У гонитві за ностальгією
«Космічний джем» (або «Космічний баскетбол») з Майклом Джорданом — один з найточніших індикаторів вашого року народження. Якщо ваше дитинство пройшло в 90-х, то дуже ймовірно, що спільні пригоди зірки баскетболу та Баґза Банні викликають у вас дуже теплі відчуття. Якщо ж ви на той час були вже достатньо дорослими, то напевне бачили фільм доволі тверезо: як простеньку комедію, покликану продати дітям якомога більше іграшок. Якщо ж ви народилися пізніше, то припускаю, що «Космічний джем» узагалі пройшов повз вас.
Так сталося, що одним з ностальгуючих дітей 90-х став один з найкращих баскетболістів ХХІ століття ЛеБрон Джеймс. І оскільки його з 17 років порівнювали з Його Повітряністю, поступово Джеймс почав уголос говорити про те, щоб зробити продовження із собою в головній ролі. Серйозність своїх намірів він підтвердив у 2015 році, знявшись у другорядній ролі в «Дівчині без комплексів» Джадда Апатоу. Одразу після цього Warner Bros. підписали суперзірку для сиквелу «Космічного джему».
Зйомки були непростими: шість сценаристів (і це тільки ті, які отримали «кредит» від профспілки, всього ж переписуванням сценарію займалося більше десятка людей), три режисери (Джастін Лін пішов з проєкту ще до початку зйомок, а Теренс Ненс уже під час знімального процесу) та більше п’яти років виробничого пекла. І все заради крапельки ностальгії.
Навряд чи є сенс зупинятися на сюжеті стрічки. Відомий баскетболіст має об’єднатися з Баґзом Банні та іншими персонажами, щоб виграти важливий баскетбольний матч. Але на відміну від першого фільму, який занурив Майкла Джордана у світ Луні Тюнз, населений класичними мультгероями, «Нові легенди» замахуються ширше — на всю інтелектуальну власність студії Warner Bros.
- Оригінальна назва
- Space Jam: A New Legacy
- Тривалість
- 115 хв
- Прем’єра
- 15 Липня 2021
- Жанр
- Комедія
- Режисер
- Малколм Д. Лі
- Актори
- ЛеБрон Джеймс, Дон Чідл, Зендая
10 хвилин, коли Джеймс і Баґз Банні подорожують світами Warner Bros. — це, мабуть, найдорожчий швединг в історії.
Це вбиває одним пострілом одразу декількох зайців. По-перше, стрічка стає своєрідною вітриною різних куточків світу «Ворнерів»: від «Гаррі Поттера» до всесвіту DC. По-друге, це хоч якось освіжає сюжет, який майже в усьому наслідує попередника. По-третє, різні сетинги відволікають глядача від того, що ЛеБрон Джеймс абсолютно не вміє грати. Баскетболісту однаково важко даються як комедійні моменти, так і драматичні, тому весь тягар акторського гри лягає на плечі Дона Чідла, який грає головного антагоніста фільму — Ал Г. Ритма. Чідл робить усе, що може, і подекуди навіть здається, що він отримує задоволення від знімального процесу.
Попри те, що фільм хизується цілим всесвітом інтелектуальної власності, суто візуально йому бракує масштабу. Майже кожна сцена — павільйонна, де актори просто стоять у різних позах перед зеленими екранами, змушені жестикулювати в порожніх кімнатах. Не рятує їх і якість реплік, які сформульовані настільки прямо й невишукано, ніби глядач ніколи до цього взагалі не бачив фільмів. Втім, є підозра, що це недалеко від правди. Можна скільки завгодно високолобо критикувати фільм за примітивний сценарій, ніяку акторську гру, цинічне використання власної інтелектуальної власності або невиразну режисуру, але будемо відвертими — навряд чи хтось іде на «Космічний джем», щоб побачити витвір кінематографічного мистецтва. «Нові легенди» хочуть стати для сучасних дітей тим, чим був «Космічний джем» для дітей 90-х років. Тому не дивно, що центральну роль у сиквелі посідають комп’ютерні ігри, якими захоплюється молодший син ЛеБрона.
Чи могли б «Нові легенди» бути кращими, ніж вони є, навіть у невибагливих рамках дитячої комедії? Безумовно. Гумор міг би бути яскравішим, ґеґи з персонажами Луні Тюнз — цікавішими, а сюжет — трохи менш передбачуваним. Але навіть те, що є на екрані, виконує свою задачу. 10 хвилин, коли Джеймс і Баґз Банні подорожують світами Warner Bros. — це, мабуть, найдорожчий швединг в історії, і один з найсмішніших моментів фільму. Здатні повеселити й деякі камео, розповідати про які я не буду, щоб не зіпсувати жарт. Навіть безсоромний парад інтелектуальної власності супроводжується деякими зауваженнями на адресу сучасного стану розвитку індустрії. Зрештою, головним антагоністом стрічки є комп’ютерний алгоритм, який пропонує кіностудії ідеї для фільмів. Припускаю, що деякі жарти ще просто загубилися в процесі локалізації: каламбури завжди були невід’ємною частиною гумору Луні Тюнз, а це найболючіше місце для будь-якого перекладу.
Так само, як «Космічний джем» 1996 року є індикатором вашого віку, так само й «Нові легенди» є своєрідним індикатором вашого ставлення до такого кіно. Бо за бажанням його можна розкритикувати вщент, і я певен, що багато хто так і зробить. Але це означало б підходити до фільму з чужими мірками, до яких він ніколи не доросте, і навіть не хоче доростати. Його орієнтири очевидні — це дитяча пригода з абсурдним сюжетом. І що абсурдніший сюжет, то доцільніше він виглядає у загальному полотні картини. Якщо говорити баскетбольними термінами (а їх у фільмі на диво багато), то «Нові легенди» — це не видовищний слем-данк, а скоріше штрафний кидок, який, пострибавши по кільцю, все-таки падає в кошик. А за таке теж дають очки, нехай і вдвічі менше.
+ несерйозне ставлення до себе
+ деякі жарти
+ яскрава анімація
- акторська гра ЛеБрона
- заяложений сюжет
