Наталі Дормер, мексиканський фольклор та дивні злочини: чи варто дивитись «Бульварні жахіття: місто янголів»
Варто дивитись, якщо:
Ви любите атмосферні нуари. Оригінальні «Бульварні жахіття» часом грішили занадто заплутаним сюжетом, надмірним драматизмом та бажанням хоча б якось шокувати глядача, але одне було очевидним – творіння Логана було одним із найстильніших серіалів свого часу. Слизька мокра бруківка, у якій відбивалося тьмяне світло керосинових ламп, вязкий смог, темні прохолодні провулки, повні павутиння та зловісних незнайомців – вже перші серії створили масштабний тактильний світ, який працював за власними правилами.
На наш превеликий подив, спін-офф вийшов максимально відірваним від цієї моторошної естетики – тепер серіал навіть не назвеш горором. Зате він добре працює як нуар (принаймі, на візуальному рівні) – у сонячному, постійно спекотному Лос-Анджелесі поступово розгортаються загадкові змови та політичні інтриги, нацисти підкуповують слизьких політиків, а перший детектив-латинос міста страждає від дискримінації. Тут є перестрілки, шпигуни, фатальні жінки з заплутаною мотивацією, зловісні ритуальні вбивства, телеєвангелісти та соціальна напруга – іншими словами, це майже «Китайський квартал». Ось тільки у класичному трилері Романа Поланскі не було потойбічних сил, а за усіма подіями «Міста янголів» стоять загадкові сестри – янгол померлих Санта Муерте (Лоренца Іззо) та демон Магда (Наталі Дормер). Каталізатором історії стає суперечка між цими надприродніми істотами – Магда заявляє, що зможе довести вроджену жорстокість людства, підштовхнувши мешканців міста до жахливих злочинів та расової війни.
І все ж, попри те, що Магда безпосередньо впливає на усі сценарні лінії серіалу (Дормер тут грає аж трьох героїнь), цього разу Логана найбільше цікавить життя простих смертних. Наприклад, мужнього та трохи розгубленого Тіаго (Деніел Дзоватто) – першого у місті детектива мексиканського походження. Колишні сусіди та друзі вважають його зрадником, який забув власне минуле та почав працювати на гнобителів, а білі колеги – черговим невдахою-латиносом, від якого точно не буде користі. Коли Тіаго отримує власне розслідування, йому знову доводиться осмислювати власні пріоритети – криваве ритуальне вбивство виглядає так, ніби його скоїли озлоблені мексиканці.
Ви скучили за Наталі Дормер. Але кримінальна драма – лише крихітна частина загального сюжету. Далі історія Тіаго перетинається з політичною боротьбою у міській раді, спробами нацистів захопити владу в Америці, неофіційними розслідуваннями його напарника, життям мексиканських банд та таємницями неймовірно багатих сект. Поки складно зрозуміти, як усі ці сюжетні лінії об’єднаються у цілісний наратив, але з самого початку в них є щось спільне – втручання героїні Наталі Дормер. Демонічна Магда перетворюється на різних мешканців міста і одночасно грає три різні ролі у серіалі. Спочатку вона зваблює лікаря-нациста, прикидаючись скромною домогосподинею-емігранткою, потім у образі тихої помічниці нашіптує небезпечні ідеї міському посадовцю, і нарешті відкрито сіє хаос, перетворившись на агресивну очільницю мексиканської банди.
«Гра престолів» і «Тюдори» вже показали нам, якою харизматичною та зловісною може бути ця акторка, але якраз «Бульварні жахіття» дають їй простір для реалізації свого потенціалу. Багатолика Магда встигає бути і відверто лякаючою, і грайливою, і цілком навіженою – серіал хочеться дивитися хоча б заради того, щоб нарешті зрозуміти її мотивацію.
Не варто дивитись, якщо:
Ви любите прості, оригінальні та логічні нарративи. Головний огріх «Міста янголів» – навіть не те, що серіал намагається одночасно жонглювати надто великою кількістю складових, а те, що всі вони десь вже використовувались. Так, Логан та Мендес вчергове створили красивий та наповнений світ, але він нагадує колаж, складений з давно знайомих тропів, архетипів та сюжетів. Часом серіал нагадує «Таємниці Лос-Анджелеса», часом – шпигунський триллер 1950-х, чи кривавий процедурал про скептичних детективів. Багатожанровість не є вродженою вадою для серіалу (оригінальні «Бульварні історії» теж цим грішили, наприклад), але тут є постійне відчуття, ніби сценаристи часом просто забувають про елементи власної історії. Незрозуміло, яким має бути головне враження від серіалу – він точно не дуже страшний, справді драматичним його не назвеш, а центральні загадки поки інтригують, але не тримають гладача на краєчку дивана.
Можливо, якби цю історію розтягнули на декілька сезонів, то ми могли б якось краще познайомитись з героями та відчути до них якусь симпатію, але поки вони виглядають картонними маріонетками, які з шаленою швидкістю блимають у нас перед очима. Ефектна вистава, але поки вона не розповідає нічого нового.
