Казковий апокаліпсис: чи варто дивитися серіал «Ласун» від Netflix
«Ласун», химерний постапокаліптичний комікс канадського сценариста та художника Джеффа Леміра, вийшов у далекому 2009 році та відразу став культовим. Це була ніжна, надзвичайно щемлива та водночас страшна історія, яка сміливо балансувала на межі між дитячою казковістю та дорослим песимізмом. З одного боку – смертельний вірус, що майже знищив цивілізацію, жорстокі мисливці за гібридами (дивними дітьми-напівтваринами, що народилися незадовго до епідемії) та інші жахіття. З іншого – милий та сповнений надії юний протагоніст, який навіть попри усі випробування залишається лагідним та оптимістичним.
Як і у випадку з більшістю його авторських коміксів, Лемір не лише писав сценарій до «Ласуна», але й малював кожен випуск. Напевне, саме у цьому був головний козир коміксу – навіть якщо примхливого читача не здивуєш оповіддю про людську жадобу та цілющу силу надії, хто встоїть перед лячною і напруженою історією, оформленою експресивними акварельними малюнками?
Звісно, настільки успішний комікс не міг залишитися без екранізації. Спочатку з’явилися новини, що Роберт Дауні-молодший продюсуватиме адаптацію «Ласуна», трохи згодом проєкт отримав фінансування від Hulu, а в 2020 році переїхав на Netflix, де зрештою і вийшов. Але якщо для перших читачів коміксу постапокаліптичний сеттинг здавався якоюсь екзотикою, то у 2021 році історія про смертельний вірус, що знищує людство, може здатися трохи невчасною. Розповідаємо, чи варто дивитися серіал і чи не розгубила адаптація всього шарму унікального авторського коміксу.
Варто дивитися, якщо:
Вам треба мила розвага для всієї родини
Знаю, з мого опису самого коміксу навряд складається враження, ніби «Ласун» Джеффа Леміра – хороша історія для перегляду з дітьми. Але екранізація від Netflix вже традиційно «причесує» майже всю химерність першоджерела, натомість зосереджуючись на його світліших та миліших сторонах. Дивна оповідь перетворюється на щось у дусі класичних стрічок студії Amblin: жахіття підмінюються на захопливі пригоди, а трагізм – на трішки повчальний мелодраматизм. Серіал навіть візуально не схожий на першоджерело – замість похмурих акварелей Леміра тут мрійлива кольорокорекція та напрочуд гарні краєвиди.
Звісно, сам сюжет може налякати наймолодших глядачів, бо ж маємо справу зі смертельним вірусом та небезпечними лиходіями. Але шоуранери обережно уникають безпосереднього зображення насильства чи жорстокості, тож страшним серіал не назвеш.
Ви дуже любите історії про апокаліпсис
«Ласуну» не дуже пощастило з роком релізу. Здавалося б, хто зараз взагалі захоче дивитися серіал про небезпечний вірус, який винищив більшу частину людства та призвів до страхітливих мутацій у малят? І все ж, творців серіалу паралелі з реальним життям не налякали, більше того – вони напряму акцентують увагу на тому, що вигадане постапокаліптичне суспільство багато в чому нагадує наш соціум. Принаймі, якби в нашому соціумі з’явилася ще й проблема ксенофобії до гібридів-напівтварин.
Якщо ви дуже любите різноманітні історії про кінець світу, то «Ласун» може непогано вписатися у вашу фільмотеку – тут вистачає цікавих роздумів про людську природу, етичність лікарської роботи та сутність цивілізації.
Не варто дивитися, якщо:
Ви дуже любите першоджерело
З одного боку, пом’якшення «Ласуна» відкриває його для ширшої аудиторії. З іншого – така зміна настрою може хіба засмутити фанатів однойменного коміксу. Знайомий сюжет ніби й на місці, але повчальна закадрова начитка та милі кольори заважають розгледіти в серіалі те, за що його колись так полюбили читачі. Сюжетні повороти стали більш передбачуваними (або, можливо, здаються такими через реалізм телебачення як медіуму), а стосунки між героями – простішими.
Ви ненавидите приторні дитячі казки
Ось, власне, і головна проблема серіалу – якщо намальований аквареллю комікс нагадував метафоричну притчу, яку можна було не сприймати буквально, то на телевізійному екрані такі спрощення не дуже працюють. Сюжет Леміра відразу стає більш прозаїчним та наївним, а стилістичні рішення шоуранерів лише підсилюють це враження. Якщо від похмурого інді-коміксу можна було очікувати будь-якого фіналу, то тут вже з перших кадрів пілотної серії стає зрозумілим, що на нас чекає гепі-енд, хоч героям і доведеться за нього поборотися.
