У пошуках власної релігії

Братися за рецензію на «Великого Лебовскі» через 22 роки після його виходу як мінімум суперечливо. А як інакше, коли ми говоримо про фільм, що має власний фестиваль, став джерелом для безлічі мемів і взагалі визнаний однією з найбільш культових картин в історії. Що з ним робити? Оцінювати з точки зору кінематографу? То більшість кінокритиків, що встигли розкритикувати стрічку Коенів у момент виходу через кілька років переглянули власну думку, змінивши оцінки на максимум. Оцінювати з точки зору впливу на культуру? Головний герой фільму перетворився на псевдо-релігійну фігуру — що тут взагалі ще можна додати. От і виходить, що залишається лише спробувати зрозуміти причини такого захвату «Великим Лебовскі» та осягнути дволикість одного з найвідоміших фільмів 90-х.

Сюжет картини переказувати доволі складно. Те, що починається як плутанина у тезках, закінчується викраденнями, крадіжками, підставами, порномріями, боулінгом і похороном. Джефрі Лебовскі випадково плутають з однофамільцем, через що його пика та килим страждають від брутальності найманців. «Чувак» чи то просто Чувак вирішує вимагати компенсацію і потрапляє у коловорот подій, які я вже описав реченням вище.

Перше, що кидається в очі під час перегляду «Великого Лебовскі» — це надзвичайно складний, заплутаний та місцями просто незрозумілий сюжет. Іноді складається враження, що комічні ситуації, у які влипають Чувак та його банда генеруються абсолютно випадково. Власне, в цьому і був задум Коенів. Брати в одному зі своїх інтерв’ю наголошували, що при написанні сценарію надихалися творами класика нуарної літератури Реймонда Чендлера. Щоправда, якщо бути точнішим, то автори скрипта явно взяли за приклад одну з найвідоміших екранізацій письменника — «Великий сон». Першоджерело і без того відоме своєю заплутаністю (навіть Чендлер під час зйомок не зміг пояснити частину подій), то ще й адаптація постраждала через постійне переписування сценарію та неочікувану перезйомку. Причиною того, що вже готовий фільм вирішили переробити, була грандіозна популярність пари Гамфрі Богарта і Лорен Беколл — останньої у фільмі було надто мало, тож «ворнери» вирішили додати їм кілька нових спільних сцен. Це остаточно перетворило «Великий сон» у складний клубок лише приблизно зрозумілих подій. А брати Коени вирішили зробити таке зі сценарієм навмисно.

Оригінальна назва
The Big Lebowski
Тривалість
118 хв
Прем’єра
06 Березня 1998
Жанр
Комедія
Режисер
Брати Коен
Актори
Джефф Бріджес, Джон Гудман, Джуліанна Мур, Стів Бушемі, Філіп Сеймур Гоффман, Джон Туртурро


Світ надто довго чекав свого лінивого і пасивного месію, отримавши його в образі Джеффа Бріджеса.

У результаті «Великий Лебовскі» розжився неочікуваними сюжетними лініями (як то з німецькими нігілістами), деякі персонажі отримали набагато більше екранно часу, ніж необхідно (мова про героїню Джуліанни Мур), а сама історія Чувака раптом вирушила у напрямку детективу, чого аж ніяк не передбачає старт фільму. Такий підхід здається великим ризиком і не дарма — велика кількість рецензентів була неприємно вражена мішаниною подій на екрані (потім вони змінять думку), а ті, хто хвалив стрічку, зазвичай описували сюжет як «абстрактний» чи «ні на що не схожий» і в першу чергу відмічали персонажів та акторську гру.

Саме герої стали тим каркасом, на якому і побудувалась культовість картини — абсурдні та специфічні діалоги так і просяться на цитати, а фігури Чувака чи того ж Волтера Собчак демонстрували глядачам абсолютно новий підхід до персонажів. Головні дійові особи «Великого Лебовскі» не є протагоністами чи антагоністами — складається враження, що Чувак потрапив у фільм абсолютно випадково і не має жодного бажання штовхати сюжет вперед, тож за нього доводиться віддуватися героям другому плану. Волтер у виконанні Джона Гудмана взагалі у кожній появі поривається повести сценарій кудись у напрямку власного спін-оффу, на який ніхто не погоджувався. Мод Лебовскі, яку зіграла блискуча Джуліанна Мур, з’являється коли забажає, незважаючи на сюжет і займається власними справами — недарма вона авангардна артистка. Стіву Бушемі, Тарі Рід, Джону Туртурро та Філіпу Сеймуру Гоффману навіть не потрібно було багато реплік чи сюжетного часу, щоб створити унікальні образи, які одразу врізаються в пам’ять. Як тут не полюбити фільм, навіть якщо не дуже розумієш що у ньому коїться?

Ще одна важлива деталь, яка посприяла культовості стрічки — фіксація персонажів на певних, дуже характерних речах, як то «білий росіянин», килим, валізка з грошима чи просто боулінг. Це суттєво спростило фанатам відтворення рутини героїв.

Про Чувака і «чувакізм» (чи як ви перекладете dudeism) не буду навіть говорити — просто світ надто довго чекав свого лінивого і пасивного месію, отримавши його в образі Джеффа Бріджеса.

Насамкінець я залишив фінальну деталь, яка однозначно допомогла «Великому Лебовскі» закріпитися в званні культу — його саундтрек. Робота Картера Бьорвелла, розбавлена хітами 60-х та 70-х, була єдиним позитивним елементом фільму, про який говорили усі критики в своїх перших рецензіях (коли ще не знали, що з цим «Лебовскі» робити).

При бюджеті, що становив 18 мільйонів доларів «Великий Лебовскі» зібрав лише 15 мільйонів у американському прокаті — величезний провал, який з часом став неймовірною перемогою. Тому що часом потрібно вдягнути улюблений светр, сходити на боулінг (чи яке там у вас хобі), налити собі коктейль і спокійно спостерігати, як життя завертає у неочікуваний бік. У цьому ж вся його крутість. Не вірите? Запитайте в Чувака.

Плюси

— акторська гра
— саундтрек
— абсурдні діалоги

Мінуси

— вже жодних, оскільки фільм культовий

Оцінка

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: