«Молодості» 2020: редакція Vertigo розповідає про найцікавіші події фестивалю
«Молодості» — 50! Щоправда, святкувати цю річницю ми будемо на 49-му за рахунком фестивалі, але це дрібниці. «Молодість» змінюється, еволюціонує і навіть попри пандемію готова приймати кіноглядачів. Цього разу центральною локацією фестивалю стане «Жовтень», а для спеціальних показів сцену побудують під аркою Дружби народів.
Редакція Vertigo перечитала програму і розповідає про фільми, програми та спецпокази, на які варто звернути увагу.
Саша
Знаю, на «Молодості» багато цікавих тематичних секцій, але б збрехала, якби сказала, що у першу чергу звертаю увагу не на «Фестиваль фестивалів». Хіти з Берліну, Канн та інших престижних світових кінофестивалів, які можна подивитися у Києві? Це ж ідеальний подарунок для будь-якого кіномана! Тож перше, що мені найбільше хочеться побачити в рамках цьогорічної «Молодості» – «Погані казки» братів Д’Інноченцо, які будуть саме в цій програмі. Критики, які вже мали нагоду подивитися цю стрічку, описують нову роботу співрежисерів як «безмежно похмурий нуар в сеттингу римського передмістя», та порівнюють стрічку з роботами Маттео Гарроне («Гоморра»).
Ще одна програма, яку цього року просто не можна пропустити – «Метри», підбірка короткометражних фільмів від надзвичайно успішних та шанованих режисерів сучасності. Взагалі, режисери такого масштабу рідко беруться за короткий метр, але тут вдалось зібрати нещодавні роботи Лінн Ремзі («Тебе тут ніколи не було», «Щось не так з Кевіном»), Йоргоса Лантімоса («Лобстер», «Фаворитка»), Джонатана Глейзера («Під шкірою») та Луки Гуаданьїно («Суспірія», «Назви мене своїм іменем»). Чорно-біла коротка документальна стрічка Ремзі (до речі, створена для Венеційського кінофестивалю на замовлення Miu Miu) розповідає про творчий процес Бріджит Лакоум – однієї з найцікавіших портретних фотографинь сучасності. Лантімос, вочевидь, вирішив не зраджувати своїм звичкам та зняв короткий, але дуже ефектний (принаймні, так пишуть колеги, яким вже вдалось побачити стрічку) трилер з Меттом Діллоном в головній ролі. Глейзер знову об’єднав зусилля з композиторкою Мікою Леві та зняв лякаючий, загадковий фільм. А ось короткометражка Гуаданьїно, схоже, більше нагадує теплу літню атмосферу «Назви мене своїм іменем», ніж зимові жахіття «Суспірії». Іншими словами, підбірка вийшла справді вдалою та різнобарвною: тут і трилери, і стрічки, натхненні модою (так, Гуаданьїно знову співпрацює з креативним директором Valentino), і документальні роботи, і ігрове кіно.
Не буду навіть нагадувати вам про програму-ретроспективу «Століття» (тут і Фелліні, і Куросава, і Стерджес!), але якщо ви любите кінокласику, то варто звернути увагу на документальну стрічку «Фелліні з духів», показ якої відбудеться в рамках спеціальних подій. Стрічка зосереджується на цікавій, але малодослідженій складовій творчості італійського режисера – на його інтересі до езотерики, релігії, астрології та метафізики.
Микита
Серед повнометражної конкурсної програми мене найбільше цікавить фільм «Мій ранковий сміх» Марко Джорджевіча. Стрічка розповість про 28-річного Деяна, який досі незайманий і живе з батьками, але його колега збирається це змінити. Схоже, наc очікує поєднання драми про дорослішання та крінж-комедії, такий собі сербський «Ларс і справжня дівчина».
Також є кілька цікавих фільмів серед спеціальних подій. По-перше, документальна стрічка «Ніштяк, чуваче», яка вирізняється не тільки назвою, але й тематикою. У ній американець Артур Джонс досліджує еволюцію інтернет-мема Pepe the Frog разом із його творцем Меттом Ф’юрі. Річ у тім, що останні роки цей мем почав часто використовуватися ультраправими і «альтернативними правими» рухами всупереч бажанням самого автора. Фільм обіцяє підняти теми авторства і відповідальності в інтернеті.
По-друге, це фільм «Останні та перші люди» Йоганна Йоганнссона. Йоганн, мабуть, найбільше відомий як композитор фільмів «Прибуття», «Сікаріо» та «Теорія всього», за останні два з яких був номінований на «Оскар» (а за «Прибуття» не був, і це абсурд). Це його перша й остання повнометражна режисерська робота, бо він помер ще в 2018 році, а стрічку випустили вже посмертно.
Це експериментальний фантастичний фільм за мотивами однойменної книжки Олафа Стейплдона, де «останні люди» з далекого майбутнього переповідають історію людства «першим людям», тобто нам. Звісно, єдина людина, що могла подарувати свій голос людям з далекого майбутнього, це неземна Тільда Свінтон. У рік глобального неспокою та невизначеності такий відсторонений погляд на історію людства як історію катастроф має бути як ніколи доречним.
Юра
Будь-який фестиваль для мене — це можливість подивитися в кіно класику, яку я не міг бачити на великому екрані як мінімум через вік (не кажучи вже про те, що навіть народившись у 50-х, я б навряд чи побачив роботи Стерджеса чи Куросави). «Молодість» цього року заходить з вражаючих козирів — наприклад, з трьох з половиною годин легендарних «Семи самураїв», без яких не було б сучасного пригодницького кіно. Якщо ж вам хочеться наочно оцінити якість американських ремейків, то в програмі одразу пропонують подивитися «Чудову сімку» Джона Стерджеса.
Окрім того, програма «Століття», про яку Саша навіть не хотіла згадувати, пропонує поціновувачам європейського кіно побачити на великому екрані «Ночі Кабірії» Федеріко Фелліні та оцінити «Літню казку» — пізню роботу Еріка Ромера — одного з натхненників та учасників Нової французької хвилі.
Якщо ж хочете підготуватися до нової української хвилі, то не пропускайте програму короткометражних фільмів «Дивись українське!» І взагалі, не раджу нехтувати коротким метром — зазвичай саме він дарує найнеповторнішу гамму емоцій на будь-якому кінофестивалі.
