Короткий довідник з аніме: як і чому варто дивитися «Євангеліон»
Якщо ви колись намагалися відкрити для себе аніме (або вже його відкрили), то напевно чули щось про «Євангеліон» (повна назва — Neon Genesis Evangelion). Культова франшиза вже 25 років велетенським людиноподібним біороботом нависає над світом аніме. І за цей час стала відомою навіть не стільки сама по собі, скільки своєю репутацією надзвичайно складного й глибокого серіалу. Сукупний хронометраж фанатських теорій на YouTube, що пояснюють події серіалу, у сотні разів перевищує загальну тривалість усіх серій «Євангеліону». Це може відлякати потенційного глядача, а дарма. «Євангеліон» є одним з тих приємних рідкісних випадків, коли авторська робота отримує широкий комерційний успіх, тому заслуговує на увагу не тільки через свою впливовість, але й свої оригінальність та неповторність.
А щодо відповідей та пояснень, то їх немає. Принаймні, офіційних. Принципова позиція творця серіалу Хідеакі Анно — не давати жодних коментарів по змісту серіалу. Як справжній постмодерніст, Анно визнає всі тлумачення того, що відбувається на екрані, легітимними, незалежно від того, вважаєте ви «Євангеліон» глибокою алегорією чи мішаниною символів. Через це його неможливо «не зрозуміти» — усе залежить тільки від вашого бажання знайти пояснення. Тому зробіть глибокий вдих — і відкрийте для себе серіал, що фактично змінив індустрію аніме.
Про що «Євангеліон»?
Сюжет серіалу простий. Події відбуваються в недалекому постапокаліптичному майбутньому (настільки недалекому, що ми його вже «обігнали» — кульмінація серіалу відбувається 1 січня 2016 року). У всесвіті серіалу в 2000 році відбувся глобальний катаклізм — Другий удар (Second Impact), після якого загинуло майже все населення Південної півкулі, а населення Північної півкулі в паніці влаштувало декілька ядерних конфліктів, у результаті яких населення планети скоротилося вдвічі.
Серіал починається з того, що 14-річний Шінджі Ікарі на прохання батька приїжджає в Токіо-3, спеціальне укріплене місто. Але коли він нарешті зустрічає батька, той одразу наказує йому лізти у велетенського людиноподібного робота, Євангеліона (скорочено Єва), щоб захищати місто від Ангела — істоти незрозумілого походження, яку неможливо знищити звичайною зброєю.
Власне, переважна більшість серій працює саме за такою формулою: на місто нападає Ангел, пілоти Євангеліонів його захищають. Але Ангели відрізняються один від одного не просто розміром і кольором, а майже всім. Хтось схожий на такого самого робота, як Єва, хтось — на геометричну фігуру, хтось — на розряд блискавки. Це дозволяє серіям бути різними, не перетворюючись на одноманітні бійки велетенських роботів. А тим часом потроху формується уявлення про неординарний світ, у якому відбуваються події.
Як його дивитися?
На відміну від багатьох франшиз, де є альтернативні хронологічний порядок/порядок виходу/порядок, рекомендований автором, у «Євангеліоні» все просто. Джерело одне — серіал 1995 року з 26 серій. Під час виходу він спричинив ряд скандалів через надмірну жорстокість, тому йому різко скоротили бюджет, і останні кілька серій перетворилися майже на слайд-шоу. Після того, як шоу здобуло шалену популярність, компанія вирішила переробити кінцівку, випустивши фільм «Кінець Євангеліону» (The End of Evangelion). Події фільму відбуваються після 24-ї серії оригінального серіалу, таким чином «витираючи» 25 і 26 серії, вражені браком фінансування.
Усе, це й весь канон. Решта (манґа, ранобе, книжки) — супутні джерела, які вийшли на хвилі успіху серіалу. Але особливе місце в цій решті має проєкт Rebuild of Evangelion від самого Хідеакі Анно. Це 4 повнометражні мультфільми, які переповідають ту саму історію, що й аніме-серіал, але трохи змінену. Станом на 2020 рік вийшли тільки перші три частини: у 2007, 2009 та 2012 роках. Четверту частину чекають уже майже десятиліття, і для японців вона стала чимось на кшталт «Вітрів зими» Джорджа Мартіна чи «Кам’яних дверей» Патріка Ротфусса — напівміфічних творів, автори яких періодично кажуть, що все майже готово й скоро з’явиться, але після цього знову зникають. Але навіть Rebuild не є «обов’язковим» для перегляду, особливо якщо врахувати, що він ще незавершений.
Четверту частину «Євангеліону» чекають уже майже десятиліття, і для японців вона стала чимось на кшталт «Вітрів зими» Джорджа Мартіна чи «Кам’яних дверей» Патріка Ротфусса
А в чому революційність?
До виходу «Євангеліону» жанр «меха», про бойових роботів, уже встиг закріпитись як один з головних в аніме, тому серіал працював з уже усталеними тропами. Але замість того, щоб покладатися на них, Хідеакі Анно намагається їх переосмислити (деконструювати, хоча я, травмований Деррідою, і не люблю це слово). Наприклад, популярність «меха» як жанру можна пояснити тим, що в ньому головний герой-підліток виглядає надзвичайно органічно. Діти більше грають у комп’ютерні ігри, відповідно, керувати машиною їм буде дуже просто. А коли ти всередині робота, то не має значення, скільки тобі років і яка у тебе фізична підготовка. Але Анно намагається припустити, як справді почувався б підліток, якому наказали лізти у велетенську машину, щоб іти майже на вірну смерть. Особливо якщо цей підліток — сирота, а наказує йому власний батько, який кинув його в ранньому дитинстві.
Це саме відбувається і з іншими персонажами серіалу. За кожним з них — проста життєва трагедія: загибель матері, загибель коханої, ревнощі, бажання повернути втрачені почуття. Хідеакі Анно страждав на сильну депресію, коли працював над проєктом (і досі не може повністю одужати, чим і пояснюється затримка з виходом четвертої частини Rebuild), тому всі персонажі несуть на собі відбиток його власного песимізму та приреченості. Що далі, то більш відвертим стає контраст між розбитими душами героїв та видовищними боями велетенських роботів.
І саме ця неочікувана глибина, наповненість знайомих образів, так сильно зрезонувала з глядачами. У «Євангеліоні» знайшли щось для себе як фанати «меха», так і ті, хто втомилися від жанру й хотіли чогось нового. Серіал одночасно працював і як розширення жанру, і як його критичний аналіз — залежно від того, з якого боку на нього дивитися.
Neon Genesis Evangelion змінив аніме одразу за декількома показниками. По-перше, він, як свого часу «Зоряні війни» на західному ринку, показав, що справжні гроші — у мерчендайзі. Фігурки, плакати, одяг, чашки — усе що завгодно можна продати, якщо почепити на це символіку «Євангеліону». Саме за ці гроші компанія Gainax, яка створила серіал, зняла «Кінець Євангеліону».
По-друге, він допоміг кристалізувати образи любовних інтересів головного героя, які пізніше стали відомими як «цундере» та «кудере». Цундере — персонаж, який поводиться з головним героєм чи героїнею грубо й різко, але насправді приховує до нього/неї романтичні почуття. Кудере — архетип тихої й пасивної людини, яка приховує свої романтичні почуття за повною байдужістю й холодністю. І хоча і Асука («у» не вимовляється), і Рей вважаються не зовсім канонічними представницями цих тропів, вони створили цілу армію імітаторів. Передусім це стосується Рей.
Холодна й сумна дівчина з синім (чи сірим) волоссям, серце якої так хочеться розтопити, чию першу усмішку так хочеться побачити — образ Рей Аянамі залишив невитравний слід в аніме (і в душах глядачів).
Ну й, по-третє, «Євангеліон» став, по суті, першим успішним телевізійним аніме, створеним для дорослої аудиторії. Власне, відверте зображення сцен насильства, доти непритаманне аніме, і стало однією з причин, чому серіал дороблювали в умовах жорсткої економії. До нього аніме було дитячо-підлітковим або комедійно-розважальним. І хоча ці акценти досі домінують в аніме, без успіху «Євангеліону» ми навряд чи побачили б «Ковбоя Бібопа», «Самурая Чамплу», «Експерименти Лейн», «Агента параної», «Хеллсінга» та інші серіали, що створені передусім для дорослого глядача.
Чому «Євангеліон» вважають складним аніме?
Психологічно травмовані персонажі — не єдине ускладнення «Євангеліоном» знайомих тропів. Аніме буквально тоне в символізмі, переважно релігійному. Він усюди — від назви (Genesis — книга Буття) до найдрібніших деталей, перераховувати які просто забракне місця. Уже з першої серії нам показують, що «не все так просто»: і ро́боти незвичайні, і керівництво проєкту якесь дивне. І що далі, то більше символів з’являється, то більше простору для їх тлумачення. За офіційною версією, уся ця символіка — просто так, для ефектності. Але коли Єви захищаються від Ангелів; суперкомп’ютери Гаспар, Мельхіор і Бальтазар обчислюють ймовірності; а девізом організації NERV, яка захищає людство, є рядки «Бог у себе в раю, і зі світом все в порядку» з вірша Роберта Браунінга, то так і хочеться знайти в усьому цьому якийсь навмисно чи ненавмисно прихований сенс.
Крім того, в останніх серіях (і у фільмі-завершенні) аніме все більше використовує сюрреалістичні прийоми: сюжет рветься, персонажі роблять незрозумілі вчинки, лінійна послідовність подій замінюється потоком свідомості, а одна сцена в «Кінці Євангеліону» навіть показує «лайв-екшн» кадри з публікою, яка дивиться фільм «Кінець Євангеліону». Від аніме, яке починалося з бойових роботів, такого не очікуєш, що робить ефект від подібних сцен ще більш вражаючим. Так само й ідеї філософії екзистенціалізму, які пронизують аніме (наприклад, 4 серія називається «Дилема дикобраза», а саму дилему вигадав німецький філософ Артур Шопенгауер), в кінці виражаються все більш явно. Аж до закадрового тексту про усвідомлення себе відносно до інших з доволі очевидним впливом Сартра і К’єркегора.
Усе це остаточно закріпило за «Євангеліоном» статус загадки, яку треба розгадувати.
Але краса цієї загадки в тому, що будь-яка відповідь на неї — правильна, навіть якщо ви взагалі відмовитесь її шукати. Цим Neon Genesis Evangelion сильно нагадує «Твін Пікс» — авторський серіал від людини, яка відмовляється щось пояснювати, а просто пропонує глядачам зануритися у неповторний сюрреалістичний світ, що починається зі знайомих сюжетів і персонажів, а закінчується в статусі унікального надбання попкультури, яким можна надихатися, але яке неможливо повторити.
