Історія Dark Horse Comics: спартанці, «Місто Гріхів» та ведмідь-вбивця

Продовжуємо свою серію ознайомчих матеріалів про комікс-видавництва. І зізнаємось одразу — так, нам було складно стриматись і жодного разу не назвати Dark Horse «темною конячкою».
Трохи історії:
Якщо мрія кожного гіка — відкрити власний магазин коміксів, то уявіть, наскільки пощастило Майку Річардсону. Майк не лише відкрив магазин, але й прибутків від продажів йому вистачило для того, щоб невдовзі заснувати власне видавництво.
У 1980 році Рідчардсон взяв кредит на дві тисячі доларів та відкрив магазин Pegasus Books у рідному Орегоні, плануючи паралельно працювати над ілюстраціями до власної книги. Від творчості його тимчасово відволік несподіваний успіх магазину — філії Pegasus Books скоро з’явилися по всьому штаті, а кількість клієнтів стрімко зростала.

Майк Річардсон
Втім, скоро Річардсон зрозумів, що може запропонувати відвідувачам свого магазину переважно супергероїку, наповнену штампами та посередніми сюжетами. Тому у 1986 році було засновано Dark Horse Comics, а протягом того ж року світ побачили дев’ять серій нового видавництва. У 1988 році вийшли друком графічні версії «Чужого» та «Хижака» з однойменних стрічок. Серії про персонажів кіно не були чимось суттєво новим на той час, але до 1988 року вони були переважно низькопробним чтивом для найвідчайдушніших фанатів. Згодом Dark Horse Comics почали випускати графічні «Зоряні Війни», остаточно захоплюючи ринок «кіношних» коміксів. Ще однією перемогою видавництва стала серія кросоверів з гігантом індустрії DC, у яких Хижак перетинався з Бетменом, а Супермен боровся з цілою армією Чужих.
В 1990, того ж року, коли Хижак уперше зіштовхнувся з Брюсом Вейном, відбулась ще одна доленосна для Dark Horse Comics зустріч. Френк Міллер, на той момент вже відомий автор «Шибайголови» та «Повернення Темного лицаря», посварившись з Marvel та DC, об’єднався з Дейвом Гіббонсом («Хранителі») та створив політичну сатиру «Give Me Liberty», яка вийшла під Dark Horse. Успіх міні-серії та наступного творіння Міллера «Hardboiled» переконав багатьох інших творців залишити «велику двійку» (Marvel та DC) та працювати з видавництвом Річардсона.
«Маска» вперше з’явився саме на сторінках коміксу Dark Horse Presents
Але і сам Річардсон тим часом займався не лише управлінням компанією, а й писав комікси. Його серія про пригоди антропоморфного ведмедя на ім’я Борис («Boris the Bear», 1986), хоч і не стала дуже популярною, але майже відразу отримала статус культової класики. Можливо, це пов’язано з тим, що «пригоди» у випадку милого на вигляд ведмедика — переважно жорстокі вбивства героїв, у яких нескладно вгадати найвідоміших персонажів інших видань. Вже у першому випуску Борис вбиває персонажів, дуже схожих на Черепашок Ніндзя, а далі розправляється зі смурфиками, Багзом Банні та навіть персонажами зі світу DC.
Втім, якщо «Ведмідь Борис» пройшов повз вас, то одне творіння Річардсона ви точно впізнаєте в обличчя. А точніше — впізнаєте його зелену маску. У вас могла промайнути думка, що «Маска» (1987) — черговий комікс, створений за мотивами вже існуючого фільму, але культовий персонаж спочатку з’явився на сторінках Dark Horse Presents і лише потім — у виконанні Джима Керрі.
Протягом наступних років Dark Horse проводовжували випускати успішні графічні адаптації фільмів, серіалів (наприклад, мальовані пригоди про Баффі) та навіть комп’ютерних ігор. Водночас вони залишались видавництвом, завдяки якому побачили світ численні авторські комікси та неочікувані кросовери з вже знайомими персонажами. У 2015 році, наприклад, на сторінках міні-серії від Dark Horse зустрілись Хижак та Арчі Ендрюс (герой коміксів видавництва Archie Comics та ключовий персонаж серіалу «Рівердейл»).
Останні новини у видавництва вражають масштабом. У 2017 році засновниця видавництва Vertigo Карен Бергер (що свого часу перевернула світ коміксів догори дриґом) заявила про свій намір заснувати у Dark Horse власний імпринт. Більше, більше дорослих графічних романів!
«Ведмідь Борис» Майка Річардсона — культовий комікс, де від рук ведмедя масово помирали герої, дуже схожі на відомих поп-персонажів.
300 (1998)
Сценарист, художник: Френк Міллер
Варто читати: якщо ви любите стилізоване насилля та історичні драми
Бажання створити комікс про Фермопільську битву з’явилось у Міллера після перегляду класичної стрічки «300 спартанців» у дитинстві, але реалізувати ідею вдалось лише наприкінці 90-х. Зате як! Історично недостовірний, але візуально вражаючий графічний роман отримав три нагороди імені Айснера, дві успішні екранізації та неформальне звання «останньої важливої роботи Френка Міллера». А ще — подарував нам безсмертну фразу «Це — Спарта!» та жахливу пародію «Знайомство зі спартанцями». Ну що ж, все має свою ціну.
Hellboy: Seeds of destruction (1993)
Сценарист: Майк Міньола, Джон Бірн
Художник: Майк Міньола
Варто читати: якщо ви були фанатом «Баффі — винищувачки вампірів» у дитинстві
Демонічне породження Майка Міньоли — зірка двох кінофільмів, двох відеоігор та понад 50-ти коміксів, але усе почалось саме з цього роману. «Seeds of destruction» розповідає про походження головного героя та знайомить читача з дивним світом, повним чаклунів, нацистів та паранормальних злочинів. Не дивлячись на очевидний вплив Лавкрафта та моторошну тематику, «Хеллбой» завжди залишається смішним та, що найцікавіше, людяним. Головною рушійною силою сюжету є не містичні загадки чи навіть боротьба зі злом, а зрозумілі кожному читачеві переживання та емоції головних героїв.
Sin City (1991—2000)
Сценарист, художник Френк Міллер
Варто читати: якщо чесні політики для вас такі ж міфічні створіння, як і єдинороги
Ми б не згадували ім’я одного митця аж двічі у списку п’яти найголовніших коміксів одного видавництва, але уявити успіх Dark Horse без Френка Міллера — як уявляти розвиток трилерів без фільмів Альфреда Хічкока. Скоріш за все, ви вже знайомі з екранізацією «Міста гріхів», але навіть Роберт Родрігес не зміг повністю передати масштаб та цілісність світу першоджерела. Антологія Міллера — стилістично довершений оммаж бульварній літературі 1940-х. Світ «Міста гріхів» — чорно-біле нуарне чистилише, у якому корумповані політики дають вказівки продажним копам, а єдиними героями (якщо їх можна так назвати) виявляються дрібні злочинці та продажні жінки.
Usagi Yojimbo (1984 — …)
Сценарист, художник: Стен Сакаї
Варто читати: якщо ви любите фільми Акіри Куросави та милих тварин
Колись американський художник японського погодження Стен Сакаї збирався максимально реалістично розповісти про пригоди легендарного середньовічного самурая та художника Міямото Мусаші. Але, як зазвичай і буває, дрібна випадковість змінила усі плани. Намальований одного дня кролик із зав’язаними у традиційний для самураїв хвіст вухами настільки сподобався Сакаї, що реалістичний комікс перетворився на епічну сагу про звірят-воїнів. 20 номінацій на премію Айснера (та чотири перемоги) наштовхують на думку, що випадковості іноді бувають дуже своєчасними. Якщо вас заінтригувала ідея пригод роніна-кролика, то нехай довготривалість серії вас не відлякує (кожну сюжетну арку можна читати, як окремий твір).
Harrow County (2015 —…)
Сценарист: Каллен Банн
Художник: Тайлер Крук
Варто читати: якщо ваш улюблений фільм жахів нещодавніх років — «Відьма»
Є горори, які відразу шокують читача сценами насилля, монстрами, що вистрибують з кожної шпаринки та сторінками, які хочеться якнайшвидше перегорнути та викинути з голови. «Harrow County» до них не належить. З перших сторінок він зачаровує м’яким, майже акварельним стилем малюнку та неідеальними, але симпатичними персонажами, про яких хочеться дізнатись більше. Читати «Harrow County» приємно, а заснути після нього — неможливо. І не тому, що під ліжком ввижаються монстри, а тому, що монстрами можемо виявитись ми самі. Якщо серія «Harrow County» і вибивається зі списку визнаної (та переважно екранізованої) класики, то це — лише питання часу. Своїми серіями про Людей Ікс та Капітана Америку автор Каллен Банн вже встиг зарекомендувати себе як автор якісної супергероїки, але моторошні історії — те, що у нього виходить найкраще.