Катастрофа середнього масштабу
Джерард Батлер у фільмі-катастрофі під керівництвом режисера, відомого бойовиками з середнім бюджетом. Здавалося б, чудовий потенціал для того, щоб стати новим «Геоштормом» чи «Падінням Лондона» — фільмами, що дивом потрапили в майбутнє з 90-х років і годяться тільки на те, щоб їх дивилися як комедії. Але, на жаль, чи на щастя, «Гренландія» — достатньо компетентна стрічка, яка не заслуговує нищівної критики. Проте водночас і недостатньо оригінальна, щоб заслужити високу похвалу. Це «ремісничий» фільм, знятий за відносно невеликі гроші для того, щоб заробити трохи більші гроші.
Сюжет «Гренландії» викликає позіхи від самого тільки опису. Біля Землі пролетить комета, яка з’явилася несподівано, «з іншої Сонячної системи», і її можна буде побачити в небі неозброєним оком. Але виявляється, що науковці помилилися, і комета пролетить не біля планети, а влучить прямо в неї, і у людства є 48 годин для того, щоб сховатися в бункери та зберегти свій біологічний вид. Герой Джерарда Батлера, Джон Ґерріті, вирішує будь-що дістатися гренландських бункерів і врятувати свою родину.
Але попри знайому сюжетну канву, «Гренландія» робить спроби хоч якось урізноманітнити знайомі жанрові тропи. Наприклад, герой Батлера — не федеральний агент, не науковець, не колишній військовий. Він архітектор, будівельник. І хоча спершу виникає підозра, що раніше він був «кимось», згодом виявляється, що він справді просто будівельник, без військового досвіду чи зв’язків з урядом.
- Оригінальна назва
- Greenland
- Тривалість
- 119 хв
- Прем’єра
- 17 Вересня 2020
- Жанр
- фільм-катастрофа
- Режисер
- Рік Роман Во
- Актори
- Джерард Батлер, Морена Баккарін
Що ближче кінцеві титри, то міцніше «Гренландія» стає на рейки, прокладені десятками фільмів-катастроф до неї.
За всі дві години фільму нам жодного разу не показують людей, що ухвалюють рішення: ні чиновників, ні генералів, ні науковців. Цим «Гренландія» трохи нагадує «Монстро» (Cloverfield) Метта Рівза — нам відмовляють у загальному плані на катастрофу. Ми прив’язані до персонажів, що безпосередньо її переживають, і отримуємо інформацію так само, як вони: з чуток, з випусків новин, з радіоповідомлень.
Рік Роман Во, режисер фільму, не соромиться використовувати хитку камеру. І що більше хаосу на екрані, то сильніше вона хитається. Щоправда, хитка камера — чи не єдиний режисерський трюк у картині. Не зовсім зрозуміло, на що витратили бюджет у 34 мільйони доларів, бо видовищ у «Гренландії» небагато: кілька зруйнованих на гугл-картах міст, один вибух літака, одна бійка Джерарда Батлера, одне метеоритне бомбардування, кілька згорілих машин. Чим же тоді заповнили дві години хронометражу? Переважно подорожами. Батлер із сім’єю довго стоять у заторах, продираються крізь натовпи, знову стоять у заторах і знову продираються крізь натовпи.
Замість видовищних сцен руйнування від метеоритних вибухів «Гренландія» показує глядачам менш видовищні, але, на жаль, більш знайомі сцени: згорілі магазини, розстріляні вітрини, покинуті автомобілі. Фільм нібито й намагається трохи ближче, реалістичніше показати, як невідворотний апокаліпсис впливає на суспільство, але повністю поринути в атмосферу анархії та відчаю нам не дають — героям треба бігти далі, у бік Гренландії.
Не можна не відзначити, що Джерард Батлер — не єдиний головний герой фільму. Його дружина Елісон у виконанні Морени Баккарін має не менше екранного часу (так, Батлер у певний момент надовго зникає). І нехай десь дві третини цього часу вона плаче, Елісон все ж не є традиційною для «чоловічих» фільмів дамою в небезпеці. Коли випадкові події розділяють їхню родину, вона не чекає, поки чоловік її врятує, а сама робить усе, щоб убезпечити себе та сина-діабетика.
Але двогодинний хронометраж усе-таки дає про себе знати. Хоча на екрані постійно щось відбувається, а герої невідворотно рухаються до спасіння, стрічці бракує темпу, вона не затягує. Не в останню чергу це пов’язано з розмитими часовими рамками подій. Періодично у випусках новин чи по радіо передають, скільки часу залишилося до найбільшого уламка комети, герої часто рахують, як швидко вони встигнуть кудись дістатися. Але при цьому вони постійно запізнюються, зупиняються, а час продовжує розтягуватися. Він у фільмі діє за власними законами, які диктують, що скільки б часу не витратили герої на дорогу до мети, вони все одно прибудуть туди в останній момент.
Що ближче кінцеві титри, то міцніше «Гренландія» стає на рейки, прокладені десятками фільмів-катастроф до неї. Зрештою, це все-таки фільм з Джерардом Батлером. Але стрічка робить достатньо, щоб якось вирізнитися з-поміж інших представників жанру. Шкода тільки, що після такого року навряд чи хочеться дивитися на вигадані катастрофи — цілком вистачає реальних.
+ зосередженість на звичайних людях
+ спроба реалістично показати апокаліптичну подію
— передбачуваність
