Ситком про самоізоляцію: метеоритний зліт, падіння та нова актуальність серіалу «Альф»
Ось факт, який багатьом нашим читачам, скоріше за все, здаватиметься шокуючим: сьогодні про «Альфа» рідко згадують і американські телеглядачі, і критики. Так, під кінець 1980-х сітком про пухнастого рудого інопланетянина був беззаперечним хітом для каналу NBC, але зараз він сприймається не як щось культове, а черговий напівзабутий серіал. В Україну «Альф» потрапив вже у другій половині 1990-х, але про шоу досі згадують з ніжністю, а озвучка від ICTV стала еталоном українськомовного дубляжу.
Ми вирішили пригадати історію створення шоу, його непрості зйомки (так, ви напевне вже чули про те, що робота над «Альфом» була менш милою за життя родини Таннерів) та перевірити, чи стане ситком ідеальною розвагою на час карантину. Спойлер: так, серіал про замкненого вдома прибульця допомагає справлятися з самоізоляцією, але деякі епізоди краще не дивитися вдруге.
Дивовижна історія створення
У 1983 році у канала NBC були неочікувані та серйозні проблеми – усі пілотні епізоди телешоу, запланованих на цей сезон, не сподобались ні тестовим глядачам, ні керівникам компанії. Треба було негайно придумувати щось нове, тож президент NBC Брендон Тартікоф був готовий взятися за будь-яку ідею, навіть найбільш абсурдну та ризиковану. Коли йому запропонували зустрітися із маловідомим та ексцентричним лялькарем-фокусником на ім’я Пол Фаско, Тартікоф погодився, хоч і не очікував, що ці перемовини будуть успішними. Фаско та його друг Том Петчетт вже давно пропонували різним телеканалам ситком про саркастичного інопланетянина, змушеного жити в одному домі зі звичайною американською родиною. Усі ввічливо відмовлялись, але керівництво NBC не було чого втрачати – вони запланували серіал на початок телесезону 1986 року та почали чекати на диво.
Воно справді сталося – хоча критики не надто полюбили «Альфа» (в оглядах його описували як плюшевого ведмедя, що, вочевидь, зазнав жахливих травм), глядачі були у захваті. Рейтинги сіткома стабільно росли, канал щороку заробляв на мерчандайзі мільйони доларів, а сам прибулець миттєво став кумиром дітей по всій країні. Ланчбокси, зубні щітки, м’які іграшки, блокноти і ранці – дитячі магазини були забиті продукцією для фанатів шоу. Більше того, плакати з Альфом в один момент продавались більшим тиражем, ніж постери з рок-гуртом Bon Jovi, які на той момент були на піку своєї популярності.
Пекельна робота і щасливі глядачі
У цей час мало хто підозрював, що зйомки улюбленого телешоу Америки проходять у нелюдських умовах – актори були змушені працювати на знімальному майданчику, повному рухомих платформ та потайних дверцят. Травми були щоденною справою, але лише так Фаско та його команда лялькарів могли перетворити плюшевого Альфа на повноцінного героя. Протягом першого сезону на зйомках навіть був дуже невисокий актор, який грав Альфа у тих сценах, коли інопланетянин мав бігати квартирою. Згодом від цієї ідеї відмовились – команда Фаско була настільки професійною, що Альф і так міг рухатись, як живий. Часом здавалось, що вони сприймають ляльку навіть надто серйозно – іншим акторам заборонялося ставитись до інопланетянина як до іграшки, чи згадувати про те, що він несправжній.
Але навіть без такого психологічного тиску, атмосфера на зйомках була не надто здоровою – кожен епізод знімали близько 25-30 годин, а команда постійно сварилася між собою. Особливо нервував Макс Райт, відомий театральний актор, якого явно не задовільняла класична ситкомна роль наївного Віллі Таннера. Часом він зривався та починав бити нещасну ляльку – на його думку, серйозному актору було принизливо підігравати якомусь бездушному предмету. Добре, що серіал ніколи не знімали перед живою аудиторією – і глядачі навіть не підозрювали, як проходить робота над «Альфом».
Безславний фінал
Як не дивно, але любов юних глядачів з часом почала трохи турбувати керівництво каналу – шоураннер та виконавець головної ролі Пол Фаско відмовлявся показувати фанатам хороший приклад. Тож Альф постійно пив пиво, намагався зжерти кота Щасливця та жартував на сумнівні теми. З часом через це почали виникати проблеми – преса регулярно повідомила про те, що чергова дитина намагалась відтворювати поведінку інопланетянена, та засовувала домашнього улюбленця у мікрохвильову піч. В одному з епізодів Альф спробував зробити джакузі, зануривши включений кухонний блендер у ванну, і якийсь глядач-дошколяр спробував зробити те саме. На щастя, з дитиною нічого не трапилось, але продюсери каналу почали сприймати шоу як бомбу уповільненої дії – рано чи пізно могло трапитись щось справді жахливе. Не допомогло і те, що з третього сезону рейтинги почали стрімко падати.
Можливо, Америка втомилась від Альфа та просто переключилась на нових героїв, а може всьому виною були налякані батьки, які нервували за психологічне здоров’я своїх дітей (і котів). Так чи інакше, але NBC вирішили припинити співпрацю з Полом Фаско після четвертого сезону – але чомусь не повідомили про це заздалегідь. Шоураннер та сценаристи розраховували на те, що мають час красиво завершити серіал, і запланували на кінець четвертого сезону емоційний відкритий фінал, у якому бідолашний Альф потрапляв до рук спецслужб. Далі, звісно, його мала б врятувати родина Таннерів, але NBC раптово розірвали з шоураннером контракт, і серіал залишився з одним із найсумніших фіналів у історії телебачення.
Хоча не варто звинувачувати керівництво каналу в усіх смертних гріхах – четвертий сезон шоу справді показує, що у сценаристів поступово закінчувалися хороші ідеї.
Можливо, Америка втомилась від Альфа та просто переключилась на нових героїв, а може всьому виною були налякані батьки, які нервували за психологічне здоров’я своїх дітей (і котів).
Чому «Альф» може навчити сьогодні
І все ж, попри усі історії про складнощі під час зйомок та специфічні стосунки акторів, для багатьох українських глядачів «Альф» і досі сприймається як один з найкращих ностальгічних серіалів. У першу чергу – через чудовий, колоритний та вже культовий (хоч і місцями дуже неточний) переклад від ICTV. Можливо, одна з причин того, чому ми так любимо «Альфа» – те, що, на відміну від американських глядачів, у нас був набагато менший вибір якісного контенту. Більшість знакових англомовних ситкомів 1980-х пройшли повз нас. Серед іншого – через те, що їх сюжети надто зав’язані на американському контексті. А ось історія про милого інопланетянина, змушеного сидіти вдома та поступово знайомитись з правилами людського соціуму, універсальна завдяки своїй простоті. Крім цього, той самий український дубляж чи не вперше грався з перекладом, додаючи діалогам героїв зрозумілого нашим глядачам контексту та колориту.
У 2020 році сюжет ситкому раптом став ще більш актуальним, ніж раніше. Не знаєте, як пережити самоізоляцію? Боїтесь, що втратите глузд, якщо мерщій не сходите в улюблену кавярню? «Альф» вам нагадає, що все не так погано. Як мінімум – бо під час перегляду неможливо абстрагуватись від відчуття ніжної ностальгії. Звучить шалено банально, але спробуйте – і скажіть мені потім, що одна лише заставка вас не розчулила.
P.S. Якщо ви вирішили витратити карантин на марафон «Альфа», мусимо вас попередити – краще проігноруйте четвертий сезон цілком. Повірте, його справді не варто дивитись – сценаристи на той момент вже використали усі свої хороші ідеї, і більшість останніх епізодів шоу вийшли або абсурдними, або просто дуже нудними. Також рішуче не радимо перегляд різдвяного випуску «Альфа» – це жахлива трагікомедія про смертельно хвору дівчинку, яку не варто дивитись навіть у той час, коли у світі не вирує пандемія.
