«Красуня і Чудовисько»
по-дорослому

У Disney зараз період справжнього підйому. Після купівлі Marvel і Lucasfilm, компанія вхопилась за актуальний тренд Голлівуду — переосмислення класики на хвилі ретроманії. Першою пробою була «Малефісента» — класична історія сплячої красуні, розказана від імені лиходійки. В 2015 вийшла «Попелюшка» Кеннета Брана, а минулого року — «Книга Джунглів» Джона Фавро.

Наразі в рамках Disney Live Action Movies вже оголошено про 13 фільмів, серед яких «Аладдін» від Гая Річі, «Дамбо» від Тіма Бартона, «Круелла» з Еммою Стоун, «Тінкер Белл» з Різ Візерспун, «Король лев» з Дональдом Гловером. Своїх режисерів і акторський склад ще шукають «Русалонька», «Мулан», «Олівер Твіст» та ін.

Будьте впевнені, переосмислення класики Діснею ще довго лишатиметься актуальним. І окрім комерційної вигоди є фактор народної любові. Діснеївські анімації — предмет ностальгії і дитячого захоплення. Тепер, коли малі глядачі анімацій стали дорослими, є шанс подивитись на казки зовсім з іншого боку. Наразі в прокаті стартує «Красуня і Чудовисько» Біла Кондона. Ми вирішили дослідити феномен популярності цієї історії з позиції казко-терапії.

Архетипи казки

bel_3В «Красуні і Чудовиську» можна виокремити три головних персонажі: красуня, Чудовисько і мисливець. Мисливця Гастона в самій казці, як ми пам’ятаємо, не було. І як результат, в анімації він доволі гротескний типовий діснеєвський персонаж: манірний, причесаний і разом з тим деякою мірою «безстатевий», як того і потребує сімейне кіно.

Бель уособлює в собі найулюбленішого персонажа — архетип нареченої, яка зцілює чудовисько своєю любов’ю. Тим не менше, спектр її психологічних характеристик в казці дещо ширший — від образу матері, до феміністичного взірця.

А ось Чудовисько можна розглядати з різних позицій. Зокрема він уособлює відсутність соціальної адаптації і брак емпатії. Тобто твариною він був ще до перетворення. Чудовисько є метафорою необхідної соціальної трансформації, яка є запорукою його щастя.

Деструктивні стосунки

beast_3«Красуня і Чудовисько» демонструє дуже розповсюджену думку про хибну модель стосунків: «Він чудовисько з усіма, але зі мною він буде принцом». Читачі і глядачі вірять у всепереможну силу любові. З точки зору психології — це неправильна установка на те, що чиїсь зусилля спроможні змінити іншу людину.

Бель змалечку доглядає за батьком, піклування — це єдина модель стосунків з чоловіком, яку вона знає. І вона переносить цю модель на Чудовисько. В цей момент відбувається її жіноча ініціація. Те, що Бель йде до звіра — метафора мандрівки в невідоме. Тут вже навіть доцільно казати, що звір є уособленням сексуальних бажань на рівні тваринних інстинктів. Головна героїня вийшла з тепличного середовища, а темний ліс — метафора підсвідомості. І її стосунки з Чудовиськом, це повна аксептація партнера, яким би монстром він не був.

Справа у тому, що внутрішні якості людини, які утворюють її особистість, змінюються виключно самою людиною. Дії Бель можуть бути лише трігерами, але Чудовисько мусить змінитись саме. Це далеко не всі розуміють. На відміну від казкового хеппі-енду, у справжньому житті жінка, яка йде на такі великі жертви, все одно лишається нещасна. По-перше, тому що в неї вже розвинений стокгольмський синдром, по-друге «діти-волга-іпотека». Чудовисько чудовиськом лишається.

Стокгольмський синдром

Приборкування і взаємодії, скажімо так «темної сили» з «невинністю» в «Красуні і Чудовиську» переплітається з ще одним міфом — вампірським: чудовисько, яке не може звільнитись саме, перетворює на чудовисько свою половинку, тобто пристосовує її. І стокгольмський синдром діє таким чином, що ув’язненій організовані комфортні умови, аби вона звикла з ходом власних думок.

Бель постійно знає про присутність Чудовиська, але спершу не контактує з ним, а далі поступово проводить з ним багато часу. Це прийом заспокоювання за принципом гойдалки. Бель знає, що в безпеці, але при цьому вона ув’язнена. Дівчина могла би скористатися слабкістю Чудовиська до неї і піти. Не було типових для казок перешкод, драконів, рову з водою. Момент емоційного насилля також присутній.

Чоловіче і жіноче

За Юнгом, людина в собі органічно поєднує архетипи «аніма» і «анімус» (чоловіче і жіноче начало). Мова йде саме про енергію людини, тому про стать не говоримо. Дуже часто діти виховуються із запереченням рис протилежної статі у власній особистості. Хлопчикам не можна гратися з ляльками, дівчатам не дозволено носити чоловічий одяг. Але одне без іншого не може бути.

Бель — хороша дочка, вона тендітна і красива — це її жіноча сторона. Її чоловіча сторона в тому, що вона не хоче мати дітей, не хоче заміж за Гастона. Вона доволі емансипована і розуміє, що вища на голову від жінок її часу. Це взагалі дуже розповсюджений прийом в кіно і літературі. Якщо дія відбувається в минулому, головний герой мусить бути носієм прогресивних ідей. Так він знайде відгук у читача.

Прийняття Чудовиська для Бель — це прийняття її Тіні, її підсвідомого – частину, яка постає уособленням анімуса (чоловічого начала). Ще з біблійних мотивів чоловічий дух, нестримний, марсівський завжди уособлює тварину. Для неї це уособлення, в тому числі, включає сексуальне бажання.

Гей-тема

У новому фільмі напарник Гастона ЛеФу — перший гей-персонаж в казках Діснею. У фільмі він про це прямо не зізнається. За нього говорить його поведінка. Але така показова манірність є в багатьох діснеєвських другорядних персонажах, жіноподібність деяких героїв завжди була елементом комедії. Просто про це не говорили в голос. Для казок це абсолютно нормально, є герої «безстатеві», які не несуть в собі якусь сексуальну енергію. Творці наділили ЛеФу трошки жіночними рисами, але Дісней просто актуалізує сюжет за рахунок таких рішень.

Замисліться, при згадці про гетеросексуальну пару, люди уявляють хлопця і дівчину, що тримаються за руки. Гей-пара викликає асоціації безпосередньо з гей-сексом. Люди абсолютно не свідомо, але самі сексуалізують контекст, який від початку не несе порнографічний характер.

Секрет успіху

Діснеївські казки завжди беруть любовну лінію за ключову. Виходить, що набагато цікавіша романтика, конфлікт якої знаходиться всередині пари, а не у вигляді третьої сторонньої особи. У «Попелюшки» це мачуха, у «Русалоньки» відьма Урсула, у «Білосніжки» — зла відьма. Але конфлікту всередині пари немає, тому що це ідеальні принц і принцеса. Вони не настільки цікаві, як Красуня і Чудовисько. В цій історії читача підсвідомо приваблює момент «забороненої любові». Чому Бель обирає монстра, а не мисливця? Тому що мисливець їй таких відчуттів не дасть. Це, до речі, відсилає до іншої поширеної думки «чому дівчата обирають поганих хлопців».

Текст зроблено на основі бесіди з гештальт-терапевтом Златою Гнатюк

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: