«Мандалорець»: огляд першої серії
Це таки сталося. «Зоряні війни» таки отримали перший серіал і у кожного свої шляхи для його перегляду. Але як показує перша серія, прихильникам далекої-далекої галактики дійсно варто знайти можливість подивитися «Мандалорця» — шоу намагається максимально віддалитися від саги Скайвокерів і запропонувати новий погляд на знайомий світ.
Розповідаємо, чим же нам запам’ятався перший епізод серіалу від Джона Фавро та Дейва Філоні.
У найкращих традиціях вестерну
Відкриваюча сцена одразу задає тон усьому шоу — одинокий стрілець заходить в бар, мовчки вбиває кількох нахаб та без зайвих рухів забирає інопланетянина, за якого призначена винагорода. Довгі плани дозволяють оцінити бюджет «Мандалорця», адже в око одразу впадає якісний грим та практичні ефекти. Не дарма Джон Фавро постійно повторював, що джерелом для натхнення шоу була кантіна у четвертому епізоді «Зоряних війн». Окремо варто відмітити музичний супровід сцени — Lucasfilm чи не вперше вирішили відійти від звичної гами франшизи і запропонувати щось нове. У цьому випадку — цілком стандартний вестернівський саунд.
Впродовж першої частини серіалу головний герой у виконанні Педро Паскаля видається доволі прямолінійним оммажем Людині без імені (героя Клінта Іствуда з «Доларової трилогії»): мовчазний, вправний, знає собі ціну та часом любить іронічні вислови. А ще, судячи з епізоду виклику таксі дивним сопілкарем (згідно з євангеліє Лукаса, у всесвіті «Зоряних війн» не має бути нічого логічного) виявляється, що Мандалорець не дуже довіряє дроїдам. Так чи інакше, пізніше центральний персонаж все ж отримує трохи бекграунду та характеру — виявляється, що він цілком балакучий у необхідні моменти, любить дітей, не любить знімати шолом та був «фаундлінгом» (схоже, це синонім до «підкидня»). Судячи з флешбеків, які ми бачили під час кування броні, у дитинстві наш мандалорець пережив трагедію, про яку нам мають розповісти пізніше.
Але «вестернізація» серіалу не закінчується на музичному супроводі чи окремих рисах характеру головного героя. Фавро та Філоні навмисно виокремлюють Мандалорця: переважна більшість сцен включають не більше двох персонажів і навіть у шинках Мандо залишається окремо від інших. Це, правда, трохи впливає на сприйняття шоу — часом, незважаючи на масштаб декорацій, світ видається дещо пустуватим, а пригоди одинака з власним кораблем серед інопланетян іноді нагадують про «Доктора Хто».
Дикий захід Галактики
Перша серія доволі туманно окреслює часові рамки подій у шоу. Завдяки розмові з Гріфом Каргою (від якого Мандо отримує замовлення) ми дізнаємося, що Імперія вже знищена, тож імперські кредити стрімко втратили власну ціну. Настільки, що головний герой погоджується взяти лише половину грошей, але у іншій валюті (яка виглядає, як набір дитячого пластику). Власне, усе це пояснює, чому персонаж Паская возить своїх затриманих замороженими у карбоні — схоже, що після вдалого експерименту з Ханом Соло (той став першим, на кому протестували такий метод консервації), подібне транспортування стало звичною справою серед найманців.
Бажаючи відповідної до статусу винагороди, Мандалорець погоджується на підпільне завдання, яке приводить його до Клієнта (Вернер Герцог). Той, схоже є колишнім офіцером імперського флоту, до якого приєдналося кілька штурмовиків. До речі, деякі факти у цьому світі залишилися незмінними — враховуючи, що опинившись у мексиканській стійці з хлопцями у білому (чотири до одного) герой Паскаля заявляє, що задоволений обставинами, схоже, що головна ударна сила Імперії так і не навчилася стріляти.
Але облишимо насміхання над штурмовиками. Загадковий клієнт видає мінімум інформації та платить бескаром — дуже цінним металом, з якого виготовлена броня мандалорців. Судячи з усього, це аналог вібраніума в світі «Зоряних війн». Ми поки нічого не знаємо про персонажа Герцога (крім того, що у всесвіті ЗВ теж є німецький акцент). Але тонна бескару натякає на його високий статус і, вірогідніше усього, якийсь зв’язок з мандалорцями. Тим більше, що у розмові він кілька разів виказує захоплення хистом воїнів цього народу.
Одного разу на якійсь планеті
Облишимо загадкову сцену у кузні — поки у нас надто багато невідомих, а з каноном звірятися поки доволі небезпечно, так як серіал фактично його створює заново (чую як виють старі фанати ЗВ). Тож одразу помандруємо з Мандо на невідому пустельну планету (а що ви хотіли), де бравий воїн ледь не одразу стає обідом для безшумних, але дуже вайлуватих Блурргів.
У разі непродовження серіалу далі пілоту героя б точно з’їли, та у нашому випадку персонажа, який миттєво втратив ледь не половину крутості, рятує Угнаут (Нік Нолті). Інопланетянину набридло сусідство бази, що приваблює мисливців за головами, тож він вирішив поставити на Мандалорця і позбутися зайвого шуму. По факту, той таки справляється із задачею, але не без допомоги. Виявляється, що те саме завдання виконує дроїд IG-11 (Тайка Вайтіті) — запрограмований робот з дивними суїцидальними нахилами. Незважаючи на неприязнь до електричних бляшанок, Мандо таки об’єднується з колегою і в перестрілці, яку ніби знімав Роберт Родрігес, прибирає усіх бандитів.
Я знаю, знаю, вам хочеться поговорити про ціль, якою виявляється… я тримаюся, тримаюся… маленький Йода! Тобто це не зовсім магістр ордену Джедаїв, а лише інший представник його раси, про яку досі було відомо дуже-дуже-дуже-дуже мало. Що цікаво, «дитині» виявляється 50 років (самому Йоді, нагадаємо, було 900), тобто народжена вона була приблизно за 41 рік до битви при Явіні (події «Нової надії», які є точкою літочислення всесвіту ЗВ). А знаєте, хто ще тоді народився? Хлопець на ім’я Анакін і на прізвище Скайвокер!
Можливо Йода немає жодного стосунку до цього дитятка, але давайте дивитися правді в очі, ми говоримо про «Зоряні війни» — світ, де кровні зв’язки мають куди більше значення, ніж бажання деяких сценаристів та режисерів (ми про тебе, Раян Джонсон). Щоправда детальніше дізнаємося уже у п’ятницю, коли нам нарешті покажуть повноцінний епізод «Мандалорця». Не вважати ж таким цей 35-хвилинний пілот.
