Вчися літати
Не звертайте увагу на дурну локалізацію, яка нагадує еротичні трилери 1990-х – насправді чорна комедія Майкла Ліманна зовсім не про фатальну пристрасть, любовні трикутники чи табуйовані стосунки. І навіть не про жахіття залізнодорожних аварій. Це сатирична і дуже провокативна історія, яка висміює те, як медіа (і дорослі загалом) драматизують підліткове життя та романтизують ментальні розлади. З одного боку, складно повірити в те, що стрічку зняли у далекому 1988 році – її цинізму позаздрили б сценаристи «Південного парку». З іншого – неможливо уявити, щоб за таку історію взялись після сумнозвісної стрілянини у американській школі «Колумбайн». Тож «Смертельний потяг» став чимось на кшталт культового фільму-парадоксу – стрічка випередила свій час, назавжди змінила поп-культуру, але так і не отримала прямих послідовників.
Звісно, без неї навряд би зняли «Поганих дівчат» чи «Джуно», але після 1980-х ніхто більше не брався знімати комедії про підліткові самогубства та першу закоханість у психопатів. У 2018 за мотивами фільму спробували поставити серіал, але критики його відверто зненавиділи. Тонка сатира перетворилась на вульгарне паразитування, а в контексті американської епідемії насильства повернення до цієї історії виглядало особливо недоречним.
«Смертельний потяг» розповідає про компанію популярних школярок, трьох з яких за дивним співпадінням звати Хезер. Їх щоденні розваги – принижувати однолітків, висміювати менш привабливих однокласників та підтримувати у школі жорстку, майже монархічну ієрархію. У їх елітарній групі також є ерудована та саркастична Вероніка (Вайнона Райдер), яка явно не в захваті від жорстких веселощів подруг, але все одно проводить з ними час. Але одного дня вона зустрічає Джей Ді (Крістіан Слейтер) – загадкового новачка, який зневажливо ставиться до соціальних правил та поділяє її чорне почуття гумору. Вони з Веронікою швидко придумують, як провчити самовпевнених дівчат, але що, якщо новий хлопець героїні набагато небезпечніший, ніж їй здалось на перший погляд?
- Оригінальна назва
- Heathers
- Тривалість
- 103 хв
- Прем’єра
- 31 Березня 1988
- Жанр
- Комедія, Підлітковий
- Режисер
- Майкл Ліманн
- Актори
- Вайнона Райдер, Крістіан Слейтер, Шеннон Догерті
«Смертельний потяг» не просто змалював проблеми цілого покоління, а окреслив вічні проблеми нашого суспільства: невиправдану жорстокість до оточуючих, медіа, що перетворюють складні явища у крикливі сенсації та недоліки шкільної системи.
Свого часу критики описували Джей Ді як «суміш молодого Джека Ніколсона та дитини з “Омену”», і з цим складно не погодитись – на кіноекранах досі не з’явився більш харизматичний та навіжений антагоніста-школяр. На щастя, йому протистоїть не менш яскрава особистість – Вероніка Соєр миттєво потрапила у пантеон найбільш яскравих протагоністок-школярок. Їй легко симпатизувати, навіть якщо ви ніколи не брали участь у шкільній боротьбі за ієрархію – перед нами просто дівчина, яка хотіла полегшити собі життя, але чиї бажання здійснюються геть не так, як вона очікувала.
«Смертельний потяг» (ми будемо і далі використовувати цю локалізацію, бо не можемо придумати нічого кращого) рішуче деконструює найпопулярніші тропи та сюжетні ходи підліткових мелодрам, доводячи їх до абсурду. Шаблонні популярні дівчата перетворюються на ексцентричних садисток, які грають в крокет, шкільна психологиня стає неврівноваженою гіппі, яка ледь не радіє, коли хтось із дітей накладає на себе руки, а стереотипний «поганий хлопець» виявляється справжнім психопатом. Згодом сценаристка Тіна Фей використає схожі сюжетні ходи у своїх «Поганих дівчитах», але секрет «Смертельного потягу» не лише в його сміливому, провокативному сюжеті. Головний козир стрічки – фантасмагоричний світ, який Майкл Ліманн вибудував до дрібниць.
Здавалось би – навіщо підлітковій сатирі моментально впізнавана кольорова гама (кожен кадр складається з різних комбінацій червоного, синього та жовтого), сюрреалістична мрійлива зйомка та саундтрек, що нагадує музику з італійського джалло? Але у випадку картини Ліманна усі ці еклектичні деталі перетворюються у справді незабутню похмуру казку. Розмови та одяг героїв навряд нагадують щось із реальних американських 1980-х – та це не важливо, бо цитати з фільму стали класикою, а монохромні образи головних героїнь досі надихають дизайнерів.
«Смертельний потяг» не просто змалював проблеми цілого покоління, а окреслив вічні проблеми нашого суспільства: невиправдану жорстокість до оточуючих, медіа, що перетворюють складні явища у крикливі сенсації та недоліки шкільної системи. Але найцікавішим виявилось те, що фільм, який на перший погляд здається справжнім маніфестом цинічного нігілізму, в результаті попереджає про небезпеку зайвої байдужості та песимізму. А це – ідея, яка навряд колись втратить свою актуальність.
— режисерська робота
— акторська гра
— костюми
— сценарій
— саундтрек
