Кліматичний апокаліпсис: три причини дивитися серіал Ragnarok від Netflix
Серіали про підлітків із маленьких містечок, що намагаються порозумітися з паранормальним, уже можна віднести до окремого жанру на нетфліксі. Але німецький Dark, здається, завершився, а на новий сезон Stranger Things ще треба почекати. Тому саме час звернути увагу на Ragnarok — норвезький серіал із екологічною проблематикою в основі за мотивами скандинавської міфології.
Сюжет серіалу розгортається у вигаданому норвезькому містечку Едда, назва якого відсилає до «Старшої Едди» — древньої писемної пам’ятки, на якій базуються скандинавські міфи. Головний герой — 17-річний Маґне Сієр, інтровертний хлопець із дислексією, а ще реінкарнація бога грому Тора. Він разом із матір’ю та молодшим братом Лауріцем переїжджає до Едди: матір отримала тут роботу на заводі «Йотул», якими володіє одне з найбагатших сімейств Норвегії.
Якщо ви ще не розгадали відсилку в назві заводу, то «Йотулом» керують йотуни, вони ж велетні — жителі Йотунгейму й споконвічні вороги асґардійських богів. Тож новоприбулому Тору доведеться приміряти на себе нову супергеройську роль й розібратися з давніми ворогами, які псують життя людству в актуальний для історичного часу спосіб. Ось три причини, чому вам може сподобатися цей серіал.
Скандинавська міфологія для всіх
Ragnarok — це буквально переказ міфів в обгортці сучасності. Серіал оповідає про пришестя Раґнароку — великої битви між богами та велетнями, що призведе до кінця світів. З боку благородних богів маємо Маґне, який по приїзду в Едду починає помічати за собою неабиякі зміни: він став сильнішим, витривалішим, отримав гострий зір і може жбурнути молот на кілька кілометрів. З боку велетнів — сімейство Йотулів, цинічних поганців, що тисячоліттями ховалися поміж людей.
Оскільки серіал норвезький, не варто очікувати від нього сірої моралі стосовно репрезентації богів та велетнів. Сили добра тут представлені Маґне (Тором) та іншими богами, які прагнуть поквитатися з велетнями. Головний герой хоч і нерідко сумнівається в правильності своїх учинків, та зрештою все одно розуміє, що вороги мають померти. Йотули ж у свою чергу отруюють місто, вбивають його жителів та відкривають полювання на поки що недосвідченого Тора — словом, роблять усе, аби виставити себе безперечним злом без жодного винятку.
Якщо ви хоча би поверхово знайомі зі скандинавською міфологією, чимало сюжетних поворотів зможете передбачити вже з першої серії. Щоправда самі герої не дуже добре її вчили в школі, а тому щиро дивуються розвитку подій і на льоту гуглять біографії важливих постатей та решти атрибутів.
Старий сюжет у новій інтерпретації
Автори серіалу чудово впоралися зі створенням сучасної обгортки для сюжету. Ті ж велетні тривалий час впливали на людей опосередковано: вони нехтували екологічною безпекою заради збагачення, що призвело до екологічної кризи в містечку. Через викиди та неправильну утилізацію токсичних відходів завод Йотулів спричинив у Едді забруднення води та танення льодовиків, що привернуло увагу мешканців. Приховуючи свої справжні обличчя, вони так само приховували свої дії завдяки корупції.
З приходом Маґне у місто велетні намагаються прибрати його руками суспільства, замість використання грубої сили. Вони шукають способи, аби виставити хлопця несповна розуму, та тиснуть для цього на важелі всередині малої спільноти мешканців міста. Проте помітно, як автори норовлять перетворити серіал у фентезійний заміс богів і велентів, та все ж стараються лишати історію якомога приземленішою. Але це не заважає їм приправляти нібито драматичний серіал напрочуд абсурдними моментами, яких у справжній скандинавській міфології хоч греблю гати.
Провінційний затишок
Попри наближення кінця світу, Едда виглядає безтурботно й живописно. Знімали серіал в норвезькому промисловому містечку Одда з населенням приблизно п’ять тисяч людей, а точніше в місцевості Сорфйорден — протяжному 38-кілометровому фіорді. Як і у випадку з Dark, левову частку атмосфери серіалу створюють краєвиди європейської глибинки, на які можна задивлятися, не вдаючись до сюжету. Решта атмосфери завдячує общині Едди. Хоч історіям другорядних персонажів і не приділяють надто багато уваги, купка колоритних персонажів, які одне одного знають і якось між собою пов’язані, робить свою магію.
Ви, напевно, посміхнетеся, коли побачите, як жителі Едди переймаються через те, що їхнє водопостачання забруднене й пити з-під крану тепер не можна. Бо ж для нас це не набута проблема, а сталі умови нашого існування. Так само як і викиди тутешнього заводу навряд здивують жителів промислових міст України. Але саме через камерність сюжету, що сконцентрований у маленькому провінційному місті, ця проблематика працює. Прекрасне зовні норвезьке містечко виявляється давно хворим ізсередини, і одних лишень богів не вистачить, аби його врятувати.
