Франшиза з минулого
У наші часи без франшизи важко. На коні компанії, які мають безвідмовні джерела доходу: Disney із всесвітом Marvel, «Зоряними війнами» та численними анімаційними франшизами; Warner Bros. із всесвітами Гаррі Поттера, DC та навіть, як виявляється, досі успішного «Космічного джему»; у Universal є «Форсаж»; у Sony формується цілий всесвіт Людини-павука. Paramount у цій боротьбі поки явно відстає від конкурентів. Студія може похизуватися тільки «Місією неможливою», яка тримається винятково на харизмі та зоряному статусі Тома Круза, та «Трансформерами», які, складається враження, останні п’ять років перебувають у незмінному статусі перезапуску.
Аж ось з затінку виходить ще одна: Джі.Ай.Джо. Серія іграшкових солдатиків була на піку популярності у 80-90-ті роки, отримала декілька мультсеріалів та навіть дійшла до великих екранів. Дві стрічки за мотивами цієї серії вийшли вже в ХХІ столітті: «Атака кобри» в 2009 році та «Атака кобри 2» (в оригіналі Retaliation, «Відплата») в 2013. Та навіть наявність Двейна Джонсона не допомогла франшизі міцно закріпитися в серцях (та гаманцях) глядачів. Але в наші часи не можна, щоб інтелектуальна власність лежала без роботи, тому студія зробила ще одну спробу, внаслідок якої на екрани вийшли «Очі змії: Початок Джі.Ай.Джо».
Фільм Роберта Швентке («РЕД», дві частини «Дивергента») — повноцінний перезапуск, який робить вигляд, ніби й не було двох попередніх повнометражних бойовиків. Ба більше, знайомство з франшизою тільки заважатиме вам дивитися нову стрічку. Адже її головним героєм є Снейк Айз — загадковий мовчазний ніндзя, мабуть, найпопулярніший член команди Джі.Ай.Джо. От тільки тут він і не мовчазний, і не ніндзя, а звичайний герой фільму про помсту, яких ми бачили вже сотні.
- Оригінальна назва
- Snake Eyes: G.I. Joe Origins
- Тривалість
- 121 хв
- Прем’єра
- 22 Липня 2021
- Жанр
- Бойовик
- Режисер
- Роберт Швентке
- Актори
- Генрі Ґолдінґ, Харука Абе, Пітер Менса, Іко Ювейс, Самара Вівінг
Здається, що «Очі змії: Початок Джі.Ай.Джо» органічніше виглядав би в 2005 році, а не в 2021.
Стрічка розповідає про хлопця без імені, який кличе себе «Снейк Айз», тобто «Очі змії». Так називають комбінацію з двох одиниць на гральних кістках — найгірший можливий результат після кидку двох кубиків. У дитинстві на його очах вбили батька, і відтоді він живе виключно мріями про помсту. Нарешті він отримує шанс знайти вбивцю, але для цього йому доводиться стати пішаком у боротьбі дуже потужних сил.
Сетингом фільму стає екзотична Японія з якоїсь паралельної реальності — де немає натовпів і галасу, натомість по залитих неоном вулицях ганяють на мотоциклах самураї з катанами через плече. Власне, це і стає головною принадою фільму, разом із таємничим кланом ніндзя Арашікаґе, членом якого намагається стати головний герой. Так, формула «пройди всі випробування і долучися до наших лав» не нова, але атмосфера старовинних ритуалів та загадкової «високої мети» клану додає сюжету фактурності.
А що точно не йде на користь сюжету, то це головний герой. І річ не в тому, як грає Генрі Ґолдінґ — йому дорікнути нічим. Проблема в самому персонажі. Він робить усе, щоб викликати відразу глядача. Перипетії сюжету дарують йому безліч можливостей схопити руку допомоги, яку протягують йому інші, набагато людяніші персонажі. Забути про свою безглузду помсту та долучитися до людей, які приймуть його як рідного. Натомість він щоразу приймає найтупіше з можливих рішень, підставляючи всіх, хто йому довіряє, заради мети, яка з кожною новою сценою здається все очевидніше абсурдною. Найгірше те, що сама назва фільму (як і трейлер) підказує, як усе закінчиться — він стане героєм, легендарним Снейк Айз у складі Джі.Ай.Джо. І тому всі його нескінченні зради тільки відтягують неминучий фінал, який не здивує абсолютно жодного глядача.
На щастя, фільм рятують інші персонажі. Передусім Томмі, друг головного героя у виконанні Ендрю Коджі. Він отримує власну сюжетну арку, яка набагато цікавіша, органічніша та несподіваніша (особливо якщо ви не дуже розбираєтесь у франшизі), ніж у самого Снейка. Чудово доповнюють ансамбль і члени клану Арашікаґе: голова служби безпеки Акіко (Харука Абе) та сенсеї Блайнд Мастер (Пітер Менса) та Навчитель (Іко Ювейс).
Ім’я Ювейса, зірки франшизи «Рейд» та одного з найкращих акторів-бійців у сучасному кіно, може наштовхнути на думку, що фільм порадує бойовими сценами. На жаль, це не так. Екшну «Очей змії» бракує хореографії — бійки просто перетворюються на хаотичне махання мечами, між якими випадково скаче камера. Так, можливо, у реальному житті це б саме так і виглядало. Але ж нам обіцяли професійних ніндзя, а не погано навчену масовку.
Те ж, як поводиться стрічка з Ювейсом — узагалі марнотратство. Усе одно що мати в арсеналі дорогу катану, але так і не витягнути її з піхов. Фільм навіть виявляє особливий садизм, умисно не показуючи його битву проти десятка ворогів. Стрічка тікає до менш цікавої сцени, а коли повертається до його Навчителя, то бійку вже завершено, і ми бачимо поруч із ним тільки гору скалічених трупів.
У цілому ж після перегляду складається враження, що «Очі змії» дещо запізнилися на сцену екшн-блокбастерів. Безвідмовний успіх MCU та «Форсажів» показує, що аудиторія хоче від блокбастерів не тільки екшну, але й гумору, у той час як фільм Швентке сприймає себе напрочуд серйозно. Можливо, це стане своєрідною контратакою по усталеній формулі сучасного екшну, де герої потроху перетворюються на стенд-ап коміків, і виявиться, що аудиторія готова до повернення «серйозних» бойовиків. Але поки що здається, що цей фільм органічніше виглядав би в 2005 році, а не в 2021.
+ акторський склад
+ атмосфера напівміфічної Японії
- неприємний головний герой
- посередня постановка екшну
- передбачуваний сюжет
