Потішити фанатів і не відлякати новачків: як аніме «Dota: Кров дракона» від Netflix вдалося догодити всім
Хочеться почати цей текст із цікавого факту: за словами саудівського принца Абдулли ібн Салман Абдул-азіз Аль Сауда, саме він посприяв створенню аніме за мотивами Dota 2, оскільки його сім’я володіє великою частиною акцій Netflix. А ще він витратив більше 100 тисяч доларів на покупки всередині гри, тож знайти відданішого фаната «Доти» в нас точно не вийде.
Усе це до того, що, схоже, без таких потужних каталізаторів у вигляді арабських шейхів компанія Valve, видавець популярної онлайн-гри Dota 2, навряд чи наважилася б зробити щось подібне. За десять років існування гри її лор ховався лише в описах героїв, предметів та коміксах, які виходять вкрай рідко. З них гравці можуть дізнатися про події у світі гри, а також про зв’язки між героями. Однак діставати цей лор доводиться по крихтах, і звісно, займаються цим лише найзавзятіші фанати.
Тому історія світу гри, яка наразі доступна, — це верхівка айсберга, який дуже глибоко сховано під водою. Потенціал фентезійного сетингу «Доти» — направду безмежний, і аніме Dota: Dragon’s Blood якраз це засвідчує. Автори екранізації напрочуд обережно підійшли до її створення, що прослідкувується насамперед у манері викладення сюжету. Бачте, у Dota 2 наразі 120 персонажів, кожен зі своєю складною історією, яка обов’язково переплітається з життям іще кількох героїв. Тут є і божества, і духи, і творці світів, і бозна-хто ще. Але також є більш-менш звичайні люди, наскільки це можливо у фентезі, про шлях яких розповісти значно простіше, не вдаючись до заплутаних космічно-міжвимірних епопей.
Тому в центрі сюжету аніме — Девіон, мисливець на драконів, хоробрий парубок, що береже людей від крилатої загрози. Головний герой — максимально простий ідеалізований персонаж: він добрий, сильний, його люблять дівчата, поважають чоловіки та бояться вороги. Навіть його зовнішність настільки типова, що вам здаватиметься, наче ви вже бачили його в безлічі інших анімацій. Утім, вже скоро автори обривають романтичне й безтурботне життя Девіона, щоби пустити його у вир карколомних подій і цим викликати трансформації — фігуральні та буквальні — цього надміру зразкового персонажа.
Полеглий дракон Слайрак на порозі смерті переносить свою душу в тіло Девіона. Таким чином лицар, який усе своє життя присвятив винищенню драконів, сам став одним із них. Віднині у миті найбільшої люті він здатен обертатися на монстра, щось середнє між людиною та драконом, і з особливою жорстокістю розправлятися з ворогами. Однак не сподівайтеся, що автори вдалися до клішованого прийому, коли герой раптово усвідомлює мотиви свого давнього ворога й кається у своїх діяння. Ні, Девіон так само ненавидить драконів, навіть іще сильніше; для нього вони й досі лишаються безжальними тварюками, які вбивають заради поживи. Тільки тепер він також серед них.
Проте знову ж, сюжет радше розставляє рушниці, більшість із яких вистрілить навіть не в першому сезоні. Маючи доступ до понад сотні героїв, Нетфлікс дістає п’ятьох, і сплітає їхні сюжети воєдино. Зв’язки між деякими персонажами, як-от Мірани, принцеси Місяця, та Луни, командувачки Ордену Темного Місяця, відомі ще з гри, але участь у їхніх життях, наприклад, того ж Лицаря-дракона — це вже щось нове. У цьому, власне, ховається ключова перевага «Крові дракона»: аніме дружнє до глядачів, які гадки не мають, що відбувалося у всесвіті гри, адже неспішно й із малою кількістю імен викладає свої події. Воно не вимагає знання лору, адже, по суті, саме його творить. І водночас сюжет потішить давніх фанатів «Доти», бо він однаково будується на відомих фактах зі світу гри.
Разом із тим сюжет «Крові дракона» розгалужений і містить у собі три основні лінії: Девіон з його драконячим прокляттям, війна прихильників богині Місяця Селемене та ельфів, що не признають богиню-узурпаторку, і лінія мага-відлюдника Інвокера, який не бере безпосередньої участі в цих подіях, однак має на них серйозний вплив. Усі вони вміло переплетені в одну епічну історію й не здаються навмисне пришитими шматками з різних серіалів, як це було, наприклад, у «Відьмаку». Проте десь наприкінці сезону сюжежна лінія війни між ельфами й богинею бере гору, і Мірана та Луна виходять на перший план, затьмаривши історію Девіона. Тому, можливо, сюжету трохи затісно у восьми епізодах, однак завдяки вдало прописаному сценарію, що не обділяє увагою жодного ключового персонажа, ви цього навіть не помітите.
Чи не найбільше мою увагу привернуло те, як Нетфлікс перетворив онлайн-гру з мінімальним візуальним насильством на жорстоке аніме, де летять голови й ллються ріки крові. А на додачу матюки й сцени сексу, чого ніколи б не очікували від «Доти». Проте свій рейтинг екранізація не експлуатує даремно, лише підкреслюючи дорослий середньовічний сетинг.
Valve та Netflix зробили важливий внесок у розвиток лору Dota 2, ба більше, підійшли до цього з винятковою обережністю, ретельно дібравши героїв та сюжетний напрямок. Як наслідок ми отримали цілком самодостатній проєкт, який легко сприймається поза знанням першоджерела й водночас тішить гравців «Доти» якісним фансервісом. Для новачків «Кров дракона» — це досить нетривіальна фентезійна пригода з яскравими персонажами та захопливим екшном. А для фанатів гри — це ще й мурашки по шкірі щоразу, як герої використовують свої здібності та промовляють канонічні фрази.
