Історія Fantagraphics: Привиди, панк-рок та порнографічні комікси
Хоча найпопулярнішим питанням серед читачів коміксів з року в рік залишається стандартне «хто крутіше — Marvel чи DC?», існують і менш відомі, але не менш цікаві «альтернативні» видавництва. Їх серії виходять суттєво меншими накладами за видання «великої двійки», а герої не мають слави Бетмена чи Супермена. Утім, саме «альтернатива» нерідко першою зачіпає тематику, яку більш популярні серії не розглядають взагалі чи до якої звертаються вже пізніше, після успіху «експериментаторів».
Одним із найпрогресивніших «альтернативних» видавництв з початку 1980-х залишаються Fantagraphics. Хоча видавництво неодноразово опинялось на межі банкрутства та взагалі ніколи не було аж надто фінансово успішним, його серії Love & Rockets, Eightball, Black Hole та Ghost World — сучасна класика світу коміксів. До речі, аж до 2017 року в Fantagraphics не було жодної супергеройської серії. Утім, небажання відповідати трендам не завадило тому, що графічні романи Fantagraphics регулярно потрапляли у списки найкращих видань за версією журналів The New Yorker та Time.
Засновник Fantagraphics Гері Грот уперше познайомився з коміксами у приймальні лікаря, до якого в дитинстві регулярно ходив через свою астму. Вже тоді він зрозумів, що хоче пов’язати своє життя з цією індустрією. У 20-річному віці він організував рок-н-ролл фестиваль щоб зібрати гроші на заснування власного видавництва. Подія пройшла вкрай неуспішно, а Грот був змушений частково продати колекцію коміксів щоб принаймні покрити свої чисельні борги. Утім, це не позбавило його ентузіазму і вже в 1977 році він заснував The Comics Journal, видання, у якому виходили критичні огляди на нові графічні серії, інтерв’ю з провідними художниками та сценаристами, тощо. The Comics Journal був одним із перших видань, які пропонували розглядати комікси не як дитячу розвагу, а як повноцінний напрям сучасного мистецтва. Це і не дивно, адже усе життя своєю головною метою Грот вважав виведення графічних оповідей з маргінальних закутків масової культури та спроби легітимізувати його як щось серйозне та доросле.
Гері Грот, засновник Fantagraphics.
Першим успіхом видавництва була соціально-реалістична серія братів Ернанзед «Love and Rockets», яку Fantagraphics почали видавати у 1982 році. У той час трендовими були високохудожні експериментальні комікси на кшталт робіт Арта Шпігельмана, але брати Ернандез рішуче надихались яскравими малюнками Джека Кірбі та підлітковими коміксами про Арчі. Не дивлячись на мінімалістичний малюнок, який скоріше нагадує гумористичні комік-стріпи з недільних газет, тематика «Love and Rockets» відрізнялась від усього, що читачі бачили до цього. Комікс мав революційну на той час форму антології, у якій переплітались дві сюжетні лінії: веселі замальовки життя молодих панк-рокерів Каліфорнії та епічна історія маленького латиноамериканського містечка.
Протягом своєї історії компанія рідко мала нагоду насолоджуватись фінансовою стабільностю. В інтерв’ю Грот часто розповідає, що за сорок років свого існування Fantagraphics більше шести разів були на порозі повного збанкрутування. Компанія регулярно змінювала свою штаб-квартиру, проти неї подавалась безліч судових позовів (особливо — проти The Comics Journal, критика якого часто виявляється нищівною, а в статтях якого популярних авторів коміксів звинувачували у бездарності та плагіаті), але засновник ніколи навіть не розглядав варіант забути мрію. На початку 1990-х Fantagraphics заснували власний еротичний імпринт Eros Comix, під яким друкують порнографічні комікси, пін-ап серії та мангу для дорослих. Серед художників, які працювали з Eros Comix був, наприклад, творець«Вампірелли» Том Саттон. Еротичний імпринт — незвичне явище в наш час. Утім, на початку 2017 року Fantagraphics здивували читачів ще більше своєю заявою про запуск власної лінійки коміксів про супергероїв.
Порнографічний імпринт Eros Comix проіснував з 1991 до 2016 року. Сьогодні його видання мають не лише естетичну, але і колекційну цінність.
Ghost World (1993—1997)
Сценарист: Деніел Клоуз
Художник: Деніел Клоуз
Читати, якщо: ви досі любите «Ловця у житі»
Якби Джером Девід Селінджер жив у 90-тих та слухав «Нірвану», то його улюбленим коміксом був би «Світ привидів» Деніела Клоуза. Навіть якщо вам не надто знайомий досвід дорослішання в тогочасному американському передмісті, в головних героїнях складно не пізнати самого себе. Вони щойно закінчили школу і змушені шукати свій шлях у нудному світі дорослих. У той час як Пітер Паркер — втілення підліткової мрії про пригоди та рятування світу, Енід Колслоу (так, ім’я головної героїні — анаграма імені автора) та Ребекка Доппельмаєр повертають читача до холодної реальності, рятувати яку вже запізно. У справжньому світі не буває див, монстрів та героїв, лише шоппінг-центри, наповнені неприємними людьми з поганим музичним смаком. Комікс настільки просякнутий цинізмом головних героїнь та тотальною аномією, що поодинокі моменти щирості неможливо сприймати без емоцій.
У 2001 році «Світ привидів» адаптували для великого екрану. Головні ролі виконали Скарлетт Йоганссон, Тора Бьорч та Стів Бушемі, а фільм, на думку багатьох критиків, досі залишається однією з небагатьох вдалих екранізацій коміксів.
Palestine (1993—1995)
Сценарист: Джо Сакко
Художник: Джо Сакко
Читати, якщо: ви щоранку гортаєте стрічку міжнародних новин
Джо Сакко — один із найвідоміших представників «графічної журналістики», напрямку, який поєднує реалізм та об’єктивність репортажу з емоційністю та творчою свободою коміксу. У графічному романі «Палестина» він описує свої подорожі сектором Газа під час чергового загострення арабсько-ізраїльського конфлікту на початку 1990-тих. Хоча вже у першому розділі Сакко відрито заявляє про те, що його місією є саме «дати слово другій стороні» (для американця «другою» є, звісно, палестинська точка зору), автора не можна звинуватити в упередженості. Сакко не приховує свої емоції під час подорожі, не намагається змалювати якусь зі сторін конфлікту безвинною чи зобразити воєнні реалії благородною боротьбою. Навпаки, він ставить читача перед етичною дилемою — як співчувати персонажам, до яких не відчуваєш симпатію?
Black Hole (1995—2005)
Сценарист: Чарльз Бьорнз
Художник: Чарльз Бьорнз
Читати, якщо: вас досі лякають спогади про старшу школу
Якщо вірити масовій культурі, старша школа — період особливих страждань та марних спроб знайти себе у жорсткій соціальній ієрархії. У світі легендарного художника та сценариста Чарльза Бьорнза до усіх цих підліткових проблем додається ще й жахлива хвороба, яка передається сексуальним шляхом та зачіпляє лише старшокласників. Заражені невідомим вірусом страждають від огидних тілесних деформацій, що ще більше сприяють відлюдненню та почуттю сорому. Хоча Бьорнз малює комікси з початку 80-х, це його перший повноцінний графічний роман. І, враховуючи, що художник над ним працював аж десять років, він може виявитись і його останнім. Не складно зрозуміти, чому комікс зайняв стільки часу: стиль Бьорнза — один із найбільш впізнаваних в індустрії, але ціною унікальності є кропітка праця над кожним малюнком.
Love and Rockets (1982 — …)
Сценарист: брати Ернандез
Художник: брати Ернандез
Читати, якщо: ви любите магічний реалізм чи/та панк-рок
Комікс-антологія Love and Rockets братів Гілберта, Хайме та Маріо Ернандезів — не лише найвідоміша серія видавництва, а й найбільш тривала. Культовий статус коміксу рідко викликає питання, але з приводу його «правильного» порядку читання точаться суперечки вже майже 30 років. Умовно кажучи, в анталогії є дві основні сюжетні лінії. Locas — історія про двох подруг-латиноамериканок у Каліфорнії, розпочата Хайме Ернандезом ще у першому випуску серії. Серія Гілберта Ернандеза розповідає про вигадане латиноамериканське містечко Паломар та його мешканців. Історії з серії Locas — дотепні та наповнені відсилками до поп-культури, в той час як серія Palomar продовжує кращі традиції магічного реалізму та подеколи вражає своєю трагічністю.
My favorite thing is monsters (2017)
Сценарист: Еміль Ферріс
Художник: Еміль Ферріс
Читати, якщо: ви любите історичні загадки і монстрів
My favorite thing is monsters — дебют 55-річної ілюстраторки Еміль Ферріс, який світові критики вже порівнюють з легендарним «Маусом» Арта Шпігельмана. Комікс, намальований у формі нотаток десятирічної протагоністки, поєднує в собі елементи сімейної драми, детективу, психологічного трилеру та мемуару. Якщо вам це здається ще не надто вражаючим, то події паралельно розвиваються під час соціальних заворушень в Чикаго 1960-х та у нацистській Німеччині. Та й монстри в коміксі є — як уявні, візуально запозичені з бульварних журналів ‘60-х, так і справжні, які виявляються набагато страшнішими.
Нещодавно стало відомо, що кінокомпанія Sony придбала права на екранізацію коміксу.