«Майя та три воїни»: квест і смерть у фентезійній Мезоамериці
Мабуть, найпопулярнішою недавньою анімаційною прем’єрою Netflix правильно вважати «Корпорацію змов», яка вже третій тиждень тримається в топ-10 серед українських глядачів. Але в один день з нею вийшла й інша анімація, набагато амбітніша і суперечливіша: «Майя та три воїни». Мінісеріал Хорхе Р. Ґутьєрреса (відомого за мультфільмом «Книга життя») про дівчину-воїна важко назвати безапеляційним тріумфом, але він заслуговує на те, щоб отримати свою дрібку уваги.
Класично-некласичне фентезі
«Майя та три воїни» розповідає хрестоматійну для фентезі історію, але в дуже незвичному для цього жанру сетингу. Події мультсеріалу розгортаються у фентезійному світі, який нагадує середньовічну Мезоамерику до прибуття колонізаторів. Проте думати, яка саме з вигаданих країн заснована на цивілізації ацтеків, а яка — на майя, не варто. Як зізнається сам Ґутьєррес, спершу світ серіалу був більш реалістичним та історично правдивим, але згодом від цього відмовилися, перетворивши сетинг на мішанину з різних латиноамериканських мотивів. Серіал настільки антиісторичний, що персонажі дуже часто вживають іспанські слова, попри те, що іспанська — мова колоністів-завойовників.
Головна героїня серіалу — Майя, принцеса держави Тека. Вона мріє стати великим воїном, таким, як її батько чи її брати. Втім, на неї чекає інша доля: вона має бути дипломатичною лідеркою своєї країни. А от її батько й брати — це воїни пророцтва, яким судилося перемогти богів у битві за виживання всього людства. Однак доволі швидко з’ясовується, що пророцтво помилялося, і насправді саме Майя — обіцяний легендарний воїн. І тепер їй доведеться відвідати всі сусідні країни, щоб знайти в кожній найдостойнішого воїна і разом здолати злого бога війни Міктлана.
Уже з цього опису стає зрозуміло, що сюжетна канва мультсеріалу абсолютно не нова. Настільки не нова, що вже на третій серії «Майя та три воїни» більше стає схожим на процедурний серіал, ніж на «анімаційний івент» (саме так позиціонував цей мультсеріал Netflix) — настільки серії повторюють одна одну. Втім, після того, як команда героїв збирається, мультсеріал вибивається з рутини й починає вести глядачів до епічного фіналу.
Важкі теми в яскравій обгортці
Запитання, на яке найважче відповісти після перегляду мультсеріалу — для кого він знятий? Netflix оцінює його вікову аудиторію як «від семи років». І де в чому це логічно: зрозумілий і повторюваний сюжет, яскраві фарби, виразні персонажі та прості жарти сподобаються навіть маленьким глядачам. З іншого боку, те саме може відлякати дорослішого глядача: одноманітний сюжет може набриднути, голосні персонажі — втомити, а часті ситуації, коли головні герої разом сміються, автоматично опускають вік цільової аудиторії на 10 років. Але при цьому тематика, яку піднімає «Майя та три воїни», буде зрозумілою далеко не всім семирічним дітям. І передусім йдеться про смерть.
Смерть ніколи не була абсолютно чужою темою для мультфільмів. З убивства оленя починається «Бембі», трагічна загибель Муфаси травмувала вже не одне покоління глядачів, а події «Коко» взагалі розгортаються переважно у світі мертвих. Але все одно важко знайти інший мультфільм чи мультсеріал, де смерть була б настільки невід’ємною частиною світу, як у «Майі та трьох воїнах».
У кожного без винятків героїв фільму мотивація тим чи іншим чином повʼязана зі смертю близької людини. Це можуть бути брати, батьки, названа родина або наставник, але кожен з героїв вирушає на цей квест тому, що у нього хтось помер. І, як правило, герой звинувачує себе у смерті рідної людини. Але тематика смерті не обмежується тільки передісторіями персонажів. Головна героїня, Майя, — донька богині смерті Мікте. Один з «трьох воїнів» вирушає в подорож, щоб особисто зустрітися з богинею смерті. Інший іде в похід спеціально, щоб померти з честю. І, мабуть, зрозуміло, що не всі герої доживають до фіналу історії. Словом, якщо ви вирішите дивитися цей мультсеріал з дитиною, будьте готові розмовляти з нею на не найприємніші теми.
Цікаво те, що в усій цій дикій суміші з мезоамериканської міфології, дитячих жартів і медитацій на тему смерті, знаходиться місце для безлічі попкультурних референсів. Як правило, у формі переінакшених цитат з фільмів, від «Брудного Гаррі» до «Чужих». І враховуючи, що це все стрічки з віковим рейтингом R, навряд чи хтось з молодої аудиторії відреагує, коли почує «Get away from her, you witch!»
Словом, у «Майі та трьох воїнах» знайдеться щось для всіх: і яскраві персонажі та веселі пригоди для дітей, і серйозні теми для дорослих, і навіть посилання на культові стрічки для кіноманів. Але, намагаючись зацікавити всіх, мультсеріал ризикує втратити значну частину аудиторії, яка може «вимкнутися», зустрівши нецікавий для себе пласт.
Непереборна свобода анімації
Якими б суперечливими не були сюжетна чи тематична складові «Майі та трьох воїнів», щодо його зовнішнього вигляду не може бути різних думок — це один з найяскравіших мультсеріалів в історії форми. Якістю 3D-анімації він майже не поступається повнометражним фільмам Disney чи Pixar, будучи при цьому втричі довшим за тривалістю. А дизайн персонажів — узагалі перлина твору. Кожен герой, кожен ворог настільки візуально виразні, настільки різні та яскраві, що самим своїм виглядом оживляють навіть найбільш банальні сцени. Особливо вдався команді Ґутьєрреса дизайн богів, водночас і химерний, і зловісний.
Радує око і анімація: жива, жвава й динамічна. Здається, що за всі дев’ять серій немає жодного моменту, де герої б просто нерухомо стояли в кадрі. Мультсеріал також експериментує з формою, періодично використовуючи навіть чорні смуги нагорі та внизу екрану. Особливо ефектно це зроблено під час численних екшн-сцен, коли персонажі або їхня зброя залазять на, здавалося б, недоступну територію.
Команда аніматорів використовує, здається, весь арсенал можливих виразних засобів. В мультсеріалі зустрічаються і 2D-вставки, і зміна розміру екрану, і слоу-мо, і написи, і спецефекти на кшталт диму та вогню. Словом, після такого свята для очей повертатися до невиразної «дорослої» анімації в умовній «Корпорації змов» чи «Сонячних протилежностях» абсолютно не хочеться.
«Майю та трьох воїнів» важко рекомендувати беззастережно кожному глядачеві, але у кожному кадрі помітно, що Хорхе Ґутьєррес та його команда вклали все, що мали, у цей проєкт. І хоча б за цю щирість та нестримну амбітність хочеться додивитися цю не зовсім дорослу, але й не зовсім дитячу історію до кінця.
