Коміксові пригоди Астерікса та Обелікса

Авторка — Наталя Буштин

Пригоди непереможних галлів екранізували 14 разів, остання версія – мультфільм «Астерікс і таємне зілля» зараз в прокаті. Оригінал же походить з французького коміксу. Його перекладено на понад 100 мов і продано більш ніж 120 мільйон копій. У 60-х та 70-х роках істерія Астерікса накрила французький ринок: з’являються численні продукти із зображенням всесвітньо відомого галла – від гірчиці до прального порошку. А у 1989 році на основі коміксу відкрили парк атракціонів за 30 кілометрів від Парижа. В культурному плані з’явився «синдром Астерікса» – ідея, що Францію потрібно захищати від впливів англійської мови та американської культури. Навіть собакам дають клички Астерікс. Популярність коміксу про галлів беззаперечна. З чого ж все починалось та чому пригоди Астерікса так сильно люблять? Далі все по черзі.

Як з’явилась ідея коміксу?

Засновниками коміксу про пригоди Астерікса та Обелікса є французи Рене Госінні та Альбер Удерзо. Рене Госінні хоч народився у Франції, однак виріс в Аргентині. Пізніше переїхав до Нью-Йорку, де познайомився з авторами-засновниками журналу коміксів Mad (тут з’явився персонаж Альберта Е. Ньюмана та публікували комікс без слів).

Альбер Удерзо зростав у сім’ї італійських мігрантів. Все життя він прожив у Франції, а під час Другої світової мешкав у Бретані. Одного дня йому розповіли, що у редакцію World Press влаштувався новий працівник з прізвищем Госінні. Удерзо зрадів, бо подумав, що це ще один італієць. Проте цим італійцем виявився француз Рене Госінні, який переїхав з США. Разом вони почали працювати над коміксом про пригоди корінного американця та його друга французького офіцера, що називався «Омпа-па» і був опублікований у журналі «Тінтін».

У 1959 Госінні та Удерзо пішли далі й разом з Франсуа Клато заснували журнал коміксів «Pilote». Його ще часто називали французьким Mad через завойоювання дорослої аудиторії. Для першого номеру потрібен був новий персонаж аби відмежуватися від американських супергероїв та Тінтіна. З’явилася ідея взяти героя з французької історії, проте кого саме?

І ось перед обідом Рене та Альбер, сидячи на балконі останнього, обговорювали історію їхньої батьківщини. Госінні запитав, у який період Франція була найбільш «французькою», на що Удерзо пожартував: «у первісні часи та у часи галлів». Адже ще в школах французькі діти вчать кліше «наші предки галли» і знають історію національного героя Верцингеторикса. Удерзо одразу почав малювати мускулистих і високих персонажів. Проте Госінні хотів протилежного – низького, спритного та худого чоловічка з хитрим поглядом, такого собі антигероя. Тоді Удерзо намалював маленького персонажа з великим носом і вусами, які завжди веселили його. Ім’я головного героя мало починатися на букву «А», адже тоді, як вважав Госінні, їхній комікс буде першим на поличках книгарень та в каталогах бібліотек. Так з’явився Астерікс. Образ великого та мужнього галла, тим часом, Удерзо частково втілив у образі Обелікса. Галльська війна Юлія Цезаря стала віссю для пригод у коміксі. Єдиний ліміт, який поставили собі автори – країни відвідувані галлами. Вони мали існувати в період до нашої ери. Втім, таке обмеження надалі успішно порушувалося.

Принцип роботи над коміксом був такий: спочатку Госінні писав історію, потім Удерзо малював ілюстрації. Такого правила напарники дотримувалися до 1977 року, допоки 5 листопада Рене Госінні не помирає від серцевого нападу. За його життя було опубліковано 23 томи коміксів про Астерікса.

Якраз в листопаді 1977-го у розробці був 24 том «Астерікс в Бельгії», який залишалося тільки проілюструвати. Проте Альбер Удерзо через втрату друга не бажав завершувати роботу. Видавці звернулися до суду і виграли справу, після чого Удерзо був змушений повернутися до ілюстрацій. Рішення вдалося оскаржити лише після публікації тому. Через два роки після цих подій Удерзо засновує видавництво «Альбер Рене» для більшої творчої свободи.

З того часу Альбер самостійно займався Астеріксом – опублікував 10 томів, з них дві збірки історій. Ілюстратор вирішив, подібно до засновника «Тінтіна» Ерже, що після його смерті пригоди Астерікса не будуть продовжуватися. Відтоді Удерзо неодноразово оголошував, що йде на пенсію і припиняє роботу над пригодами Астерікса, проте потім повертався з новою книгою. Проблема полягала в тому, що Альбер є хорошим ілюстратором і значно гіршим сценаристом. Критики та читачі були розчаровані його коміксами. Велика кількість ідей, які він намагався втілити, опинялась сюжетним безладом на папері. Тоді ж «Астерікс» став комерціалізованим продуктом і продавався, як ніколи до того.

Альбер Удерзо працював зі своєю донькою, генеральною директоркою «Альбер Рене», проте у 2007 році він звільнив її. А у 2008 році художник продав права на Астерікса видавництву Hachette і навіть змінив своє рішення щодо подальшої долі коміксу – інші автори могли продовжити історію спритного галла після його смерті. Сільвія звинуватила батька у зраді Астерікса і продажі коміксу до рук компанії керованій прибутком, на що Удерзо відповів несподіваним чином – повідомив, що звільнив дочку через її одержимість грошима. Вся ця ситуація дуже нагадувала том «Астерікс і римський агент», де Юлій Цезар відправляє свого розвідника до галлів, щоб посварити селище. У такий спосіб, Астерікса починають підозрювати у продажі рецепта магічного зілля римлянам.

А у 2011 році Удерзо заявив, що новим автором Астерікса став Жан-Ів Феррі, а ілюстратором Франсуа Мебаркі, проте останній вже через рік відійшов від роботи. Офіційна причина: психологічний тиск, через наслідування робіт Удерзо. Після цього новим ілюстратором обирають Дідьє Конрада, час від часу він втрачав надію, але повертався до роботи. Перший комікс авторства Феррі та Конрада вийшов у 2013 році та отримав позитивні оцінки. Загалом опубліковано вже 3 комікси їх авторства та швидше за все будуть виходити нові томи.

За що люблять комікс «Астерікс»?

Персонажі

Героїв коміксу важко назвати привабливими – у них великі носи, дивні пропорції тіла, ще дивніші зачіски. Проте саме цим вони й захоплюють увагу.
Головним героєм є Астерікс, який аж ніяк не виглядає типовим мужнім героєм. Однак, за допомогою магічного зілля та свого розуму йому завжди вдається знайти вихід з ситуації. А ще він смішно жартує.

Його найкращий друг Обелікс впав дитиною у котел із зіллям, тому не потребує його. Проте одного разу він випиває цілий котел і стає кам’яним. (Потім його звичайно рятують.) У Обелікса є зайва вага, коли йому про це говорять, він дратується і робить необдумані дії. Обелікс загалом рідко думає перед тим як щось зробити і, за канонами сюжету, створює проблеми Астеріксу. Персонаж має професію постачальника менгірів – вертикально поставлених каменів, які він формує у своїй каменоломні. Обеліск розносить менгіри жителям селища, але де їх можна застосувати ніхто не знає, навіть друїд. Обелікс використовує їх як подарунки. Загалом, у нього образ милого дурника.

В Обелікса є песик Ідефікс (або Догматікс в британській версії). Собака з’являється у томі «Астерікс і бенкет», де він спершу ходить за Обеліксом та Астеріксом, а в кінці Обелікс приймає його до себе. Тоді цуценя ще не мав клички, тому автори коміксу оголосили конкурс на найкраще ім’я. Команда з чотирьох читачів придумали Ідефікс – каламбур, що означає нав’язлива ідея.

Ще одним розумним галлом є друїд Панаромікс, який готує магічне зілля. Про нього відомо мало, як і про рецепт зілля. Друїд має відповіді на всі складні ситуації, проте інколи його рішення ще більше ускладнюють події. Наприклад, з кам’яного Обелікса Панаромікс робить Обелікса-дитину. Що гірше у даному випадку – сказати складно.

Інші галли в коміксі повсякчас виступають пародіями на самих себе – вождь селища Абранакурсікс, якого згідно галльських звичаїв носять на щиті, постійно падає. Він хоч і головний, але боїться своєї дружини Бонемін. Бард Асурансетурікс (більш відомий за британською версією Какофонікс) погано співає, а тому, коли намагається це зробити, його б’ють. Ці та інші галли з селища переважно виконують комічну функцію. Проте з’являються й глибші історії. Наприклад, в одній з арок автори примудряються показати, як думка частини людей може впливати на думку цілого селища.

Головним негідником коміксу є Юлій Цезар. Однак типовим злодієм його не назвеш: в разі поразки, персонаж демонструє грацію і справедливу гру щодо галлів, навіть допомагає їм карати своїх підлеглих. Воїни Цезаря, в свою чергу, потрібні для того, щоб галли могли практикуватись у битвах.
У перших випусках негідниками також були пірати, втім, пізніше вони стали скоріше жартом, який повторюється з комікса в комікс. До прикладу: морські розбійники наштовхуються на Астерікса та Обелікса у своїх подорожах і ті руйнують їхній корабель, або ж пірати примудряються самі його затопити. Спершу такі персонажі були пародією на комікс «Червона Борода», однак зараз цей комікс майже невідомий. Ось так пародія пережила оригінал.
У кожному томі з’являються нові герої, і таке сюжетне рішення однозначно можна вважати позитивною рисою. Вони допомагають розкрити головних героїв і дають новий грунт на жартів.

Гумор

Автори коміксів активно використовують вербальний та візуальний гумор. Такий принцип заклавк сам співзасновник Рене Госінні.
Імена галлів закінчуються на суфікс -ікс, як данина реальним іменам відомих галльських вождів та богів. До того ж, з імен персонажів автори створили каламбури. Наприклад, ім’я друїда Панаромікс означає «той, хто все бачить». Ім’я вождя вказує на позу, в якій руки ніби готуються до польоту. А ім’я барда означає комплексне страхування (в англійській версії використано слово «какофонія», тобто жахлива суміш звуків).

У коміксі присутня сатира на вигляд та світогляд галлів. Вони носять шоломи з крилами, живуть в округлих будинках, бояться, що небо впаде на голову та вигляд у них далеко не мужній. При цьому цих сумнівних воїнів бояться римляни.
Селище Астерікса та Обелікса знаходиться біля моря у районі Бретань (домівка Альбера Удерзо). Доступ до водойми допомагає їм часто подорожувати, що дає змогу авторам насміхатися з традиційних стереотипів європейських народів. Іберійці (іспанці) – горді та запальні, бельгійці – зухвалі, гельвети (швейцарці) – пунктуальні, готи – воїни, а греки – цивілізовані.

Втім,за багаторічну історію комікса, найбільше тут було висвітлено стереотипи щодо британців. Вони завжди перериваються о 17-тій годині аби випити гарячу воду з молоком, навіть якщо це під час битви. На сторінках коміксу ця нація веде війну п’ять днів, а два відпочиває, що допомагає Цезарю швидко її завоювати. Британці, звичайно ж, мають несмачну та жахливу на вигляд їжу. До речі, у коміксі навіть розкривається звідки в Британії з’явився чай.

Цікаво, що у коміксі мови різних народів своєрідно обігруються – передаються через специфічне зображення букв та за допомогою діалектів. Британці розмовляють французькою на англійський манер (в англійському перекладі застосовано архаїчну англійську мову). В словах норманів присутні руни, при розмові готів використано готичний шрифт, а іберійці розмовляють зі знаками оклику і питання на початку і в кінці речення. Єгиптяни, як не дивно, говорять ієрогліфами.

За допомогою коміксу можна вивчити крилаті латинські вислови, адже їх інколи застосовують римляни. При цьому такі вислови часто виконують комічну функцію, тому нудьгувати не доведеться.

Історії

Історії пригод галлів варіюються від битв з римськими воїнами і участі в Олімпійських іграх до інопланетного вторгнення. Астерікс і Обелікс часто подорожують, б’ються з ворогами та їдять смажених диких кабанів. Незмінним є бенкет у селищі галлів, як кульмінація пригоди.

Хоч комікс розповідає про події до нашої ери, автори регулярно роблять натяки на сучасні політичні, соціальні та культурні явища. Тут присутня сатира на капіталізм, масовий туризм, бюрократизм, сучасні медіа та, навіть на джентрифікацію. На сторінках такого коміксу можна знайти пародію на поширення американської культури серед європейців – найбільший страх Альбера Удерзо. В одному з томів автор також прописав сатиру на сучасний фемінізм. Щоправда, після критики заявив, що його не так зрозуміли.

Цікава деталь щодо актуальності таких коміксів: Рене Госінні контролював переклади, що стало в нагоді коли у німецькому перекладі, який мав поширюватися на Західну Німеччину, з’явилась критика Східної.

Також в пригодах галлів можна знайти алюзії на тогочасні тренди: наприклад, персонаж, який схожий на Джуліана Ассанжа та група бардів, яка підозріло подібна до Бітлз. Такі зв’язки з сучасним світом роблять комікс ближчим до читача (крім історії про інопланетян і фемінізм, яку в цілому можна вважати помилкою). Так, галли завжди перемагають, але на те вони й непереможні.

***

У 1993 році 1-го квітня британська газета The Independent вирішила пожартувати до Дня сміху. На її сторінках вийшла стаття про те, що французькі та британські археологи розкопали залишки села Астерікса у північній Бретані. На розкопках виявили монети із зображенням диких кабанів. Цей жарт виявився настільки успішним, що через шість років після жарту викладачі одного з найпрестижніших навчальних закладів Франції Колеж де Франс попросили французького археолога, який нібито брав участь у розкопках, розказати про них детальніше.

У наш час про про таку знахідку навіть Трамп затвітив би.