Комікси українською: «Круто зварений» Джефа Дерроу і Френка Міллера

Початок 90-х — золота ера для американських коміксів. Продажі летять в небеса, «британське вторгнення» вражає критиків новими підходами до медіуму, з’являються нахабні та переспективні інді-видавництва, які дають авторам максимум творчої свободи і, як результат, отримують «Айзнерів». Все це закінчиться в 1993 році, коли «бульбашка» індустрії трісне і перетворить величезний ринок на спорожнілу пустку, де навіть великі гравці опиняться за крок до банкротства. Але це буде пізніше.

Ті часи — пік американських коміксів як «хлопчачої» розваги. Обкладинки прикрашали гіпертрофовані бодібілдери з надміру сексуалізованими супутницями, на яких художники чомусь дуже шкодували чорнила. Маскулінність була основою основ і у неї було людське обличчя — Френк Міллер.

Легендарний автор «Повернення Темного лицаря», «Міста гріхів», «300» та ще безлічі відомих тайтлів ніколи не відходив далеко від улюбленої теми — чоловічого его, звільненого від усіх моральних обмежень, яке знаходить вихід через агресію та фізичну силу. Герої Міллера були ідеальними образами для підліткової публіки 90-х — вони були вільні не лише від абсурдних умовностей комікс-індустрії часів цензури, але й навіть від психологічної глибини, яка з’явилася в історіях 80-х. Піком маскулінної культури того часу став «Круто зварений» — коротка історія на три випуски авторства тоді ще не діда Френка та Джефа Дерроу.

Про сюжет коміксу особливо немає чого сказати — абсолютна есенція маскулінності від Міллера тут навіть не прихована за умовностями. Перед нами історія Карла Зельца, страхового інспектора, який неочікувано розуміє, що насправді він навіжений збирач податків Ніксон, та ще й робот-вбивця, що належить корпорації Willeford і є останньою надією раси розумних машин. Звучить закручено та цікаво? Однак є невеличке «але» — я не просто описав сюжет, я фактично переказав увесь комікс. У цьому конкретному випадку Міллера цікавив не складний сценарій, а лише ідея непідконтрольної агресії, яка виривається на свободу. Яка, звичайно ж, не могла обійтися без класичного тропу спасителя, від якого залежать всі навколо (у цьому випадку поневолені роботи).

Тоді яким же чином настільки «плаский» комікс став культовим? Після усього написаного вище може скластися враження, що «Круто зварений» лише вийшов у вдалий час, коли подібні історії були надзвичайно затребуваними. Це лише маленька частина правди, адже головною зіркою коміксу є малюнок Джефа Дерроу. І саме він суттєво вплинув на індустрію.

Для Дерроу робота на Dark Horse був першим досвідом роботи з американськими видавцями. Художник починав кар’єру в анімації, де познайомився з Жаном Жиро, який у той час працював над «Троном» для Disney. Дізнавшись про інтерес Джефа до коміксів, Мебіус (псевдонім Жиро) представив його видавництву Les Humanoïdes Associés і навіть запропонував попрацювати над спільним проєктом. Для такого Дерроу навіть переїхав у Париж, де кілька років успішно писав та малював для легендарної антології Metal Hurlant, а також відзначився кількома авторськими проєктами.

На момент повернення у США Дерроу вже був відомим художником. Френк Міллер, з яким Джефа познайомив Мебіус, був настільки вражений стилем колеги, що вирішив не тягнути його співпрацювати з «Великою двійкою», а запропонував створити щось нове. У результаті й з’явився «Круто зварений».

Щоб зрозуміти, наскільки комікс залежав від малюнку, можна звернутися до передмови, яку для українського видавця MAL’OPUS написав сам художник. Дерроу згадує, що Міллер часом навіть коригував сюжет задля того, щоб вписати у нього експерименти Джефа. Цим пояснюється простота історії — Френк вчасно оцінив талант молодого художника і дав йому розвернутися на повну.

Зараз складно відчути епохальність «Круто звареного», але в 1990-му він спричинив фурор. Сповнений деталей та візуальних рефенсів малюнок Дерроу дуже відрізнявся для звичної американської «ощадливої» картинки, а неформатний розмір коміксу навіть на полиці відрізняв його від решти тайтлів того часу. «Європейський» підхід Джефа шокував масову публіку — як і тоді, американці не дуже вміли дивитися чи читати щось не американське, тож насичений та перевантажений деталями візуальний ряд підкинув індустрії чимало ідей для наслідування. Особливо вплив «Круто звареного» відчувається в «Трансметрополітені» Дерріка Робертсона. Що цікаво, Дерроу навіть намалював обкладинки для п’ятьох випусків епохальної історії Спайдера Єрусалима.

Окремо варто відзначити деталізованість українського перекладу «Круто звареного», яка цілком відповідає скрупульозності роботи художника. Локалізовану версію отримали більшість текстових елементів коміксу — від вивісок до лайливих написів на стінах дистопічного міста майбутнього. І мова не лише про адаптацію назв та виразів, а й про оформлення та верстку, які перетворили Hard Boiled на 100% «Круто звареного».

Ви ж не пропустите таке чудо, еге ж?

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: