Share, , Google Plus, Pinterest,

Posted in:

На початку та наприкінці часів

Український містичний трилер, на який варто сходити. Так, це не одрук.

Буду відвертою – перший трейлер «Брами» викликав скоріше подив та незручний сміх, ніж бажання подивитись нову стрічку Володимира Тихого. Недолугі спецефекти, надривно-емоційні діалоги головних героїв та натяки на містично-конспірологічний сюжет – у короткому ролику було все, що могло відлякати потенційного глядача. І все ж, гучна слава п’єси-першоджерела Павла Ар’є та переважно схвальні відгуки колег змусили дати фільму шанс. На щастя, недаремно.

Чорнобильська зона відчуження, сьогодення. У старому напіврозваленому домі живуть віщунка баба Пріся (Ірма Вітовська), її донька Слава (Віталіна Біблів) та вже дорослий онук Вовчик (Ярослав Федорчук). Чоловік Слави не витримав життя серед безлюдних поліських боліт та давно залишив родину напризволяще. Іноді до Слави заїжджає місцевий поліцейський (Дмитро Ярошенко), і цей хамовитий та одружений з іншою чоловік стає для бідолашної символом кращого життя. Дивакувата Пріся – матріарх в цій скаліченій долею сім’ї, але лише Вовчик вірить у те, що бабуся справді має надприродні здібності, а не просто збожеволіла.

Перед нами захоплюючий український фільм жахів, який не намагається мавпувати набридлі всім голлівудські кліше, а створює власну міфологію, надихаючись локальною історією

Героїня Ірми Вітовської має всі шанси стати одним з перших справді культових персонажів українського кіно – навіть у перший прокатний тиждень деякі глядачі вигукують репліки протагоністки. Є, звісно, і мінуси – грим, необхідний для перевтілення акторки у восьмидесятилітню бабусю, заважає їй повністю реалізувати свій потенціал, але навіть так Вітовська на голову вище за більшість колег на майданчику. Якщо більшість виконавців, вочевидь, не можуть забути театральне минуле та іноді трохи переграють, то Дмитро Ярошенко чомусь взагалі не наділяє свого героя емоціями. Ще цікаво, що жоден з персонажів не говорить з автентичним поліським акцентом. Звісно, це дрібниця, але подібні деталі якраз допомагають створювати цілісне полотно.

Брама / Оригінальна назва

107 мин / ХРОНОМЕТРАЖ
26 липня 2018 / ПРЕМ’ЄРА

Містика / ЖАНР

РЕЖИСЕР:
Володимир Тихий

СЦЕНАРІЙ:
Павло Ар’є
Володимир Тихий

У РОЛЯХ:
Ірма Вітовська
Віталіна Біблів
Ярослав Федорчук

ПРОКАТНИК:
MMD

Для народжених у зараженій зоні героїв, походження – гофманівське соціальне клеймо, яке заважає їм повністю інтегруватись в українське суспільство та залишити минуле позаду.

Було б більш ніж очікувано, якби саме адаптований за популярною п’єсою сценарій виявився сильною стороною стрічки, але на практиці виходить навпаки. Відчувається, що твір Ар’є адаптували під формат великого екрану лише символічно. Діалоги звучать дуже театрально, більшість сцен за участі головних героїв – статичні, а поділ оповіді на глави виконує суто стилістичну роль. Натомість, операторська робота В’ячеслава Цвєткова приємно вражає, особливо – у порівнянні з переважною більшістю вітчизняних фільмів. Моторошні пейзажі занедбаних лісів та руїн Припяті захоплюють дух – навіть дивно, що більше українських режисерів не звертались до цих земель за натхненням.

Було б більш ніж очікувано, якби саме адаптований за популярною п’єсою сценарій виявився сильною стороною стрічки, але на практиці виходить навпаки

І все ж, гнітючий антураж Полісся тут не лише для атмосферності. Попри всю містику, лейтмотив стрічки – стигми в обох трактуваннях цього слова. Для народжених у зараженій зоні героїв, походження – гофманівське соціальне клеймо, яке заважає їм повністю інтегруватись в українське суспільство та залишити минуле позаду. Навіть коли Слава з чоловіком ненадовго залишають рідні землі, їх все одно сприймають лише як «чорнобильців», а Вовчика (у хлопця ментальна інвалідність) – як «урода з дивним мозком». У той же час, земля наділяє їх мудрістю, стигматами у релігійному сенсі: Пріся і Вовчик бачать русалок, знають майбутнє та ставляться до тварин, як до друзів. Переплетення містичного та соціального – характерна ознака багатьох успішних західних горорів, і «Брама» вдало переносить цей тренд в українську поп-культуру. Ще один новаторський аспект стрічки – те, що вона легко балансує між мейнстрімним та експерементальним кіно. Любителі жахів оцінять несподіваний фінал та динамічний монтаж, а поціновувачі артхаусу – відсилки до Тарковського та вкраплення постмодернізму.

Звісно, «Браму» можна критикувати за дешеві (а головне – непотрібні) спецефекти, затягнутість та надмірну театральність, але всі ці недоліки можна пробачити. Перед нами захоплюючий український фільм жахів, який не намагається мавпувати набридлі всім голлівудські кліше, а створює власну міфологію, надихаючись локальною історією. Іншими словами – звір, рідкісніший за чорнобильську русалку.

Ratings in depth

  • #СпробаЗарахована
8 10

Review overview

Summary

Ratings in depth

  • #СпробаЗарахована
8 10