Вічний революціонер
Зазвичай менеджери кампаній фільмів, які претендують на «Оскар», чудово знають, що найкраще запам’ятовується останнє слово. Саме тому така кількість картин із нагородними амбіціями з’являється в кіно наприкінці грудня. Цього року пандемія внесла свої корективи, і Кіноакадемія зсунула дедлайн кінопрем’єр до 28 лютого. Проте відреагували на ці зміни далеко не всі, чим і скористався «Іуда і Чорний месія».
Фільм Шаки Кінга дебютував на Санденсі, який зазвичай є першим фестивалем нового кінороку, і дещо несподівано застрибнув у список номінацій на цьогорічний «Оскар». «Іуда і Чорний месія» став єдиним номінантом з переважно темношкірим складом акторів, вирвавшись із доволі щільної групи, у яку входили крім нього «П’ятеро однієї крові» Спайка Лі, «Ма Рейні — мати блюзу» Джорджа Вулфа та «Однієї ночі в Маямі» Реджини Кінг.
Події стрічки розгортаються після загибелі двох впливових борців за права афроамериканців — Мартіна Лютера Кінга та Малкольма Ікс. ФБР в особі Джона Едґара Гувера побоюється, що їхнє місце посяде інший харизматичний діяч — так званий «Чорний месія», який об’єднає та поведе за собою невдоволене населення США. Найкращим претендентом на цю роль бюро вважає Фреда Гемптона (Деніел Калуя), лідера чиказького осередку «Чорних пантер».
- Оригінальна назва
- Judas and the Black Messiah
- Тривалість
- 126 хв
- Прем’єра
- 12 Лютого 2021
- Жанр
- Байопік, Драма
- Режисер
- Шака Кінґ
- Актори
- Деніел Калуя, Лакіт Стенфілд, Джессі Племонс, Домінік Фішбек
«Іуда та Чорний месія» втілює справедливий гнів афроамериканського населення за втрачених героїв та вбиті сподівання.
«Чорні пантери» — політична партія, створена в 60-х роках, яка, на відміну від Мартіна Лютера Кінга, пропагувала боротьбу за права афроамериканців зі зброєю в руках. І хоча поле її діяльності було доволі широким — безкоштовні сніданки для дітей з малозабезпечених сімей, безкоштовна медична та юридична підтримка темношкірого населення — ФБР бачило в ній тільки озброєних темношкірих революціонерів, які загрожували національній безпеці. Тому бюро ввело в партію подвійного агента — Білла О’Ніла (Лакіт Стенфілд), якому доручили стежити за Фредом Гемптоном.
З такого синопсису можна подумати, що на нас чекає трилер зі змовами на державному рівні, подвійними агентами та ставками ціною в життя. Насправді ж «Іуда та Чорний месія» це класичний для «Оскару» байопік, який тримається передусім на акторській грі. З якою, до речі, стався невеличкий казус. Обох виконавців заголовних ролей — і Іуду Стенфілда, і Чорного месію Калую — номінували за найкращу роль другого плану. Це абсурдно не тільки тому, що залишає фільм без головних героїв, але й тому, що після перегляду Деніела Калую просто неможливо назвати актором другого плану. Своєю харизмою та магнетизмом він тримає на собі всю стрічку, не викликаючи жодних сумнівів, що за цією людиною може піти народ.
Щоправда, українському глядачеві може бути складно сприймати його персонажа. І не через колір шкіри, а через те, що він називає себе марксистом-леніністом і закликає американське суспільство до комуністичної революції. Для країни, яка на собі відчула всі «особливості» комуністичного режиму, сама ідеологія Гемптона може викликати негатив.
Фільм теж не цурається революційних поглядів свого головного героя. Принаймні, на початку. Нам показують, як він закликає людей брати зброю до рук, як пропагує ідеї комунізму та класової боротьби. Власне, «Іуда» тому й погоджується відіграти неприємну роль зрадника — він і сам вірить у те, що Фред може стати загрозою для Америки. Проте поволі і герой Стенфілда, і сама стрічка настільки захоплюються Гемптоном, що починають забувати про ці деталі, власноруч перетворюючи доволі суперечливого персонажа на Чорного месію. Заразитися енергією Деніела Калуї й справді неважко, але внаслідок цього фільм одразу стає значно пласкішим і простішим. І найбільше від цього страждає подвійний агент Білл О’Ніл. На щастя, його втілив Лакіт Стенфілд, один з найцікавіших сучасних молодих акторів. Він самотужки робить з відразливого зрадника трагічного героя, вкладаючи в персонажа більше, ніж було написано сценаристами.
Утім, навіть у таких сильних акторських роботах Стенфілда і Калуї є один недолік, з яким вони не здатні нічого вдіяти. Кожен з них набагато старший за свого персонажа. На час подій реальним Гемптону та О’Нілу було всього по 20 років, і від того усвідомлення, що їхні життя зруйнувала расистська організація, стає ще більш вражаючим.
Сильний акторський ансамбль довершують Домінік Фішбек і Джессі Племонс. Перша вже встигла запам’ятатися яскравою роллю в минулорічному бойовику «Проєкт Сила» від Netflix, а другий за останні кілька років зібрав вражаюче резюме: від «Чорного дзеркала» і «Фарґо» на телебаченні до «Ірландця» та «Влади» в оскарівських сезонах.
Але попри сильні акторські роботи, фільму бракує стрункості. Замість того, щоб зосередитися виключно на потужній грі своїх головних акторів, стрічка дещо переобтяжена додатковими сценами, сюжетами та персонажами. У принципі, це можна зрозуміти: рух «Чорних пантер» настільки мало репрезентований у масовій культурі, що хочеться приділити йому та його учасникам більше часу. Але серцем стрічки все-таки є Гемптон і О’Ніл, і тому щоразу, коли сюжет віддаляється від них, відчувається, наскільки фільму їх не вистачає.
«Іуда та Чорний месія» вийшов у час, коли події в сучасній Америці віддзеркалюють боротьбу, яка вже відбувалася в недалекому минулому країни. Він втілює справедливий гнів афроамериканського населення за втрачених героїв та вбиті сподівання. І так само, як і в реальному житті, він перетворює справжніх, суперечливих людей на символи, у які потім сам вірить. Колись неодмінно настане час переглянути ці символи та знову знайти в них справжніх людей. Але поки що населенню США потрібні нові герої, і цей фільм дає їм справжнього Месію.
+ акторська гра
+ актуальність
- втрата нюансів
- розфокусований сюжет
