Симулятор бога

«Вічні» — новий флагманський блокбастер Marvel, який прийшов на зміну «Месників», але несподівано отримав найнижчі оцінки критиків з усіх фільмів студії. Влад Недогибченко з контент-бюро inka розбирається, наскільки це справедливо.
Займати слот найамбітнішої солянки головної медіафраншизи на ринку — нелегка справа. Вона стає ще важчою, якщо попередня солянка (а саме «Месники: Завершення») була ідеальним блокбастером. Додайте відповідальність за наймогутніших супергероїв у кіновсесвіті Marvel станом на зараз, — усі ці «най» не допомагають.
На виклики нової фази MCU продюсер Кевін Файґі відповів не менш серйозним ризиком: запросив у режисерське крісло Хлої Чжао, людину без блокбастерного досвіду, але з пропискою Венеційського та Каннського фестивалю. Ще до виходу фільму ризик ніби почав себе виправдовувати, коли навесні 2021-го Хлої отримала кілька важливих Оскарів. Та разом з цим до небес злетіли й очікування — а це рідко закінчується добре.
Якщо коротко, «Вічні» — екранізація теорії змови про таємний світовий уряд і те, що піраміди побудували інопланетяни. 10 нових супергероїв живуть на Землі вже 7000 років. Їм заборонено втручатися у хід історії, хіба що це конкретно наказує Арішем, велетенський колос, який бовтається у космосі та, судячи з усього, керує енергією всесвіту. Є ще один виняток — коли на Землю нападають Девіанти — достатньо шаблонні космічні тварюки, яких вже охрестили найслабкішими марвелівськими злодіями. Вони вже атакували нас ще у прадавні часи, і от у 2021-му чомусь з’являються знову. Тисячоліття минають, «божественні» плани Арішема викликають все більше питань у деяких Вічних, словом, назріває світова катастрофа, у якій еліти щось не поділили.

- Оригінальна назва
- The Eternals
- Тривалість
- 156 хв
- Прем’єра
- 04 Листопада 2021
- Жанр
- Бойовик
- Режисер
- Хлоя Чжао
- Актори
- Анджеліна Джолі, Сальма Гаєк, Кіт Гаррінґтон, Браян Тайрі Генрі, Джемма Чан, Кумал Нанджиані

Це перший фільм Marvel, де окрім ефектного задуму є справжня тема — питання цінності та дивовижності людського життя.
Медіа та токсичні люди в інтернеті перш за все звертають увагу, що у «Вічних» багато чого стається вперше. Тут є відкритий гей, є сцена сексу, яка триває аж 6 секунд, етнічне розмаїття супергероїв, яке провокує тисячі коментарів про woke-культуру та повістку™. Але значно цікавіше, що це перший фільм Marvel, де окрім ефектного задуму є справжня тема — питання цінності та дивовижності людського життя.
Чжао намагається перетягнути у всесвіт Marvel усе, що любить в авторському кіно: довгі експозиції, занурення у стосунки персонажів, дорослі питання. Звичайно, робить це вона в міру дозволеного, а дозволяє індустрія явно не все. Наприклад, її постійний оператор Джошуа Джеймс Річардс тут займає лише молодшу позицію, тоді як крісло DoP віддали ветерану MCU Бену Дейвісу, оператору «Вартових Галактики» та «Доктора Стренджа». Інший приклад: любов Чжао до повільних натурних кадрів та крупних планів. У якійсь «Землі кочівників» вона могла використовувати їх на повну, наділяючи ледь помітні рухи потужними, але прихованими емоціями. У «Вічних» доводиться поєднувати таку теренс-маліковську естетику з екшн-наративом, який потребує зовсім іншого підходу.
У фільмі немало моментів, потенціал яких, здається, не розкритий на повну. З одного боку, натурний стиль зйомок забезпечує «Вічним» особливу візуальну естетику та міфологічний масштаб. З іншого, ключові екшн-сцени при цьому розгортаються на досить стандартних порожніх локаціях. Є цікавий твіст про небезпеку добрих намірів заради глобального блага. Але при цьому більшу частину фільму Вічні все одно протистоять стандартним космічним вовкособакам. І так далі.

Тут взагалі добре видно, у яких аспектах фільму Чжао сама зацікавлена як творець, а які відпрацьовує через невидимі потреби жанру, продюсерів та індустрії. «Вічні» — дійсно найпоетичніший фільм Marvel, але для цього режисерці доводиться поступитися винахідливістю жанрових складових. Тут майже немає віртуозно закручених атракціонних сцен «Вартових галактики», або візуальних калейдоскопів «Доктора Стренджа». Не знайдеш каскадів діалогів, а маленькі затишні сцени виглядають значно живішими, ніж театралізовані центральні епізоди. Але натомість Чжао дає щось таке, чого у MCU до цього майже не було: емоційний зв’язок персонажів та цікаві моральні питання.
Компроміси не йдуть «Вічним» на користь, але оцінки нижчі, ніж у «Чорної вдови» — це смішно. Чжао добре працює з акторами, додає кіновсесвіту багато цікавих нововведень, поважно працює з лором, вдало передає дух барочної опери про надлюдей з оригінального коміксу Джека Кірбі. У деяких аспектах «Вічним» дійсно не вистачає фокусу та визначеності. Але це все ще цікавий художній експеримент, який відкриває багато нових дверей та дає MCU більше, ніж відбирає.
+ натурні сцени
+ акторська синергія
+ автентичний гумор і жарти про DC
+ 2 сцени після титрів
сюжетний потенціал
— невиразні злодії
— ідеї, покинуті на півдорозі
— театральні монологи
— крок назад в екшн-сценах