Тричі в одну річку не ввійдеш
Наскільки смішно втретє слухати один і той самий анекдот? Імовірно, це залежить від того, наскільки він вам сподобався з першого разу. Якщо ви не могли стримати реготу, коли вперше його почули, то і втретє він, певно, викличе у вас усмішку. Якщо ж вам і вперше було не дуже смішно, то втретє виникає непереборне бажання обірвати оповідача й самим розказати панчлайн, тільки б це якнайшвидше скінчилося. Точно те саме можна сказати і про «Скажене весілля 3». От тільки можливості перервати анекдот тут уже немає — доводиться чекати, поки оповідач сам, затинаючись і відволікаючись на непотрібні деталі, доведе історію до очікуваного й заяложеного фіналу.
Події третьої частини популярної української франшизи відбуваються через декілька років після подій другої. Третій син Василя Середюка, Захар, уже виріс і поїхав навчатися в Київ, де й зустрів свою кохану. Її звуть Рада, і вона ромка, яка мріє стати співачкою. Щоб не зраджувати сімейні традиції, Захар вирішує привезти наречену в рідну Яблунівку й відгуляти весілля там. Зрештою, що може піти не так?
Якщо ви дивилися перші дві частини, то можете уявити приблизно 70% того, що відбуватиметься на екрані. Третя частина не намагається зробити абсолютно нічого, щоб відрізнити себе від попередніх фільмів. Події так само починаються з фіналу, ми бачимо таку саму розв’язку під таку саму музику. Знову Середюк, знову Попадюк, знову силова операція, знову титр «за тиждень до того». Список цих «знову» можна продовжувати майже до нескінченності.
- Оригінальна назва
- Скажене весілля 3
- Тривалість
- 98 хв
- Прем’єра
- 25 Лютого 2021
- Жанр
- Комедія
- Режисер
- Любомир Левицький
Cтрічка уже навіть не претендує на бодай якусь реалістичність — це чиста буфонада. Звісно, мотивація решти персонажів настільки ж поверхнева й неправдоподібна, як і у головних героїв.
Повертається і продакт-плейсмент, але цього разу ще огидніший і відвертіший, ніж у попередніх частинах. Тепер одним зі спонсорів став лікувальний засіб, тому персонажі почали затято ковтати пігулки. Деякі репліки навіть прямо перетворилися на слогани — аж відчувалося, як їх візувала рада директорів компанії-замовника. Настільки явна реклама була за крок до того, щоб сама перетворитися на жарт, подібно до сцени у Wayne’s World. Достатньо було лише невеличкого загравання на камеру — показати глядачам, що знімальна група розуміє, наскільки це все абсурдно та безглуздо. Але на цей крок так ніхто й не наважився. Актори взаємодіють зі спонсорським реквізитом максимально серйозно, і від цього бажання піти заварити собі чаю під час рекламної паузи тільки зростає.
Проте ледачість сценарію не обмежується самим тільки недоладним продакт-плейсментом. Майже всі дії персонажів абсурдні й непослідовні, покликані просто підвести фільм до наступного жарту. Наприклад, Василь Середюк цього разу хоче зірвати весілля не тому, що йому не подобається новий член родини, а тому, що хоче кинути свою Галю й піти до молодої невістки. При цьому Галя допомагає йому розірвати заручини, але в неї інша мета — не допустити, щоб її Захарчик одружився з дівчиною, яка не вміє і не хоче куховарити. Іншими словами, стрічка уже навіть не претендує на бодай якусь реалістичність — це чиста буфонада. Звісно, мотивація решти персонажів настільки ж поверхнева й неправдоподібна, як і у головних героїв.
Ледачість сценарію видно в усьому. Наприклад, Захар у Києві став стендапером. І замість того, щоб бодай спробувати написати йому щось схоже на стендап, творці фільму показують нам тільки початок і кінець виступу. Причому і те, і інше підказує, що стендап вони, мабуть, ніколи не бачили. Бо він починається словами «Про що можу розповісти вам я, звичайний 18-літній хлопець? Про весілля». Адже молоді 18-літні українці тільки про весілля й думають. Особливо ті, які навчаються в київських вишах. Зробили крок назад і вже фірмові для серії уявні вставки. Передусім тому, що цього разу вони вже не прив’язані до якогось одного персонажа, а розповідають нам про хворобливі фантазії одразу трьох дійових осіб.
Під кінець стрічки сценарій втомлюється навіть від таких неважких дій, і завершує події максимально банально — бійкою їжею. Так, найголовніша комедійна франшиза незалежного українського кіно закінчується так само, як якась пересічна американська комедія кінця минулого століття, припускаючись тієї самої помилки — не завжди все те, що весело знімати, так само весело дивитися на екрані.
І якщо ви думаєте, що недоліки «Скаженого весілля 3» обмежуються тільки сюжетною стороною, то ви помиляєтесь. Так, під час однієї зі сцен на початку картини я почув, як у когось на задніх рядах задзвенів телефон. Тривало це достатньо довго, і я почав озиратися, шукаючи, хто це не може вимкнути звук під час сеансу. Те саме почали робити й деякі інші глядачі. Як виявилося, це був не рингтон, а саундтрек до сцени, який чомусь був накладений настільки криво, що здалося, ніби він узагалі не належить цьому фільму. Не виключаю, що в інших, сучасніших кінотеатрах цей звуковий ефект не буде настільки різати вухо, але скажу чесно: не маю жодного бажання передивлятися цей фільм в іншому кінотеатрі.
Усе це не означає, що усі персонажі фільму — огидні й несимпатичні істоти. Наприклад, роми зображені дуже позитивно. Майже в кожній своїй сцені саме вони — найраціональніші, найдоросліші та найприємніші персонажі на екрані. Влучають у ціль і декілька жартів, але якщо заради них треба дивитися півтори години заплутаного й заяложеного сюжету, який періодично переривається на рекламу, то чи варте воно того?
- повторений уже тричі до найдрібніших подробиць сюжет
- ледачий сценарій
- відвертий продакт-плейсмент
- нелогічні дії персонажів
- дивний звуковий дизайн
