Euro Film Fest 2020: що дивитися на онлайн-кінофестивалі
Цього тижня в мережі стартував онлайн-кінофестиваль Euro Film Fest, організаторами якого виступили Arthouse Traffic за підтримки Представництва Європейського Союзу в Україні. Це один з перших в Україін кінофествиалів, який адаптував формат показів на великому екрані під карантинні умови і опублікував картини для онлайн-перегляду. Програма складається з восьми успішних європейських картин останніх трьох років, з яких орагніазтори сформували доволі різноманітну підбірку.
Фільми доступні безкоштовно на сайті фестивалю до 27 квітня, для прегляду не потрібна реєстрація. До кожного фільму є короткі коментарі кінокритиків у вигляді невеликої презентації фільму на початку. Там зокрема є вступ до фільмів від Олександра Гусєва та від мене – Ані Дацюк.
Розповідаємо, що можна переглянути в рамках Euro Film Fest.
«Чемпіони» (2018)
Реж. Хав’єр Фессер
Іспанська комедія Фессера отримала на батьківщині 11 номінацій на національну премію «Гоя» і перемогла у трьох. Головний герой стрічки – засуджений до громадських робіт тренер з баскетболу, який отримує завдання зробити чемпіонів із команди людей з ментальними порушеннями. «Чемпіони» коливаються від чорного гумору до щирої та зворушливої комедії. Якщо перша частина фільму експлуатує особливості своїх персонажів для комедійного ефекту, то друга частина цілком ймовірно, що поцілить вам у саме серце, розкриваючи баскетбольну команду новачків як цілком сформовані індивідуальності, з кожним з яких ми знайдемо багато спільного&
«Холодна війна» (2018)
Реж. Павел Павліковський
Найкращий фільм 2018 року за версією Європейської кіноакадемії, триразовий номінант премії «Оскар». У центрі сюжету художній керівник і диригент фольклорного ансамблю Віктор (Томаш Кот) і провінційна співачка Зула (Іоанна Куліг). Двоє зустрічаються в післявоєнній Варшаві і переживають бурхливий роман, який триватиме довгі 15 років. За цей час закоханих кілька разів розлучить доля, дія перенесеться в Париж, Берлін, Белград, а народні пісні під плином часу зміняться джазом. З «Холодною війною» постановник повертається в сховище пам’яті свого роду – стрічка присвячена батькам Павла (навіть герої названі на їхню честь) і післявоєнному поколінню. Світова прем’єра «Холодної війни» відбулася на Каннському кінофестивалі, де фільм був відзначений премією за найкращу режисуру.
«У моїй кімнаті» (2018)
Реж. Ульріх Кьолер
Нова робота від лауреата Срібного ведмедя Берлінале Ульріха Кьолера. Головний герой стрічки – фрілансер, у якого мало грошей, але багато вільного часу. Одного разу він прокидається і розуміє, що людство зникло з лиця землі. Тут режисер, здавалося б, продовжує старі шкільні досліди: фізіологія соціальних відносин, режими існування кожної окремої людини, інтервенція людства в простір природи – і розчинення в ній. Причому все це – не втрачаючи з уваги дійсно новий і найпопулярніший тренд поп-культури: постапокаліптика. Прем’єра фільму пройшла в рамках програми «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю.
«Малюк Джо» (2019)
Реж. Джесіка Гауснер
Австрійка Джессіка Гауснер — постійна учасниця провідних європейських кінооглядів, що знімала кіно виключно у себе на батьківщині. Однак для свого п’ятого повнометражного фільму режисерка поїхала до Англії і різко змінила жанрові орієнтири. Прихильниця екзистенційних драм, вона раптом звернулася до концептуального sci-fi. В центрі сюжету Еліс (Емілі Бічем) — вчена, яка за допомогою генної інженерії виводить нові рослини з незвичайними властивостями. Її новий винахід — квітка, яка вимагає постійного догляду, але у відповідь випускає окситоцин, що робить власника щасливим. Ось тільки Еліс не припускає, що її улюблена розробка стане розумною і почне планове захоплення людства.
«Франц» (2016)
Реж. Франсуа Озон
Дія відбувається після закінчення Першої світової війни. Німкеня Анна щодня приходить на могилу свого нареченого Франца, який загинув у Франції. Одного разу вона бачить француза, який теж приніс квіти на могилу її коханого. Поява цього юнака на ім”я Адріан кардинально перевертає життя героїні… В основі сюжету — картина Ернста Любича початку 1930-х років «Недоспівана колискова». При цьому у «Франці» відсутні типова озонівска зухвалість і гумор, але це їй і не потрібно. Франца немає серед живих з самого початку розповіді, але він з’являється в спогадах, забарвлюючи кіно у колір. Франсуа Озон демонструє майже магічний реалізм у цій чорно-білій стрічці.
«Анджело» (2018)
Реж. Маркус Шляйнцер
Відень, початок XVIII століття. Африканський хлопчик-раб Анджело потрапляє під опіку графині: вона вирішує хрестити його і дати йому освіту. Досягнувши повноліття, Анджело стає знаменитим талісманом віденського двору, поки не вирішує таємно одружитися на білій жінці. Пред нами критичний погляд на культуру колонізацій, що інтерпретує з бурлеском та пантоміміою події, про які неодноразово і неоднозначно свого часу розповідали австрійські історики. Між тим сінфіли обов’єязково знайдуть візуальні посилання як на «Барі Ліндона» Стенлі Кубрика, так і на костюмне кіно Лукреції Мартель чи Педро Коста.
«Король бельгійців» (2016)
Реж. Петер Бросенс і Джессіка Хоуп Вудворт
Король Бельгії Ніколас III любить свою роботу, але деякі бельгійці не відповідають йому взаємністю. Щоб поправити авторитет монарха, вирішено зняти фільм про королівський візит до Туреччини, проте у розпал зйомок з батьківщини приходять тривожні вісті: Бельгія на межі розколу. Тепер король зобов’язаний повернуться в свою країну, навіть якщо доведеться нелегально перетнути кордон у складі болгарського народного хору. «Король бельгійців» непогано ілюструє ідею, розвінчує образ монархів-небожителів шляхом взаємодії з людьми некоролівської крові. Стрічка була відзначена Гран-прі Одеського міжнародного кінофестивалю та претендувала на звання найкращої комедії за версією Європейської кіноакадемії.
«Велика краса» (2013)
Реж. Паоло Сорентіно
Сучасна класика, стрічка-лауреат премій «Оскар» та «Золотий глобус» за найкращий міжнародний фільм. У центрі сюжету старіючий журналіст і письменник, що меланхолійно блукає по своєму рідному, коханому і ненависному місту – Риму. Старі уподобання і нові любовні пригоди, спогади про єдиний написаний роман, пустопорожні вечірки і перформанси авангардистів — все зливається в єдину фреску, нарешті ознаменувавши із запізненням на сто років, довгоочікуваний захід Європи. «Велика краса» – епохальна сатира про XXI століття і те, як воно відрізняється від минулих часів.
