High tech, low skill
Попри, здавалося б, невичерпний потенціал жанру, кіберпанк все ніяк не приживеться у відеоіграх. Цікавих проєктів у жанрі не так і багато, але й ті нерідко обділені увагою з боку гравців. Та схоже, що цьогоріч ситуація зміниться, і не лише завдяки таким великим релізам, як Cyberpunk 2077 та Watch Dogs Legion. Гра від інді-студії One More Level від самого анонсу виглядала так захопливо й по-новаторськи, що в її існуванні виникали великі сумніви. Однак після виходу виявилось, що Ghostrunner не просто справжнісінька гра, якою її змальовували перші трейлери, а й глибоке дослідження жанрових особливостей, до яких не вдавався ще жоден розробник.
Сетинг та сюжетна зав’язка Ghostrunner неодмінно б потішили Вільяма Ґібсона, адже це типовий кіберпанк в усіх його проявах. Катаклізм на Землі поставив під загрозу виживання людства, тож відтепер його залишки мешкають у велетенській вежі «Дгарма» на чолі з тиранічною правителькою Марою, що захопила владу й веде полювання на противників її хворої ідеології. Наш герой, названий Джеком, — один із багатьох Примарних бігунів, технологічно вдосконалених солдатів на службі колишнього правителя вежею. Джек прокидається на дні так званого міста і направляється в самісіньку його гору, щоби дістатися до Мари й вчинити своє правосуддя.
Обшарпані й розбиті металеві вулиці міста непривітно зустрічають головного героя не лише своєю похмурістю, а й безлічю небезпек за кожним рогом. Нижні поверхи цього гігантського комплексу — це суцільна індустріальна зона з купою механізмів та рухомих елементів. Варто оступитися — і ви вже летите у прірву чи розірвані крилом величезного вентилятора. Проте видертися нагору заважає не лише химерна будова вежі, а й бійці Мари, що чатують на вулицях. Спочатку може здатися, ну що здатна зробити жменька бандитів з пістолетами, якщо ви великий і страшний кіборг із катаною?
Краса Ghostrunner ховається саме в цій останній спробі, коли після зачищення арени вам хочеться плескати собі в долоні і ділитися записом свого віртуозного проходження з усіма друзями.
Та що завгодно й скільки завгодно разів — відповіли б нам розробники. Ігровий принцип Ghostrunner базований на системі «Влучив-Убив», яку ви могли зустрічати, наприклад, у Hotline Miami. Кожний влучний постріл чи помах мечем — останній як для головного героя, так і для його ворогів. Утім, у ваших руках є величезна перевега, адже ви — машина для вбивств. Серед арсеналу Примарного бігуна чимало «читів», які в теорії мають полегшити вам подолання будь-яких перешкод, зокрема людських. Починаючи з візитівки гри, бігу по стінах та так званої концентрації, що уповільнює час, і закінчуючи чотирма унікальними вміннями, які наш герой здобуває протягом усієї історії.
Чому «в теорії»? Бо на практиці застосування й вдале поєднання всіх талантів Джека потребує неабияких навичок, особливо коли йдеться про гру від першої особи. Зустрічі з ворогами відбуваються на імпровізованих аренах, збудованих так само заплутано й дивацько, як і вся вежа. Щоразу ви починаєте свій забіг, вивчаючи будову арени, розташування кожного бандита та їхнє спорядження. Щоразу вмираєте, але виносите з кожної смерті новий досвід, поволі вигострюючи свою майстерність та точність рухів. Зрештою, облишивши позаду десятки спроб, ви доводите свій забіг до автоматизму, коли пройти рівень здатні хоч із заплющеними очима.
Краса Ghostrunner ховається саме в цій останній спробі, коли після зачищення арени вам хочеться плескати собі в долоні і ділитися записом свого віртуозного проходження з усіма друзями. Не останню роль у формуванні вишуканого вигляду геймплею виконує візуальна складова гри, адже всі анімації надзвичайно плавні та чудово адаптовані для режиму від першої особи. Звісно, до тепму доведеться звикати, як і до досить великої кількості активних кнопок — особливо, якщо ви наважилися грати на геймпаді. Однак з часом дискомфорт зникає, і ви повністю занурюється в криваві будні кібер-ніндзі.
Під час сутичок з ворогами єдиного правильного способу порішити усіх немає. Щонайменше тому, що будова арен нелінійна, і ви завжди ладні обирати свій шлях і використовувати ті вміння, які вважаєте необхідними. Гра спонукає розробляти свою власну стратегію забігу й «вичавлювати» з інфраструктури рівня її максимум, що розкриває широченне поле для експериментів зі стрибками, ударами, ухиленнями та застосуванням «магії». Краще сформувати свій унікальний підхід до ведення бою та пристосуватися до особливостей супротивників допоможуть і пасивні уміння, які налаштовуються в окремому меню. Так, наприклад, можна навчитися відбивати заряди прямо у ворогів, наче той джедай, чи посилити активні здібності.
Просуваючись угору, ви зустрічатимете все більше типів ворогів, до яких доведеться швидко адаптуватися. А також нові локації — тинятися блідими виробничими поверхами доведеться не так вже й довго, на заміну їм прийдуть неонові вулиці житлової частини «Дгарми» та решта місцин, які краще побачити на власні очі. Разом із тим, Ghostrunner позбавлений якихось дизайнерських одкровень — це достатньо клішований стиль, який ви можете уявити, почувши слово «кіберпанк». Але у випадку з цією грою він чудово працює, бо не обтяжує гравця нічим іншим, окрім правильної експозиції, й дає сконцентруватися на головному аспекті — ігровому процесі.
Насправді, досить важко зауважити моменти, які в грі зроблені погано. Вона ідеально справляється з роллю шаленого гардкорного атракціону, який викликає неабияку залежність і доводить до стану «іще один рівень — і все». Можна звернути увагу на крихітні баги левелдизайну, через які мені довелося чимало разів зірватися в прірву в найбільш відповідальні моменти, однак емоції та запал, якими наповнює Ghostrunner, переважують увесь негативний досвід. Гра вкраде у вас приблизно 8-9 годин і навряд чи набридне аж до самого кінця, навіть попри одноманітний геймплейний цикл. Хіба що доведеться звести дух і вже тоді рушати на перепроходження рівнів у пошуку всіх секретів.
Студія One More Level вкотре довела, що сміливого й нетипового ігрового досвіду в наш час ліпше шукати в інді-іграх. Хоча секрет рецепту Ghostrunner ховається лише у майстерному поєднанні механік давно знайомих нам ігор: візьміть паркур від першої особи з Mirror’s Edge, динаміку з Hotline Miami, здібності зі Star Wars чи Dishonored і загорніть усе в науково-фантастичну обгортку. Ghostrunner — це далеко не ідеальний кіберпанк для тих, хто хоче від візуалізації жанру чогось нового. Але це блискучий кіберпанк для тих, хто прагне від нього свіжих ідей на ігровому поприщі.
+ динаміка і гардкор
+ візуальний дизайн
+ висока реграбельність
+ унікальний ігровий досвід
— клішований кіберпанк
— некритичні баги