Повернення зловісних 2000-х
На вулиці поступово починає холоднішати, листя на деревах стає золотистим, а Netflix випустив свій перший цьогорічний горор. Отже, саме час поговорити про зловісне стародавнє прокляття, яке десятиліттями переслідує і самих режисерів фільмів жахів, і їхні творіння. Тож сідайте зручніше, і уважно слухайте – можливо, колись моя пересторога врятує вас від найгіршого, що може стати з кіноманом. Так, від двох годин, даремно витрачених на безглузду, цинічну стрічку, яка ще довго відмовлятиметься залишати вашу голову, і щоночі наганятиме на вас жахливі марення про поганий монтаж та абсурдні сюжетні повороти.
То що це за прокляття? Із року в рік повторюється одна й та сама моторошна історія – у прокат потрапляє, здавалось би, майже випадково, багатообіцяюча та смілива стрічка, яка всупереч усім правилам зачаровує критиків та завойовує пристрасних фанатів. Можливо, в неї є потенціал стати культовою класикою чи комерційним феноменом, як, наприклад, було з «Геловіном» Джона Карпентера чи «Пилою» Джеймса Вана. Скоріше за все, цього не відбудеться, та хороші рецензії і солідна каса – вже непогана нагорода для рішучого постановника. Ось тільки успіх – складне випробування, і продюсери та студії рідко його достойно проходять. Жадібність застеляє їм очі, і вже скоро на екранах з’являється нікому не потрібний, непродуманий, слабкий сиквел – чудовисько Франкенштейна, нашвидкоруч зліплене з лінивих ідей, заїжджених сюжетних ходів та бажання використати ще більше літрів бутафорської крові.
- Оригінальна назва
- The Babysitter: Killer Queen
- Тривалість
- 101 хв
- Прем’єра
- 11 Вересня 2020
- Жанр
- Комедія
- Режисер
- МакДжі
- Актори
- Самара Вівінг
«Королева-вбивця» існує у дивному чистилищі поза часом – це вульгарний, дешевий фільм, вочевидь знятий для старшокласників, які лише починають відкривати для себе світ сумнівного кіно.
Комедійний горор «Няня» складно назвати справді дуже хорошим фільмом, але в 2017 році він став неочікуваним і приємним хітом. Стрічка починалась як чергова передбачувана історія про хлопчика, який закохався у свою неймовірно круту та красиву няню, але вже скоро сюжет робив поворот на 180 градусів, а фільм перетворювався на криваву та абсурдну суміш «Одного вдома» та «Зловісних мерців». Так, часом все це було аж надто стилізовано (зрештою, режисер – МакДжі, постановник «Янголів Чарлі») та надумано, зате у «Няні» було два козирі – несподівано милі стосунки двох головних героїв та надзвичайно харизматична героїня Самари Вівінг. Критики прийняли стрічку як непогане guilty pleasure, а для користувачів Netflix вона стала одним із головних хітів тогорічної осені. І на цьому історія мала б завершитися. Але ж ні – хто просто так дасть вмерти потенційно прибутковій франшизі? Тож стрімінг-сервіс знову запросив МакДжі та увесь каст оригінальної картини, і цього року ми отримали фільм «Няня: королева-вбивця» – горор-комедію, в якій немає жодної страшної сцени, а гумор базується на тому, як обличчя героїв заливає то кров, то сеча.
Головному герою (Джуда Люїс) вже не 12 років, а 14, але сюжет майже не змінився – його все ще ображають однокласники, і він мріє про чергову круту блондинку. Усі ідеї оригіналу тут доведені до абсурду – батьки, які у першій частині були доволі адекватними, чомусь тепер планують запроторити сина до психіатричної лікарні та не вірять в те, що його справді намагались вбити старшокласники-сатаністи. Хоча, здавалось би, хоч у когось мали виникнути запитання на рахунок того, чому компанія підлітків загадково зникла посеред маленького передмістя. Але добре, реалістичний сценарій – не те, що ми очікували від цього фільму, правда ж?
Ось тільки «Няня: королева-вбивця» не дає нам навіть того, чого від неї можна було очікувати – попри навіжену енергію, яка тут просто б’є ключем, фільм складно дивитися навіть у якості класичного guilty pleasure від Netflix. МакДжі чомусь все ще вірить, що неможливо втиснути у фільм аж надто багато сцен зі слоу-мо, танцювальними номерами чи аж надто близькими наїздами на сідниці головних героїнь, але все це лише створює враження, ніби він востаннє ходив у кіно на початку 2000-х. І ось це дуже дивно, адже якщо Netflix справді на чомусь добре розуміються, то це на інтересах власних користувачів, а тут незрозуміло, на кого розрахований фільм. Складно повірити, що цільова аудиторія підліткового горору з Беллою Торн у другорядній ролі буде в захваті від танців Hammer Time, жартів про реперів 80-х, відсилок до «Фореста Гампа» чи цитат з другого «Термінатора».
Крім цього, є і більш суттєві проблеми – наприклад, те, що фільм так і не знаходить повноцінний сюжет, а перебивається якимись погано змонтованими сценами, які скоріше нагадують дуже грубі замальовки, а не цілісну історію. Наприклад, один момент настільки абсурдний, що мені досі складно повірити у те, що фільм перед випуском дивилась хоч одна реальна, жива людина. Герої ховаються від вбивць, які їх чомусь не бачать навіть попри те, що камера, яка знаходиться на рівні очей антагоністів, чітко показує, що протагоністи знаходяться прямо у полі їх зору. Чи ця сцена – найгірше, що МакДжі зробив за свою кінокар’єру? Ні, але від настільки однозначної і безсоромної неповаги до глядача хочеться викликати екзорцистів, які б назавжди вбили цю франшизу.
Як і самі антагоністи-привиди, «Королева-вбивця» існує у дивному чистилищі поза часом – це вульгарний, дешевий фільм, вочевидь знятий для старшокласників, які лише починають відкривати для себе світ сумнівного кіно. Ось тільки ті підлітки, на яких він розрахований, вже давно переросли своє захоплення нестримним насильством та сумнівними жартами про секс. Будь ласка, скажіть про це бідолашному МакДжі. Нехай він вже нарешті дасть спокій привидам 2000-х.
— кілька вдалих жартів
— та власне все, що ви побачите на екрані
