Ден Гармон і культура: 4 причини дивитися серіал Community
1 квітня на Netflix з’явилися усі епізоди Community — серіалу NBC, шоураннером якого виступив Ден Гармон. Попри проблеми під час зйомок (відкладення третього сезону, зміна шоуранера, повернення шоуранера, зміни у касті, скасування і переїзд на Yahoo!) шоу вважається культовим — здебільшого через сценарій Гармона та режисуру братів Руссо, які зняли третину з усіх серій. Багато в чому «Спільнота» є ідейним нащадком «Клініки» з куди більшим нахилом у метамодернізм та популярну культуру.
Ден Гармон у кріслі шоуранера
Мозок Гармона — світовий феномен, який потрібно берегти усіма можливими способами. Те, як сценарист переплавлює сучасну культуру в оригінальні сценарії, досі залишається за межами усвідомлення — навіть для Квентіна Тарантіно. Зараз цей мастермайнд працює над «Ріком і Морті», а до цього відточував свої метамодерністські жарти у Community. Частину ідей для ситкому Ден взяв з власного навчання у коледжі, решта ж запозичувалася з популярної культури.
Перед четвертим сезоном Гармон пішов з посади шоураннера і сценариста через конфлікт зі студією, але завдяки підтримці фанатів і критиків, які залишилися невдоволеними роботою його наступників (Девіда Гуараччо і Мозеса Порта), повернувся до роботи.
Актори
Гармон ніколи не вмів писати емоційних та сентиментальних героїв, у яких глядач міг би побачити себе. Для Дена персонажі завжди залишаються інструментами для сюжету та гумору. У «Спільноті» все те саме — класичний badass Джефф (Джоел МакГейл), не менш badass білявка Брітта (Джиліан Джейкобс), аутичний геній-гік Абед (Денні Пуді), агресивна домогосподарка Ширлі (Іветт Ніколь Браун), скромна та наполеглива студентка Енні (Елісон Брі), недалекий, але добрий і активний Трой (Дональд Гловер), а також расист, ксенофоб, мізогін і просто старий пердун Пірс (Чеві Чейз).
Попри схематичність та часткову клішованість персонажів, саме актори додали їм не лише людяності, але й харизми. Крім того, частина касту виявилась настільки талановитою до імпровізації, що суттєво вплинула на своїх героїв — особливо це стосується Чейза (чий Пірс досі тримає першість у списку улюблених персонажів головного редактора).
Не зайвим буде відзначити також Кена Джеонга, Джима Раша і Джона Олівера, які зіграли другорядні, але не менш характерні ролі професора Ченга, декана Пелтона і професора Данкана.
Гумор
У Community є все — від каламбурів до складних метажартів на кілька поверхів, які можуть зрозуміти лише одиниці. Завдяки пенсіонеру Пірсу, Гармон навіть зміг гармонійно вплести в шоу навіть не надто толерантні у наш час жарти (часом дуже нетолерантні). А завдяки режисурі братів Руссо серіал отримав цілу низку жанрових епізодів, якто вестерн чи зомбі-апокаліпсис — причому всі вони об’єднані тематикою пейнтболу. Опосередковане руйнування четвертої стіни тут є постійним джерелом жартів — один з героїв, Абед, постійно порівнює динаміку шоу з телебаченням, часто ставлячись до подій у Community як до серіалу.
І якщо у перших сезонах Гармон якось намагався тримати кілька наскрізних сюжетних ліній (більшість були романтичними і не надто вдалими), то після повернення серіал остаточно занурився у метагумор, витягнувши на світло навіть ляльок (у серіалі є кілька епізодів у вигляді лялькового театру). Звичайно, якщо вам потрібна загальна історія, то пізні епізоди можуть здатися трішки гіршими, але це виключно питання смаку. Частині вони подобаються навіть більше.
Багатошаровість
Мозок Дена Гармона, про який ми вже говорили раніше, примудряється створювати настільки різнопланові та складні (з точки зору філософського навантаження) сюжети, що Community є чи не єдиним ситкомом, який зазвичай досліджують в академічному середовищі. Погодьтеся, якщо 20-хвилинне шоу складається з такої кількості відсилок та референсів, що навіть наукова спільнота шоковано їх вивчає, то це вагома причина увімкнути серіал.
Чи не найвідоміша серія шоу, «Remedial Chaos Theory» (сезон 3, епізод 4), розповідає про шість вірогідних шляхів розвитку подій після того, як Джефф кидає кубик, щоб обрати людину, що піде за піццою. Сюжет базується на теорії паралельних всесвітів, але не закінчується після фіналу серії — твіст з «найгіршим всесвітом» з’являється ще в кількох епізодах.
Нагромадження тропів та кліше у Гармона створює нехарактерні сюжети, які примудряються одночасно і слідувати, і деконструювати жанри, відповідно до кількості зрозумілих референсів. Частина ідей Community залишається на рівні натяків та пасхалок — фактично, чим більше світової культури ви споживаєте, тим більше перед вами розкривається серіал. При цьому він залишається абсолютно зрозумілим навіть для новачків.
