Хто стереже сторожів?

«Сторожова застава» ще з моменту пітчингу обіцяла стати локальним українським блокбастером. Зйомки фільму почались у 2015 році, прем’єра мала відбутись роком пізніше, але не вистачило фінансування (загальний бюджет склав 40 мільйонів гривень, 18 з яких виплатило Держкіно). Картина все одно змогла уникнути виробничого пекла і з’явилась у прокаті достатньо швидко.

Стрічку Юрія Ковальова недарма ще до виходу називали першим українським мейнстрімним кіно. На прес-конференціях нарешті перестали говорити про фестивалі, продюсери підкреслювали наміри продавати «Сторожову заставу» за кордон, та й жанр фентезі ніяк не вписувався у звичний високомистецький дискурс.

Після перегляду картини усі сподівання підтверджуються. Це один з небагатьох випадків, коли український фільм має чітку орієнтацію саме на глядацький успіх, намагається зацікавити свою аудиторію і навіть показує бажання заробити в прокаті. При цьому він залишається яскравим прикладом вітчизняного мейнстрімного кінематографу: на один вдалий кадр обов’язково знайдеться кілька вагомих промахів.

«Сторожова Застава» — один з небагатьох випадків, коли український фільм має чітку орієнтацію саме на глядацький успіх, намагається зацікавити свою аудиторію і навіть показує бажання заробити в прокаті.

«Сторожова застава» розповідає про підлітка Вітю, який під час екскурсії Карпатами випадково потрапляє у 1129 рік. Там він знайомиться з жителями міста Римова — сторожової застави Київської Русі. Для того, щоб повернутися назад, хлопцеві доведеться не лише знайти чарівний Перун-камінь, а й допомогти новим друзям-богатирям подолати зловісного половецького хана.

Незважаючи на те, що першоджерелом для картини став однойменний роман Володимира Рутківського, проблем зі сценарієм не поменшало. Хоча до фентезі-історій не надто високі вимоги, у фільмі все одно чимало оповідних дір та нелогічностей. Це не дивно, адже картину кілька разів дознімали та перемонтовували. Саме тому проблеми постпродакшну видно неозброєним оком і вони є чи не найбільшим недоліком «Застави».

Мова про дуже слабкий монтаж. Попри хорошу операторську роботу, монтувати, а особливо для екшн-жанру, у нас поки не навчились, і «Застава» це зайвий раз підтверджує. Багато непотрібних сцен, недолугі переходи між кадрами та невдала переозвучка заважають сприймати, здавалося б, доволі просту і прямолінійну історію.

Сторожова застава / Оригінальна назва

111 мин / ХРОНОМЕТРАЖ
12 октбяря 2017 / ПРЕМ’ЄРА

фентезі / ЖАНР

РЕЖИСЕР:
Юрій Ковальов

СЦЕНАРІЙ:
Юрій Ковальов
Сашко Дерманський
Ярослав Войцешек

В РОЛЯХ:
Даниїл Каменський
Єва Кошова
Роман Луцький
Олег Волощенко
Георгій Дерев’янський
Олександр Комаров
Станіслава Красовська
Наталя Сумська

ПРОКАТНИК:
UFD

Щойно стрічка звертається до іронічного тону, все змінюється. Жарти працюють, історія сприймається цікавіше, навіть акторам простіше грати комедійних персонажів

Ситуацію погіршує акторська гра і слабко прописані персонажі. Якщо на друге ще можна не звертати уваги, то від першого нікуди не втечеш. Варто визнати, що кінодебют Єви Кошової та Даниїла Каменського (які зіграли головних героїв) вийшов не найкращим. Хоча богатирі та половці тримаються у кадрі впевненіше, особливо коли сценаристи не катують їх пафосними репліками. Особливо запам’ятовується Георгій Дерев’янський у ролі діда Овсія та Роман Луцький, що зіграв богатиря Олешка.

Як не дивно, за спецефекти критикувати картину не хочеться. Так, є жахлива сцена автокатастрофи на початку фільму, але її перекриває часом непогана постановка боїв та хороша робота над кам’яним големом. Щоправда, іноді здається, ніби автори стрічки не розуміли власних сил — спроба зробити «Володаря перснів» замість «Янкі при дворі короля Артура» надто ріже око.

Більшість візуальних ефектів виявляються непотрібними, драматичні монологи та сюжетні ходи лише ускладнюють сприйняття фільму. Втім, щойно картина звертається до іронічного тону, все змінюється. Жарти працюють, історія сприймається цікавіше, навіть акторам простіше грати комедійних персонажів. Сценаристам варто було звернути увагу на Марка Твена, Террі Пратчетта чи навіть «Астерікса та Обелікса», де гумор відігравав першочергову роль і допомагав уникати складностей «високого фентезі».

Картина не претендує на звання витвору мистецтва, а чесно намагається розважати публіку і час від часу робить це успішно.

Попри монтаж, неоднозначну акторську гру та одновимірних персонажів, у «Сторожової застави» є вагомий плюс, який перекриває чимало мінусів. Це хороший приклад мейнстрімового українського кіно, що чіпляє увагу глядачів і все ж примудряється втримати її до фінальних титрів. Картина не претендує на звання витвору мистецтва, а чесно намагається розважати публіку і час від часу робить це успішно. Допомагає вдало відтворена атмосфера Київської Русі, яку раніше не використовували для комедійних фільмів.

Картина режисера Юрія Ковальова — не конкурент західним блокбастерам, а спроба створити своє кіно, цікаве для локальної аудиторії. У стрічки багато недоліків, але залишається сподіватися, що «Сторожова застава» — лише перший крок у правильному напрямку.