Джинси-кльош проти кашемірових кардиганів: чи варто дивитися серіал Mrs. America
Кіно стоїть на паузі, але, на щастя, в серіальному світі постійно щось відбувається. Здається, телебачення та стрімінги ще не отримували стільки уваги, скільки збирають в часи карантину — будь-яка нова прем’єра зустрічається з ентузіазмом. Втім у випадку з тв-драмою Mrs. America немає сумнівів, що шоу привернуло би до себе достатньо уваги у будь-якому випадку. Перед нами серіал, який бере найкраще від можливостей хронометражу, не бажаючи при цьому використовувати банальність серіальної драматургії.
Дія відбувається в 1970-х, друга хвиля фемінізму на підйомі, на пост президента вперше претендує темношкіра жінка, а Сенат голосує за поправку до Конституції про рівні права, що отримала назву ERA (Equal Rights Amendment). Але на шляху до ратифікації поправки, що забороняє дискримінувати жінок і дає їм право розпоряджатися своїм тілом, стає супротив домогосподарок на чолі з консервативною активісткою Філліс Шлафлі (Кейт Бланшетт). Проти агітації за патріархальний лад виступатимуть феміністки та правозахисниці, яких зіграли Роуз Бірн, Трейсі Ульман, Узо Адуба, Марго Мартіндейл і Елізабет Бенкс.
Розповідаємо, кому варто оцінити серіал Mrs. America.
Варто дивитися через:
Режисерський підхід. Авторкою та шоуранеркою серіалу виступила Даві Воллер — канадська телевізійна сценаристка, продюсерка та режисерка. В її активі нагорода Гільдії сценаристів США за роботу над серіалом «Безумці» і коротка участь в розробці шоу Halt And Catch Fire. А взагалі ж Воллер починала з сценарії до «Відчайдушних домогосподарок». В своєму новому проекті Даві обрала цікавий підхід — про широку суспільну і медійну кампанію, якою супроводжувалася боротьба навколо ERA, розказано з точок зору різних жінок, що брали в ній участь — на честь них названі епізоди серіалу. До прикладу, в першому йдеться про консервативну Філліс і відкриваюча сцена знята як справжня візуальна приманка: крупний план потилиці Бланшетт, світло софітів, оголошення її імені на, вочевидь, важливій публічній події — все аби створити враження, що перед нами жінка, що прямо зараз візьме слово. Але наступний широкий план розвінчує ілюзію — Шлафлі безмовно дефілює у купальнику, представлена як дружина місцевого політика округу Оклахома, а перед нами ніщо інше як «розважальна частина» умовної званої вечері.
Наступні серії будуть розказані вже з позицій ліберальних активісток. Епізод «Глорія» розповідає про лідера феміністичного руху Глорію Стайнем (Роуз Бірн), «Ширлі» — про першу темношкіру жінку в Конгресі Ширлі Чісхолм (Узо Адуба), «Бетті» — про Бетті Фрідан (Трейсі Ульман), яка написала програмну книгу феміністок «Загадка жіночності». Прокладаючи стежки у складній та повній протиріч історії США, шоуранерка залишається зі своїми героїнями до кінця: розповідає про їх травми, амбіції, переконаннях, конкуренцію і взаємопідтримку. В результаті стежити за їх відносинами набагато цікавіше, ніж за передвиборчими дебатами сенаторів чи збройною гонкою з Радянським Союзом.
При цьому картину розділеної Америки крім сценаристів на екрані створюють і художники по костюмах — героїні протистоять одна одній не тільки на словах, але й стилістично: джинси-кльош, короткі спідниці протиставлені строгим сукням та кардиганам.
Акторський склад. Команду виконавців в Mrs. America важко проігнорувати. Очолює каст Кейт Бланшетт і той факт, що акторку взяли на роль жінки, якій мало симпатизуватиме прогресивна аудиторія — дуже правильне рішення. Бланшетт у ролі Філліс висуває абсурдні звинувачення і спирається на неспроможні аргументи, відстоюючи права домогосподарок і матерів. Тим не менше, вона залишається дуже переконливою і харизматичною. Здається, що Бланшетт у ролі Шлафлі здатна переграти феміністок, політиків і телеведучих на їхньому ж полі. По суті ж Філліс — дуже розумна жінка, вона не сліпо підпорядковується чоловічому світу, але і не вступає в прямолінійну конфронтацію з ним. Консервативна активістка та мати шістьох дітей — майстер як вижити серед патріархальних правил гри, адже вона їх опанувала на найвищому рівні.
Узо Адуба у ролі Ширлі Чісхолм нагадає про непрості часи сегрегації, які все ще тягнулись шлейфом в американському суспільстві навіть в 70-х. За найкращі жарти виступатиме Марго Мартіндейл в ролі Белли Абзуг — правозахисниці, що була серед перших, членів Конгресу США, які підтримали права геїв.
Певно, найвідоміша історична постать серед цієї команди — Глорія Стайнем — політична активістка, журналістка т спікерка другої хвилі фемінізму в США. Роуз Бірн не лише відтворює її культовий образ 70-х, а проникає у найособистіші куточки її біографії, які сприяли формуванню прогресивних поглядів.
Неоднозначний погляд на фемінізм. Певно, одна з найунікальніших рис серіалу — те, що він не намагається показати фемінізм як праведний визвольний рух. Mrs. America пропонує складніший аналіз плюсів і мінусів феміністичного руху, ніж ми звикли бачити в умовних маркетингових кампаніях. За кожен важко вибороний крок у бік рівних прав, було погоджено чимало вимушених компромісів, жорстких по відношенню до певних груп у русі.
До прикладу, про радикальний рух «Лавандова загроза» (що утворився з метою протесту проти виключення лесбійок і їх проблем з повістки феміністського руху в 1970-му) згадають мало не пошепки — у боротьбі за ERA активістки не хочуть асоціюватись з представниками ЛГБТ і не тому, що є гомофобними, а скоріше через політичну непривабливість та ризик втратити голоси коли справа дійде до ратифікації (спойлер — справа так і не дійде). Авжеж цілком очікувано чути коментарі Шлафлі по аморальність квір-руху та вже добре відомі нам закиди про загрозу інституту сім’ї, втім Mrs. America нагадує нам, що другу хвилю не варто романтизувати — попри актуальність расового питання та врегулювання прав жінок, суспільство того часу все ще мало не достатньо розуміння про людську сексуальність та статеву ідентичність, особливо на політичній арені.
Феміністичний рух постійно розвивається, він не є монолітом. Таким чином шоу не здається черговою вправою у драматизації історичних подій — це чесний погляд на те, за якими принципами розвивався активізм на початку 70-х.
Не варто дивитися через:
Складні деталі американського конституційного права. Якщо вас не надто цікавить американська Конституція, правові нюанси, термінологія про поправки, ратифікацію і юриспруденцію — можливо, Mrs. America не для вас. Але лише у тому випадку, якщо ви не маєте жодного інтересу до сюжету. Річ у тім, що сценарій цього шоу створений таким чином, що навіть найскладніші політичні деталі прикрашені особистими історіями, заради яких не захочеться так просто кинути серіал на півдорозі.
Стереотипізацію чоловіків. Так вже склалося, що у історії про феміністичний рух хтось має ілюструвати протилежну сторону, яка оскаржує прогресивні ідеї жіночого руху. І такими тут, звісно, виступають мало не всі чоловіки. Навіть найбільш шановані з них намагаються затиснути в гримерці чи неоднозначно прокоментувати зовнішній вигляд, чоловіки — експлуататори, які використовують своїх дружин, зневажають ними і не сприймаючи серйозно. Якщо такий прийом вас відверто втомлює — Mrs. America не буде виключенням. Але тут вже претензія не до сценаристів, а до часів, в яких розвивається історія. У подібних історіях чоловіки ще довго будуть сюжетним інструментами такого собі стереотипізованого зла, так само як колись жінка була сексуальним другорядним інструментом у більшості пригодницького кіно (і досі подекуди ним залишається).
Історичну неточність. На початку кожної серії є вступний титр, який повідомляє, що деякі сюжетні перипетії та діалоги були прикрашені для художньої краси. Тобто навіть попри те, що в основі реально існуючі постаті, шоу не є біографічним і не займається достовірним відтворенням. Простіше кажучи, знавці біографії Глорії Стайнем можуть бути незадоволеними.
