«Doom Patrol» – Дивніші Люди Ікс
овсім скоро на екрани виходить «Загін Самогубців» – довгоочікуване продовження кінематографічного світу DC Comics. У ньому глядач познайомиться з командою поганців, які працюють на уряд, вирішують проблеми та турбуються станом речей. Екранізація цієї серії є сміливим кроком для студії. Але є дещо цікавіше. Цього разу ми розкажемо про іншу, набагато цікавішу, команду диваків – Фатальний Патруль та те, чому вони заслуговують більше уваги.
У квітні на Emerald City Comic Con колишній вокаліст гурту My Chemical Romance Джерард Вей (відомий в світі коміксів своєю роботою над Umbrella Academy) оголосив про те, що видавництво DC comics започатковує нову марку – DC’s Young Animal. Вона спрямована на публікації більш експериментального характеру та ознайомлення з призабутими, але гідними уваги персонажам. Першим виданням Young Animal було анонсовано повернення легендарного коміксу Doom Patrol.
Вей вже давно просував ідею поновлення легендарної серії. Минулого року він та Бекі Клунан вже пропонували перезавантаження серії та тепер це стало дійсністю. До того, про свої наміри поновити серію висловлювали Тревел Форман та Джефф Лемайр. Але кожного разу діло зупинялося на півшляху. Тепер залишається трохи зачекати аби дізнатися, якою буде нова серія.
Хто такі Фатальний Патруль?
Doom Patrol – то команда «особливих осіб», на кшталт X-Men, тільки набагато-набагато-набагато дивніша. Порівняння з Людьми Ікс невипадкове. Існує байка, мов Marvel вкрали концепцію своїх Людей Ікс в Фатального Патрулю DC. Правда це чи простий збіг – Люди Ікс та Фатальний Патруль споріднені у багатьох елементах. На їх чолі знаходяться люди на інвалідних візках, обидві команди складаються з вигнанців, що наділені суперсилами, окрім проблем із громадськістю, герої борються з Братерством Злих (ФП – просто злих, в ЛІ – злих мутантів). Перший номер Doom Patrol вийшов за кілька місяців до дебюту Людей Ікс. Але на цьому схожості закінчуються. Обидві серії швидко виробили власні ідентичності і пішли протилежними шляхами. Якщо Люди-Ікс тематично завжди був алегорією про боротьбу з ксенофобією та спротиву дискримінації, то Фатальний Патруль був про «найдивніших героїв світу», які борються з «найдивнішими злодіями світу» силою гострих поворотів сюжету – власне те, що зветься pure thrill ride.
Фрагмент епізоду Batman: The brave and the bold «The Last Patrol»:
Doom Patrol був вигаданий Арнольдом Дрейком та Бруно Преміані у 1963-му році. Арнольд Дрейк також відомий тим, що був одним з творців першої інкарнації славнозвісних Вартових Галактики. Перша поява команди відбулася в журналі My Greatest Adventure #80. Пригоди банди аутсайдерів мали шалений успіх і вже через шість випусків – My Greatest Adventure був перейменований у Doom Patrol.
Фатальний Патруль складався з людей, що отримали особливі здібності внаслідок нещасних випадків. Травми та пов’язані з ними трансформації відірвали їх від попереднього життя, спричинили проблеми сприйняття себе. Героїчна діяльність стала для них рятівним виходом у новий вимір.
Наприклад, Кліфф Стіл – Людина-Робот (або Роботмен, тримайтеся, їх прізвиська полонених не беруть) втратив своє тіло внаслідок автокатастрофи, а його мозок перенесли в механічне тіло. Або Ларрі Трейнор, Негативна Людина – пілот-випробовувач, який потрапив під надмірне радіоактивне випромінення, що дало йому сили літати, випускати з себе заряди негативної енергії та проходити через будь-які перепони. Або Рита Фарр, Еластична Дівчина – плавчиня та акторка, яка надихалася незвичайними газами, що вийшли під час виверження вулкану поряд – це дало їй здатність змінювати свої розміри та довжину кінцівок.
Ці троє були перший складом Патруля. Згуртував їх Найлз Колдер за прізвиськом «Шеф» – геніальний винахідник на інвалідному візку із нахилами до бондопоганства. Його метою було боротися зі злом у всіх його проявах (а що ви хотіли? Це комікс срібного віку, в них інакше не буває) та наочно продемонструвати те, що «інші», «відмінні від загалу» теж можуть бути частиною суспільства. У своєму зверненні на першій сторінці першого випуску він каже таке: “Ви стали жертвами жорстокої та фантастичної долі. Я зібрав вас тут аби запропонувати можливість обдурити цю долю і пережити пригоди неймовірніші за будь-що знайоме людям”. І це цілковита правда. Сумувати з Фатальним Патрулем можна було хіба заради жарту.
Що робить їх особливими?
Їх боротьба з Братерством Злих була не тільки типовим коміксом “хороші хлопці проти поганих” – вона символізувала більшу і важливішу тему серії – прийняття власної травми та подолання пост-травматичного синдрому. Вони зробили свій вибір та з піднятою головою пішли обраним шляхом, не озираючись. Натомість їх опоненти занурилися в бідкання власним станом та почали вдаватися в компенсаційні вибрики.
Опоненти Патруля – не менш барвисті негідники. Наприклад, Декреатор, який відправляє все в небуття. Чи Телефон Аватар – істота настільки страшна, що може налякати мертвого. Або Монсеньйор Малла – геніяльна горила, що закохана у мозок у банці на ймення Пан Мозок. Або Нацистська Машина Жахів (залишимо уяві читача місце для вправ). Або рептилоїди. Або людина-райдужний ураган. Або Мадам Руж, яка може розтягувати свої кінцівки та змінювати зовнішність. Кожен з них вивертав звичне уявлення про істоти з надзвичайними можливостями. Серед інших знакових поганців варто виділити Звіро-Овоче-Копалино-Людину – його здібності полягали у тому, що його частини тіла могли змінювати форму у будь-яку з означених форм. Іншим атракціоном серії були регулярні деформації тіла Кліффа Стіла. Його то заливали чавуном, то скручували в трубу, то він відривав від себе кінцівки та шпурляв їх немов бумеранг.
***
Іншою важливою темою є відірваність від загалу, невідповідність прийнятному. Троп “герой-вигнанець” надзвичайно популярний у світі коміксів. Ба більше – він системоутворюючий. Прибульці, диваки або просто травмовані люди, боротьба одного чи кількох проти несправедливості або “системи” – це надзвичайно багаті мотиви, що дозволяють робити безліч варіацій.
Фатальний Патруль взяв ідею вигнанців і викрутив її до 11-ї. Глибоко в собі Doom Patrol поєднує з ентузіазмом борзого юнака фундаментальну ідею захисту суспільства особами, що знаходяться за його межами та родинну динаміку Фантастичної Четвірки. Герої Фатального Патруля приймають свої “особливості”, долають комплекси, перестають прагнути реінтегруватися у суспільство, починають пишатися тим, що вони є саме таким, а не інакшим (на відміну від тих самих Людей Ікс, які періодично вивалюються у вимір «соціально-корисної літератури»). Вони починають відстоювати власні інтереси. Починають змінювати світ на свою користь, ставлячи під питання саму концепції “прийнятного” та “нормального”. Але це другорядне, бо в центрі – неймовірні пригоди. Нашестя олов’яних солдатів, атака пластикових людей, вторгнення гігантських роботів, полювання на космічних злочинців, курйози маніпулятора часом, боротьба з руйнівним гучномовцем та комахами з норовом. Двома словами – звичні справи. Та трохи сімейної мелодрами – життя летить шкереберть, треба якось крутитися, але ніяк не виходить, тут ще й якась байда коїться.
***
Не зважаючи на все це (а також незвичну на той час тематичну глибину) – в 1968-му році популярність коміксу впала і для її поновлення автори пішли на ризикований крок – вбивство своїх героїв. У Doom Patrol #124 команда загинула при виконанні службових обов’язків. Цей маркетинговий крок не виправдав себе і серія таки була закрита.
Але це не був кінець Фатального Патруля.
Неординарне повернення «найдивніших героїв»
У 1977-му Пол Купперберг, великий поціновувач коміксу, спробував відновити серію у випуску Showcase #94. У його версії – Роботмена відбудували та зробили стильним, негативна енергія перейшла до радянської жінки-космонавта, з’явилося кілька нових персонажів, але все інше залишилося знайомим. Разом вони намагалися зупинити чергову неймовірно дивну загрозу світові із обов’язковою зупинкою на найцікавішому місці.
На превеликий жаль, спроба Купперберга сильно випередила час і не знайшла читацької підтримки. Повернення Фатального Патруля довелося чекати ще десять років. За цей час світ сильно змінився.
***
1987-й рік – надзвичайно цікавий рік в історії DC comics. Тільки-но вийшли легендарні “Watchmen”, “Dark Knight Returns”, всесвіт DC був перезавантажений завдяки “Кризі на нескінченних Землях”. Видавництво почувалося на коні та могло робити все, що завгодно. Рух у нові та незвідані території швидко став пріорітетним.
Саме тоді видавництво дало задуму Пола Купперберга другий шанс. Друге пришестя Фатального Патруля не було мейнстримовим успіхом, але цього разу – змінився підхід. Це була команда супергероїв, які стикалися з певними дивностями, але у помірних об’ємах. З точки зору сьогодення – каденція Купперберга вважається необхідним розігрівом перед Штурм-унд-Дрангом Гранта Моррісона.
Ера Моррісона
Власне, Фатальний Патруль і пам’ятають завдяки каденції Гранта Моррісона. На момент його переходу у цю серію, він вже встиг відзначитися двома великими проектами – перезавантаженням Людини-Звіра (із тотальною деконструкцією реалій та конвенцій коміксів. Кульмінацією став вихід за межі оповіді – останній випуск Моррісона складався зі спілкування Людина-Звіра із самим Грантом.) та романом про Бетмена “Психлікарня Аркем” (який скоріш за все адаптують в новому фільмі про Людину-кажана). Успіх його роботи над серію наочно продемонстрував, що читачі готові до нового і дивного. Це послугувало підвалинами до створення славнозвісної марки Vertigo (мова йде про імпринт DC comics, а не наш ресурс — прим. редактора).
Прихід Моррісона означав зміну правил гри. Тепер “найдивніші герої світу” дійсно стали “найдивнішими”. Їх оповідні структури стали залучати техніки сюреалістів та ситуаціоналістів. Їх світ на кожному кроці обертався навиворіт. Моррісон дистилював концепцію Патруля і наочно продемонстрував, що єдиний можливий спосіб роботи з цим коміксом – постійно рухатися вперед, додавати все нові та нові елементи.
З’явилися нові, дивніші персонажі. Наприклад, Шалена Джейн, що страждає множинним розладом особистості та має 64 окремі персони, кожна з яких має свої суперсили. Або Дороті Спіннер, що може виносити в дійсність своїх уявних друзів. Чи Денні-вулиця – вулиця-трансвестит зі здатністю телепортуватися будь-де, яка наприкінці каденції Моррісона охопила весь світ. Тим часом, постійний учасник команди Негативна Людина об’єднав в собі чоловіка та жінку.
Не менш барвистими були й погані хлопці. Першими ворогами Моррісона стали Люди-Ножиці, які вирізали людей із дійсності та переносили їх у паралельний вимір. Потім з’явився Красний Джек – психопат, який мислив себе одночасно як Джек-різник та бог. Також регулярно з’являлися картини, що поглинали матерію. Потім з’явилися Братерство Дада та Культ Ненаписаної Книги.
Також, варто виділити ще двох. Силач Флекс Менталло, що має силу скороченнями м’язів змінювати дійсність, навіть отримав власну міні-серію в середині (про неї варто писати окрему статтю). Іншим знаковим, але дещо призабутим персонажем став Мисливець на Бороди. Зроблений як одноразова пародія на Карателя, він примудрився стати своєрідним символом безкомпромісності каденції Моррісона і встиг здобути фанатську підтримку. Дивно, що він досі не отримав власну серію.
І наостанок пан Грант перевернув все з ніг на голову у шокуючому повороті сюжету. Він викрив Колдера, який підлаштував події таким чином, що герої стали такими, якими вони є. В довершення – він став головою в банці.
Робота Моррісона перетворила курйозний комікс срібного віку на монумент естетичних пошуків буремної другої половини 80-х. Іншими словами, він додав Борхеса до оркестру. Варто процитувати фразу з “Зоряного Шляху” – “…сміливо йти туди, де не ступала нога людини” – це найкраще описує внесок Моррісона.
***
Для тих, хто хоче побачити Патруль у діє є вихід. В 2013-му в межах блоку DC Nation Shorts були випущені три адаптації ранніх історій про Фатальний Патруль. Серед них є найперша історія команди:
Зіткнення з Братерством Злих на чолі з Паном Мозком та Монсеньйором Малла:
Сутичка з Мадам Руж:
Також, вони з’явилися у епізоді The Last Patrol! серіалу Batman: The Brave and the Bold (це найвиразніша поява команди на малому екрані):
Наостанок
Фатальний Патруль має репутацію дивного коміксу. Так воно і є, але лише через те, що інші комікси надмірно, навіть обурливо нормальні. Його дивина походить з нестримного творчого духу, а не комерційного розрахунку. Насправді, це один з найрізноманітніших коміксів своєї доби. Його легко читати, навіть початківець з легкістю розбереться у перипетіях сюжету та причинно-наслідкових зв’язках. Він не має багажу заплутаної історії, як мастодонти на кшталт Бетмена чи Супермена. Натомість, він має одну важливу перевагу – цілісність.
Кожен з авторів приносив в серію щось своє і це додавало їй неповторних відтінків. Патруль Дрейка у 60-ті є нестримними пригодами срібного віку, що сповнені дитячої винахідливості, а Патруль Купперберга є класичними супергеройськими байками першої половини 80-х із дулею в кишені – його історії слідують конвенціям, але на кожному кроці роблять дивні піруети.
Натомість Патруль Моррісона є стрибком у стратосферу. Він додав серії авангардних концепцій, паралельних реальностей — використував широке розмаїття експериментальних технік (найбільш виразно – метод нарізок та автоматичне письмо), постійно змінював статус кво…
Робота його наступниці — Рейчел Поллак теж варта уваги, адже вона спромоглася наситити “найдивніших героїв світу” людяністю та додала серії неймовірні психологічні глибини. А ще вона ввела в оповідь персонажа із гарматою на паху.
Власне, в постійних трансформаціях і полягає секрет витривалості Фатального Патруля. З ними можна залишатися на місці, вони постійно потребують нових викликів. Саме тому пізніші інтерпретації персонажів були не такими виразними (можна навіть сказати невдалими). Автори намагалися робити історії про дивнішу “Лігу Справедливості” із незмінним статусом кво та ревним дотриманням правил гри. І саме тому нова серія на чолі з Джерардом Веєм викликає в мене неабиякий інтерес. Вей відомий своїми дружніми стосунками із Моррісоном (гляньте кліп на пісню Na Na Na) і неодноразово заявляв про те, що збирається рухатися у напрямі, який був окреслений під час каденцій Моррісона та Поллак.
Отже, чекаємо до вересня і будемо сподіватися, що воно того варте.
