Щирість шкільної буденності

Ніша підліткового кіно в Україні все ще порожня, хай там як її не намагаються заповнити серіалами на кшталт «Школи» чи «Перших ластівок». З виходом «Стоп-Землі» ми отримали рідкісний вияв підліткового кіно, однак стрічка настільки суперечлива й нетривіальна в своїй тривіальності, що розділила глядачів на два табори: тих, хто залишився в повному захваті, та тих, хто вважає стрічку абсолютно пустою.
Головні герої «Стоп-Землі» — це 11-класники Маша, Яна та Сєня, у яких на носі випуск та нове доросле життя. Однак шкільне життя старшокласника — це не лише про іспити та підготовку до вступу, це ще й про емоції та найрізноманітніший досвід, який той проживає в перервах між навчанням. Саме це стрічка й намагається показати: звичні будні підлітків, які дружать, закохуються, постійно сумніваються та розважаються так, як їхні батьки навіть не уявляють.
Маша здається відсторонено дівчиною, яка не дуже комфортно почувається в колективі, а по-справжньому відкриватися може лише своїм найближчим друзям. Разом із Яною та Сенею вона проходить нелегкий шлях усвідомлення того, що невизначеність — одне з найгірших почуттів для людини. І для того, аби позбутися її, потрібно наважитися зробити хоча б щось. Однак для підлітків, оповитих тривогою, навіть найменший крок виявляється неабияким викликом.
Окрім головних героїв тут ще й купа однокласників, які є втіленням життя за межами дому. Як би не переживали батьки, але їхні діти дійсно напиваються та інколи не гидують травою. Проте підлітки, які дірвалися до «дорослих розваг», однаково виглядають органічно у своєму світі. Стрічка не вдається до надміру гіперболізованого зображення зіпсутих дітей, як це роблять «13 причин чому», «Ейфорія» чи навіть наші «Перші ластівки», намагаючись наслідувати тренди заходу. Всі до єдиного герої «Стоп-Землі» все ще хороші люди зі своїми проблемами та травмами, нехай і без натужно драматичного бекграунду.

- Оригінальна назва
- Стоп-Земля
- Тривалість
- 122 хв
- Прем’єра
- 20 Січня 2022
- Жанр
- Підліткова драма
- Режисер
- Катерина Горностай
- Актори
- Марія Федорченко, Арсеній Марков, Яна Ісаєнко, Олександр Іванов

Фільму віриш, так само віриш персонажам та їхнім переживанням, купу разів впізнаєш себе, своїх батьків та ці дурнувати діалоги, які, сподіваюся, нині викликатимуть лише сміх, а не тривожні спогади.
Режисерка Катерина Горностай починала знімати стрічку як автобіографічну драму про своє шкільне життя, але зрештою довелося адаптувати історію, врахувавши особливості життя сучасних підлітків. Ролі у фільмі виконали непрофесійні актори — звичайні школярі, які перед зйомками пройшли надшвидкі курси з акторської майстерності та драматургії. За героями «Стоп-Землі» взагалі не помічаєш гри, місцями складається враження, ніби весь фільм вони не мали сценарію, а все на екрані — суцільна імпровізація. Вони затинаються, їхня мова рясніє словами-паразитами, а добряче вилаятися тут ніхто не соромиться.
Фільм зображує події без голлівудського пафосу, натомість робить це настільки приземлено, що дійсно може здатися пустим. Тут нікого не вбили в шкільному туалеті, діти не довели однокласницю до самогубства, а вчителі не викрадають своїх учнів. Це лише двогодинний епізод із життя звичайних підлітків зі звичайної київської школи на Оболоні, яке навряд чи хоч якось відрізняється від ваших шкільних буднів. Але навіть воно може зачарувати своєю щирістю, якщо глядачу вдається в це повірити.
Простота «Стоп-Землі» — це те, що викликає найпалкіші суперечки; фільм не прагне розважити розвитком історії, неочікуваними (чи хоч якимись) сюжетними поворотами, він не дасть вам навіть розв’язки закладених сюжетних ліній, обірвавши їх титрами. Фільм загалом не прагне хоч якось розбурхати, хоча відчуття тривоги нависає доволі часто — утім, воно завжди виявляється хибним. Однак йому віриш, так само віриш персонажам та їхнім переживанням, купу разів впізнаєш себе, своїх батьків та ці дурнувати діалоги, які, сподіваюся, нині викликатимуть лише сміх, а не тривожні спогади.
«Стоп-Земля» — це дійсно фільм, у якому нічого не відбувається. Він не підіймає суспільно важливих питань, не розв’язує проблему батьків та дітей, не моралізує на темі алкоголю чи наркотиків — він просто все це показує, як є, без жодної спроби наштовхнути на якісь висновки. А ви вільні спостерігати усе це під фантастичний саундтрек і де-не-де викрикувати «жиза». З одного боку, це дуже особисте авторське кіно, яке може знудити непідготовленого глядача, а з іншого — віддзеркалення досвіду мільйонів людей, які пройшли крізь буремні шкільні роки й хоча б зрідка виходили з дому.
+ історія без прикрас, якій віриш
+ щирі персонажі
+ саундтрек, який ви захочете додати собі в плейліст
— бідний на події сюжет може здатися пустим