Г’ю Лорі в космосі: чи варто дивитися серіал «Авеню 5»

Армандо Іаннуччі, творець культового «Віце-президента» та контраверсійної «Смерті Сталіна», повернувся до телебачення з доволі незвичною для себе історією. Хоча в «Авеню 5» одразу пізнається сатиричний стиль британського сценариста, а у кадрі з’являються знайомі актори, сама тема серіалу неочікувана – Іаннуччі раптом взявся за наукову фантастику.

Розповідаємо, кому сподобається таке дивне поєднання «Зоряного шляху» та «У гущі подій». І попереджаємо, чому фанати «Віце-президента» можуть бути розчарованими першими серіями.

Варто дивитись через:

Небанальний погляд на майбутнє. Наукова фантастика часто має один суттєвий огріх – майбутнє змальовують або нереалістично ідеальним, або нестерпно антиутопічним. Іаннуччі пропонує більш зважений підхід – а що, якщо майбутнє буде приблизно таким самим, як і сучасність? Так, у ньому будуть інновації, неймовірні технології та польоти у космос, але люди все одно страждатимуть у нещасливих шлюбах, байдикуватимуть на роботі і нудьгуватимуть у відпустці. Тож перша серія «Авеню 5» не видається аж надто фантастичною, хоч дія і відбувається у 2060 році.

Нас знайомлять з туристами розкішного круїзного лайнера, який орбітує навколо Сатурну, і тут все доволі передбачувано: герої об’їдаються безкоштовними креветками, сваряться через якість своїх кабін, п’ють коктейлі у занадто яскравих гавайських сорочках та ходять на йогу. Аж поки не відбувається дещо неочікуване – штучна гравітація на кораблі дає збій, пасажири отримують травми, а корабель злітає зі свого запланованого курсу. І все було б добре, але є одна деталь – навіть мінімальна зміна курсу в космосі може означати серйозні проблеми.

Подорож, яка мала б тривати декілька тижнів, перетворюється на трирічну одіссею, і капітан Кларк (Г’ю Лорі) тепер має придумати, як усіх врятувати. Але тут теж є нюанс – попри те, що ексцентричний власник корабля Джадд (Джош Гадд) вважає його генієм та героєм, капітан Кларк не дуже знає, що робити у таких ситуаціях. Точніше кажучи, він не зовсім-то і капітан – він просто цілими днями спілкується з пасажирами, зачитує промови про дива космосу та ходить туди-сюди у красивій формі.

Чудового (та зовсім не схожого на Хауса) Г’ю Лорі. Головний сюрприз шоу – те, що Г’ю Лорі залишив позаду набридливе амплуа сварливого генія та зіграв персонажа, максимально не схожого на Грегорі Хауса. Капітан Кларк – харизматичний, трохи легковажний британський шарлатан, який говорить з американським акцентом, бо на це краще реагують пасажири. Він не очікував, що від нього хтось вимагатиме серйозної роботи – як і на сучасних круїзних лайнерах, всю роботу виконує команда, а капітан наділений скоріше символічними повноваженнями. Кларк у чомусь навіть схожий на невдаху Берті Вустера (з екранізації творів Пелема Вудгауза) – ще одного культового персонажа Лорі. І ця людина змушена рятувати обурених пасажирів та слугувати голосом розуму перед придуркуватим мільйонером-власником корабля. Звісно, задача не з простих – пасажири впевнені, що команда просто недостатньо старається, і тому не може вчасно доправити їх додому, а Джадд відмовляється витрачати зайві гроші та пропонує чергові безглузді ідеї.

Вирішувати ці конфлікти мав би Метт Спенсер, голова відділу роботи з пасажирами, але з героєм Зака Вудса щось явно не те. Можливо, його психіка постраждала від довгого перебування на космічному кораблі, безкінечних скарг клієнтів чи усвідомлення усього розмаху катастрофи, та замість спокійних порад та пропозицій він викрикує нігілістичні заяви. І чим гіршою стає ситуація, тим більш дивною та хаотичною стає його поведінка.

Не варто дивитись, якщо:

Ви розраховуєте на класичну динамічну сатиру Іаннуччі. Якщо ви очікували, що «Авеню 5» стане новим «Віце-президентом», то готуйтесь до ймовірного розчарування – попри весь свій шарм, космічна історія ще не готова до такого культового статусу. По-перше, у неї набагато повільніший темп – замість нестримного потоку сміливих жартів тут повільні, трохи дивні діалоги, незручні багатозначні паузи та реалістичний гамір. По-друге, політичні жарти простіше сприймати, ніж, наприклад, сюжет про абсурдність людської поведінки перед обличчям космічної катастрофи. Це менш знайомий сценарій, зате тут більше простору для незвичних експериментів.

І все ж, з кожним новим епізодом «Авеню 5» стає трохи лаконічнішим, динамічнішим та сильнішим – Іаннуччі поступово знаходить баланс між тонкою сатирою, абсурдизмом та візуальною комедією. Невідомо, чи серіалу вдастся і надалі триматись у такій формі, але поки він виглядає справді багатообіцяючим.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: