Нове чи забуте старе: враження від бети Call of Duty: Black Ops Cold War
Як і решті не-фанатів цієї франшизи, мені важко стримати скептицизм, коли йдеться про чергову Call of Duty. Звісно, у нових іграх серії змін значно більше, ніж у якомусь щорічному спортивному симуляторі, однак зазвичай мені їх все одно замало. Тому, скажімо, я тішився, коли франшиза зробила стрімкий стрибок у бік футуризму в Infinite Warfare. Навіть цьогорічний Warzone здався мені цікавим експериментом із серією, адже привніс неабиякого реалізму в жанр батл-роялів. У Black Ops Cold War великі зміни очікуються хіба що в режимі кампанії, а от з мультиплеєром, здається, все досить прозаїчно.
Останнім часом розробники ігор серії Call of Duty діють за одним патерном. Раз на кілька років вони наважуються на ризиковані (в межах серії) спроби зробити гру трошки інакшою — закинути гравців у космос, дозволити бігати по стінах, посилити ефект присутності завдяки гардкорним елементам тощо. А тоді повертають все назад, випускаючи максимально «безпечну» гру, яку на перший погляд важко відрізнити від схожих попередниць. На жаль чи на щастя, мультиплеєрна частина Cold War здалася мені саме такою — невиразною з боку геймплею, але водночас дуже знайомою.
І насправді нічого поганого я в цьому не вбачаю, бо за щорічного випуску ігор розробники ладні робити із серією що завгодно. Кому не подобається сетинг холодної війни, підуть грати в Black Ops 4 чи минулорічний Modern Warfare, які попросту ще не встигли застаріти. А кому закортіло класичних казуальних перестрілок з АК-47 чи М16 у руках — ласкаво просимо до Cold War, тут для вас підготували чимало гарно спроєктованих мап, додали вайбу 80-х, присипали кількома новими режимами й зробили усе, аби ви швидко не знудилися.
Розробники вдало обрали мапи для бети: вони чудово репрезентують підхід до мультиплеєру в новій грі, який полягає в гармонійному поєднанні просторих відкритих місцевостей із тісними коридорами. Мапи позбавлені гігантизму й вигідно виділяються між собою, а тому легко запам’ятовуються вже протягом одного матчу. Усього в беті п’ять мап, серед яких особливо хочеться виділити Armada та Satellite.
Перша розкинулася посеред Атлантичного океану, де війська США та СРСР намагаються захопити атомну субмарину. Armada — направду унікальна карта для серії Call of Duty, гравцям тут доводиться воювати на борту підбитих кораблів і пересуватися між ними на мотузках. Більше того, бої ведуться і на воді, і навіть під водою, тому ніхто не завадить вам пірнути під воду й розстріляти звідти канонерку, що несеться над головою. На верхніх поверхах кораблів — роздолля для снайперів, сховатися від яких на верхніх палубах майже неможливо. А от на нижніх палубах варто готуватися до неминучих зустрічей із ворогами віч-на-віч, тримаючи в руках потужну зброю для ближніх дистанцій.
Друга мапа, що сподобалася мені найбільше, — повна протилежність океанічним баталіям. Бойовище в Satellite розгортається в ангольській пустелі, поруч із впавшим американським супутником. Вертикальність цієї мапи відчувається найсильніше серед усіх, представлених у беті. Вузькі й вигинисті траншеї серед скель впираються у високі багаторівневі ділянки, де розташовані оборонні точки. Тому в переважній більшості тут проходять бої на близьких дистанціях, під час яких ще й треба постійно дивитися вгору. Команда, що зайняла позиції нагорі, опиняється у вигіднішому становищі, адже окрім вертикальної переваги, гравці мають змогу ховатися в уламках супутника. Але й тут розробники не забули додати трохи свободи: обабіч центрального поля бою лежить широка пустеля. Через неї можна зайти до противника з флангу, але робити це треба вкрай обережно — ховатися тут вдасться хіба що серед дюн, а тому ворожий снайпер із легкістю зніме вас навіть на іншому кінці мапи.
Ігрових режими в беті цілих п’ять, але серед усіх варто виділити «Супроводження VIP», що став новим для серії. У цьому режимі гравці мають лише одне життя, а тому команда має діяти злагоджено, щоби швидко знешкодити ворогів та супроводити свого «віпа» до контрольної точки. Або ж навпаки — завадити команді-суперниці це зробити. У поєднанні з досить казуальним геймплеєм нової гри важко сказати, що цей режим сильно їй пасує. Він швидкий і, можливо, цікавіший в голосовому чаті з друзями, однак брак тактичного спорядження, як, скажімо, в R6: Siege, робить супроводження одноманітним і найбільш невеселим режимом з усіх.
Поки що мультиплеєру Call of Duty: Black Ops Cold War вдається справді дивувати хіба що дизайном локацій — і це вже непогане досягнення для франшизи, яка ось уже вісімнадцять років поспіль намагається розважати фанатів шутерів від першої особи. Чогось напрочуд визначного в новій грі я не помітив, але зміг провести в ній кілька приємних вечорів і навіть разочок потрапити до Best play. Якщо ви вимагаєте від Cold War свіжого погляду на онлайн-баталії, то краще гру пропустити. Та якщо ви раптом скучили за нехитрими перестрілками в дусі першої Black Ops, нова Call of Duty радо вас зустріне.
