Як Animal Crossing рятує планету (і мене) від божевілля
20 березня на Nintendo Switch вийшла Animal Crossing: New Horizons — п’ята гра легендарного симулятора життя-свята, де треба дружити c єнотовидним собакою, збирати фрукти і просто лежати на дивані. Влад Недогибченко з бюро inka пояснює її важливість для планети, яка летить у прірву.
Як і у багатьох інших, зараз мої дні проходять досить монотонно (нащадки, якщо цей текст попався вам в майбутньому і ви не розумієте, про що мова — погугліть про весну 2020-го). Їжа, робота, прокрастинація, боязкі спроби фізичної активності над сусідами знизу. А ще — збір персиків на острові, де шумить вітерець і не замовкає заколисуючий мотивчик.
Буквально за лічені дні після релізу Animal Crossing стала зіркою Твіттера, Реддіта та Твіча. В онлайн-магазині Nintendo (а також в японських і британських чартах) вона б’є рекорди, а меми про АС з’являються навіть в Україні (привіт, людино, що виклала фото свого персонажа в футболці Зе-команди). У тих, хто в темі, це не викликає подиву — феномен AC з’явився не сьогодні. Усі інші примружують брови і намагаються зрозуміти, чому мультяшні звірятка захопили акаунти навіть дорослих бородатих мужиків. Чому люди всерйоз захоплюються тим, що у грі є вентилятор, і коли він дує, КВІТОЧКА НАСПРАВДІ ГОЙДАЄТЬСЯ. У чому, власне, прикол? Відповідь проста і складна одночасно: перебувати в Animal Crossing приємніше, ніж у реальності.
AC — симулятор життя на райському острівці, що грається у реальному часі. Якщо за вікном ніч — у грі теж. Під час реальної зими і тут зима, а влітку — літо. Втім, в будь-який час доби і року в АС є чим зайнятися: ловити рибу, збирати фрукти, рубати дрова на нові поліпшення свого скромного майна, і спілкуватися зі звірятками, яких ти зустрічаєш на острові (у всіх гравців вони різні). Звучить як якась весела ферма, але єдине, що об’єднує AC та браузерні ігри кінця 2000-х — наявність фруктів. Далі починаються відмінності.
Є жарт про те, що одна з причин успіху AC — марні мрії міленіалів про власний будиночок з квітником, які вони можуть задовольнити лише тут.
Кажуть, що великий Леонард Коен понад 40 років практикував «недіяння» — медитативну практику, відому у даосизмі як У-вей, «споглядальна пасивність». Гра від Nintendo, власне, про неї ж.
В AC від тебе ніхто нічого не вимагає, але при цьому завжди є що робити. Звісно, ти можеш чавити з гри усі соки, щодня вибиваючи з острова ресурси, аби швидше поліпшити всі будівлі і обставити хатину (хоча усе навколо говорить тобі «Чувак, розслабся»). А можеш не паритися і ловити метеликів для колекції. Можна просто лежати в гамаку і слухати шум вітру всуміш з гітарними переборами. З твоїм аватаром у цей момент не відбудеться нічого — його здоров’я не покращиться, а місія не провалиться, бо ніяких місій тут немає.
Можеш поспілкуватися з сусідами — в моєму випадку це SWAG-горила та слоник-спорстмен. Особливим розумом вони не відрізняються, але завжди ввічливі і доброзичливі, чого не скажеш про сусідів за стіною. Якось я подарував слоникові футболку на день народження — і він дотепно зазначив, що на мені в цей момент надягнута така сама. А на наступний день надіслав листівку з подаруночком (так, мені за 30 і я дійсно все це пишу). Що ти скажеш на це, реальне життя?
Є жарт про те, що одна з причин успіху AC — марні мрії міленіалів про власний будиночок з квітником, які вони можуть задовольнити лише тут. Гра дійсно цінує твою навіть найменшу дію — і віддячує тобі, на відміну від реальності. Ти допомагаєш відкрити музей, де можеш розглядати риб та метеликів, яких спіймав напередодні. Або будуєш магазин, де можна купити собі прикольну шапку. Чи летиш на інший острів, в тому числі до друзів — просто посидіти біля вогнища і надіслати один одному ультра-коротке повідомлення в ігровій чат (бо довгі набирати незручно). Або не летиш, і це теж абсолютно нормально! Споглядальна пасивність in its best.
Навіть якби половина земної кулі зараз могла б вільно виходити на вулицю без страху померти через пару тижнів, терапевтичний ефект Animal Crossing навряд чи б кудись подівся.
АС не тільки легітимізує рутину, а й виводить її в абсолют. Сповнює змістом і приємними відчуттями абсолютно буденні речі — те, на чому колись виїхали The Sims, а в минулому році — Хідео Кодзіма. І те, що у відеоіграх працює набагато краще, ніж в житті.
Авторка та гейм-дизайнерка Джейн МакГонігал довго вивчає вплив ігор на соціум та психологію людей з наукової точки зору. У своїй книзі Reality is broken вона зазначає, що реальність не мотивує нас достатнім чином. Вона просто не була спроектована, аби робити людей щасливими і зарядженими. І, в порівнянні з іграми, реальність зламана, тому що дії у житті не завжди пропорційні результатами. У Animal Crossing все набагато простіше: ти саджаєш персик — і він росте. А маленький єнот Тіммі завжди радий тебе бачити, на відміну від дружини, консьєржки та колег в офісі (точніше, в Zoom). Що там говорити, якщо навіть мер острова Том Нук названий так на честь танукі — міфічних японських звірів, що символізують щастя і благополуччя.
Багато хто може парирувати: мовляв, усе це вигадали зніжені мілленіали, які намагаються виправдати свою затяжну інфантильність. Може й так, але феномен Animal Crossing давно вже вийшов за рамки виключно геймерської, «тусовочної» поваги. На YouTube можна знайти не одне відео про те, як AC допомагає людям боротися з депресією та раком. По мережі гуляє історія про бабусю, що грає в Animal Crossing (правда, ще в минулу частину) щодня протягом 4 років — і вже набігала 3500 годин. А на The Verge вийшла стаття, у якій журналіст зізнається, що уся його сім’я тепер щоранку влаштовує бійню за консоль, аби пофармити ресурси першими. А ще ділять острів на приватні ділянки, тому що треба ж якось уживатися вчотирьох і не забудовувати його власними МАФами. Бо люди звикли жити інакше.
Навіть якби половина земної кулі зараз могла б вільно виходити на вулицю без страху померти через пару тижнів, терапевтичний ефект Animal Crossing навряд чи б кудись подівся. А у світі, де навіть така річ як плани на майбутнє стає рудиментом з минулого — і поготів. В Animal Crossing, на відміну від реальності, усе працює як треба, а найгірше, що може статися — укус оси. Але разом з ним тобі миттєво випадає інгредієнт для створення ліків.
Animal Crossing — гра про те, що усе буде добре. А у 2020 році — як говорив капітан Малкольм Рейнольдс — цього достатньо.
