У пошуках власної релігії
Братися за рецензію на «Великого Лебовскі» через 22 роки після його виходу як мінімум суперечливо. А як інакше, коли ми говоримо про фільм, що має власний фестиваль, став джерелом для безлічі мемів і взагалі визнаний однією з найбільш культових картин в історії. Що з ним робити? Оцінювати з точки зору кінематографу? То більшість кінокритиків, що встигли розкритикувати стрічку Коенів у момент виходу через кілька років переглянули власну думку, змінивши оцінки на максимум. Оцінювати з точки зору впливу на культуру? Головний герой фільму перетворився на псевдо-релігійну фігуру — що тут взагалі ще можна додати. От і виходить, що залишається лише спробувати зрозуміти причини такого захвату «Великим Лебовскі» та осягнути дволикість одного з найвідоміших фільмів 90-х.
Сюжет картини переказувати доволі складно. Те, що починається як плутанина у тезках, закінчується викраденнями, крадіжками, підставами, порномріями, боулінгом і похороном. Джефрі Лебовскі випадково плутають з однофамільцем, через що його пика та килим страждають від брутальності найманців. «Чувак» чи то просто Чувак вирішує вимагати компенсацію і потрапляє у коловорот подій, які я вже описав реченням вище.
Перше, що кидається в очі під час перегляду «Великого Лебовскі» — це надзвичайно складний, заплутаний та місцями просто незрозумілий сюжет. Іноді складається враження, що комічні ситуації, у які влипають Чувак та його банда генеруються абсолютно випадково. Власне, в цьому і був задум Коенів. Брати в одному зі своїх інтерв’ю наголошували, що при написанні сценарію надихалися творами класика нуарної літератури Реймонда Чендлера. Щоправда, якщо бути точнішим, то автори скрипта явно взяли за приклад одну з найвідоміших екранізацій письменника — «Великий сон». Першоджерело і без того відоме своєю заплутаністю (навіть Чендлер під час зйомок не зміг пояснити частину подій), то ще й адаптація постраждала через постійне переписування сценарію та неочікувану перезйомку. Причиною того, що вже готовий фільм вирішили переробити, була грандіозна популярність пари Гамфрі Богарта і Лорен Беколл — останньої у фільмі було надто мало, тож «ворнери» вирішили додати їм кілька нових спільних сцен. Це остаточно перетворило «Великий сон» у складний клубок лише приблизно зрозумілих подій. А брати Коени вирішили зробити таке зі сценарієм навмисно.
- Оригінальна назва
- The Big Lebowski
- Тривалість
- 118 хв
- Прем’єра
- 06 Березня 1998
- Жанр
- Комедія
- Режисер
- Брати Коен
- Актори
- Джефф Бріджес, Джон Гудман, Джуліанна Мур, Стів Бушемі, Філіп Сеймур Гоффман, Джон Туртурро
Світ надто довго чекав свого лінивого і пасивного месію, отримавши його в образі Джеффа Бріджеса.
У результаті «Великий Лебовскі» розжився неочікуваними сюжетними лініями (як то з німецькими нігілістами), деякі персонажі отримали набагато більше екранно часу, ніж необхідно (мова про героїню Джуліанни Мур), а сама історія Чувака раптом вирушила у напрямку детективу, чого аж ніяк не передбачає старт фільму. Такий підхід здається великим ризиком і не дарма — велика кількість рецензентів була неприємно вражена мішаниною подій на екрані (потім вони змінять думку), а ті, хто хвалив стрічку, зазвичай описували сюжет як «абстрактний» чи «ні на що не схожий» і в першу чергу відмічали персонажів та акторську гру.
Саме герої стали тим каркасом, на якому і побудувалась культовість картини — абсурдні та специфічні діалоги так і просяться на цитати, а фігури Чувака чи того ж Волтера Собчак демонстрували глядачам абсолютно новий підхід до персонажів. Головні дійові особи «Великого Лебовскі» не є протагоністами чи антагоністами — складається враження, що Чувак потрапив у фільм абсолютно випадково і не має жодного бажання штовхати сюжет вперед, тож за нього доводиться віддуватися героям другому плану. Волтер у виконанні Джона Гудмана взагалі у кожній появі поривається повести сценарій кудись у напрямку власного спін-оффу, на який ніхто не погоджувався. Мод Лебовскі, яку зіграла блискуча Джуліанна Мур, з’являється коли забажає, незважаючи на сюжет і займається власними справами — недарма вона авангардна артистка. Стіву Бушемі, Тарі Рід, Джону Туртурро та Філіпу Сеймуру Гоффману навіть не потрібно було багато реплік чи сюжетного часу, щоб створити унікальні образи, які одразу врізаються в пам’ять. Як тут не полюбити фільм, навіть якщо не дуже розумієш що у ньому коїться?
Ще одна важлива деталь, яка посприяла культовості стрічки — фіксація персонажів на певних, дуже характерних речах, як то «білий росіянин», килим, валізка з грошима чи просто боулінг. Це суттєво спростило фанатам відтворення рутини героїв.
Про Чувака і «чувакізм» (чи як ви перекладете dudeism) не буду навіть говорити — просто світ надто довго чекав свого лінивого і пасивного месію, отримавши його в образі Джеффа Бріджеса.
Насамкінець я залишив фінальну деталь, яка однозначно допомогла «Великому Лебовскі» закріпитися в званні культу — його саундтрек. Робота Картера Бьорвелла, розбавлена хітами 60-х та 70-х, була єдиним позитивним елементом фільму, про який говорили усі критики в своїх перших рецензіях (коли ще не знали, що з цим «Лебовскі» робити).
При бюджеті, що становив 18 мільйонів доларів «Великий Лебовскі» зібрав лише 15 мільйонів у американському прокаті — величезний провал, який з часом став неймовірною перемогою. Тому що часом потрібно вдягнути улюблений светр, сходити на боулінг (чи яке там у вас хобі), налити собі коктейль і спокійно спостерігати, як життя завертає у неочікуваний бік. У цьому ж вся його крутість. Не вірите? Запитайте в Чувака.
— акторська гра
— саундтрек
— абсурдні діалоги
— вже жодних, оскільки фільм культовий