Крізь вогонь
Володарка «Оскара» та трьох «Золотих глобусів». Акторка, яка протягом двох десятиліть регулярно очолювала найрізноманітніші рейтинги глянцевих журналів – від списків найсексуальніших, найскандальніших та найбагатших жінок Голлівуду до списків найбільш впливових зіркових меценатів. Активістка за права жінок, амбасадорка Управління Верховного комісара ООН у справах біженців та Дама командор ордена Святого Михайла і Святого Георгія. Зрештою, Лара Крофт. Про усі титули, досягнення та контраверсійні витівки Анджеліни Джолі можна було б написати окремий матеріал, але давайте обмежимося ось такою гучною заявою: вона була головною кінозіркою 2000-х. «Містер і місіс Сміт», «Беовульф», «Особливо небезпечний», «Підміна», «Солт» – в один момент здавалося, що будь-яка стрічка з Енжі приречена на успіх у прокаті. А потім… Потім був бідолашний «Турист», декілька не надто вдалих режисерських робіт, і Джолі з головою поринула у світ благодійності. Так, часом вона усе ще нагадувала про себе стрічками на кшталт «Малефісенти», але золота епоха головної зірки Голлівуду закінчилася. Чи ні?
Хоча роль у «Вічних» Хлої Чжао і досі залишається найвагомішою заявкою на тріумфальне повернення Джолі, вестерн «Ті, хто бажають моєї смерті», схоже, теж задумувався як ефектний камбек. Зрештою, на папері стрічка виглядає як ідеальний привід нагадати глядачам про найсильніші сторони Джолі-акторки – це прямолінійна розважальна картина, але з певною претензією на серйозність чи навіть престиж. Недаремно ж у режисерському кріслі сам Тейлор Шерідан – король драматичних бойовиків та осучаснених вестернів. Але чи вдається фільму ознаменувати повернення Анджеліни у пантеон найбільших зірок сучасності? А головне – чи не просідає він під вагою усіх покладених на нього очікувань?
- Оригінальна назва
- Those Who Wish Me Dead
- Тривалість
- 100 хв
- Прем’єра
- 06 Травня 2021
- Жанр
- Триллер
- Режисер
- Тейлор Шеридан
- Актори
- Анджеліна Джолі, Джон Бернтал
«Ті, хто бажають моєї смерті» – вже класична для Шерідана історія про підбитих життям людей, які бачили занадто багато страждань, несправедливості та насильства, і тепер балансують на межі між втомленим цинізмом і бажанням боротися далі.
«Ті, хто бажають моєї смерті» – вже класична для Шерідана історія про підбитих життям людей, які бачили занадто багато страждань, несправедливості та насильства, і тепер балансують на межі між втомленим цинізмом і бажанням боротися далі. Вони (забагато) п’ють у напівтемних прокурених барах, щоночі кричать від жахливих марень, і перебинтовують навіть найстрашніші рани з таким виразом нудьги на обличчі, ніби це просто чергова подряпина. Єлена (Анджеліна Джолі) – каліфорнійська пожежниця, яка навіть на фоні своїх колег-шибайголов здається трохи… скажімо, неврівноваженою. Темні спогади, які не дають їй спокою? Є. Неприхована схильність до самознищення? Так – щойно ми знайомимося з героїнею, як вона вистрибує з фури з парашутом. Темне почуття гумору і нездорова любов до випивки? Усе на місці.
Поведінка Єлени настільки ризикована, що часом це лякає навіть Ітана (Джон Бернтал), мовчазного місцевого полісмена та її колишнього хлопця. Хоча вочевидь і його самого не назвеш боягузом – у вільний час цей помічник шерифа навчає дітей та підлітків виживати у лісі. Звісно, скоро обом персонажам підвернеться чудова нагода довести свою відчайдушну сміливість та спокутувати гріхи минулого – у їх містечко потрапляє юний Коннор (Фінн Літтл). Хлопчик став свідком убивства свого тата, і тепер на нього полюють двоє холоднокровних найманих убивць. Якщо вам раптом здалося, що це якось занадто просто, то не поспішайте з висновками – усі події відбуваються на фоні пекельної лісової пожежі, крізь яку героям якось доведеться прокладати шлях.
Якраз ось ця особливість і слугує одним із головних козирів фільму – так, це чергова і трохи передбачувана історія про людську боротьбу за власні інтереси, але присутність смертельної стихії додає їй неочікуваної напруги. Звичайно, інший головний козир стрічки – Анджеліна Джолі, яка, всупереч очікуванням, не перетворює Єлену на стандартну «проблемну» екшн-героїню чи модифіковану версію умовної Лари Крофт. Її персонажка напрочуд вразлива і людяна, навіть у сценах, коли сценарій, напевне, вимагав лише «мужньо кривитися, поливаючи рану спиртом» чи «вдивлятися у горизонт, мужньо попиваючи віскі».
Так, дивитися на великому екрані видовищний (а повірте, кадри палаючих кілометрів лісу – моторошна, але вражаюча картина) екшн-фільм з неймовірною Джолі після довгого карантину – справжнє задоволення. Але я би збрехала, якби сказала, що «Ті, хто бажають моєї смерті» може зрівнятися з найкращими стрічками Шерідана. Це хороший, грамотно знятий трилер з напруженим сюжетом, але занадто багато сцен виглядають так, ніби постановник знімав це все по інерції, згадуючи свої найбільші хіти. Так, тут вистачає моментів, коли від тривоги затримуєш подих, але жоден з них навіть і близько не зрівняється з відкриваючими кадрами «Сікаріо». Можливо, проблема в тому, що Шерідан трохи комфортніше почувається у якості сценариста, ніж у ролі постановника, і стрічка, знята за мотивами доволі прямолінійного бестселера, обмежує політ його фантазії.
Усе це у жодному випадку не означає, що стрічка не варта уваги, але завищені очікування грають з нею у злу гру. Якщо ви скучили за прямолінійними олдсульними трилерами, за Джолі чи просто навіть за кінотеатрами (у цьому я вас точно розумію!), то раджу дати фільму шанс. Але якщо ви очікуєте, що Тайлер Шерідан вразить еволюцією свого стилю, то «Ті, хто бажають моєї смерті» вас напевне розчарує.
+ видовищна операторська робота
+ акторська гра
+ динамічний сюжет
— передбачуваний сценарій
— ви вже це десь бачили
