Краще подзвоніть «нікому»
Оголошення цього тижня номінацій на «Оскар» дало початок найгарячішій порі щорічного нагородного сезону. А значить, наступний місяць ми будемо чути про фільми, які піднімають важливі теми, провокують складні дискусії та викликають запальні коментарі. Якщо вам хочеться якогось веселішого антидоту до цієї гіркої пілюлі, то «Ніхто» — ідеальний для цього вибір.
Стрічка розповідає про Хатча Менселла (Боб Оденкірк). Він звичайний сім’янин, живе в передмісті з дружиною та двома дітьми та працює бухгалтером на заводі її батька. Усе це триває, поки однієї ночі в його будинок не вдираються двоє грабіжників. Замість того, щоб мужньо захистити родину, Хатч віддає їм гроші та просить піти, після чого одразу втрачає авторитет і статус чоловіка в очах сина, сусіда та шурина. От тільки вони дечого не знають. Колись давно Хатч був елітним кілером, рівних якому немає в усьому світі. І коли його родині починає загрожувати небезпека, йому доводиться згадати призабуті навички.
На цьому місці вам може здатися, що ви вже бачили цю історію, але тоді вона називалася «Джон Вік». І в цілому будете праві. «Ніхто» і справді повторює основні сюжетні елементи «Джона Віка». А також ще безлічі бойовиків, де головний герой давно закинув своє криваве минуле й намагається знайти себе в мирному світі, поки щось не руйнує його крихку ідилію. От тільки «Ніхто» відрізняється них однією простою деталлю: він знає, що ви дивилися «Джона Віка». І абсолютно не соромиться того, що схожий на нього. У нього той самий сценарист і майже такий самий постер. І він не збирається перевинаходити жанр. А найголовніше — він знає, навіщо ви прийшли на цей фільм.
- Оригінальна назва
- Nobody
- Тривалість
- 90 хв
- Прем’єра
- 18 Березня 2021
- Жанр
- Бойовик
- Режисер
- Ілья Найшуллєр
- Актори
- Боб Оденкерк
«Ніхто» — це атракціон у парку розваг, на якому ви катаєтеся вже не вперше. Але при цьому все одно радісно їдете, бо не можете відмовити собі в цьому задоволенні.
Замість того, щоб втомлювати глядачів драматичною зав’язкою (яка, визнаймо, все одно не перевершить вбивство цуценяти з «Джона Віка»), фільм намагається зробити головного героя максимально зрозумілим. Як і ми, він не може дочекатися, коли ж нарешті почнеться екшн. Після того, як усі навколо починають сумніватися в його мужності, він ступає не стільки на шлях помсти, скільки на шлях злості. Він шукає бійки, шукає можливості розім’яти м’язи й нагадати самому собі, хто він насправді. Але плани постійно зриваються — супротивники або тікають від нього, або викликають тільки жалість. Тож коли він зустрічає випадкову компанію хлопців-мажорів, яка чіпляється до дівчини, то і він, і ми розуміємо — нарешті. Почалось.
Бойові сцени абсолютно виправдовують тривале очікування. Вони криваві (а іноді навіть дуже криваві, просто щоб ви були до цього готовими) та яскраві. Вони не ховаються за частими склейками та гучною музикою. І вони абсолютно не бояться закритого простору. Фактично всі екшн-сцени (крім епічного останнього акту) відбуваються в дуже обмеженому просторі: в автобусі, у маленьких кімнатах та вузьких коридорах. Через це кожен удар, кожен постріл, кожне поранення відчуваються особливо насиченими.
Режисер стрічки — росіянин Ілья Найшуллєр, і головні вороги Оденкірка теж росіяни. Найголовніший з них — Юліан у виконанні Алєксєя Сєрєбрякова. Стрічка ніби й намагається зробити з нього когось цікавішого, ніж стереотипного «злого росіянина», але у неї навряд чи це виходить. Втім, це й не потрібно. Усе, що вимагається від росіян (у цій стрічці) — красиво померти.
«Ніхто» логічно називати бойовиком, але насправді фільм куди ближчий до супергероїки. Хатчу не страшні ні поранення, ні подряпини, ні, тим паче, постріли від випадкових посіпак на службі у Юліана. Він — Неймовірний Галк для людей, які не люблять дивитися екранізації коміксів. Подібно до невпевнених у собі школярів, які мріють перетворитися на Людину-Павука та помститися дрібним хуліганам, Хатч втілює невпевнених у собі дорослих чоловіків, які мріють стати суперагентом і наваляти всім, хто сумнівався в їхній мужності. Це чисте power fantasy, яке підкупає тим, що, знов-таки, не соромиться цього.
На відміну від жанрових фільмів, які хочуть бути «глибшими» за свій жанр, «Ніхто» цілком комфортно почувається в його межах і не претендує ні на що, крім того, щоб розважити глядача яскравим екшном та простими жартами. Він не сприймає серйозно ні себе, ні своїх героїв, дозволяючи їм бути смішними (але не перетворюючи їх при цьому на стендап-коміків, як у фільмах Marvel). І, що ще важливо, — не встигає набриднути. У час, коли вважається, що чим довший фільм — тим він кращий (мабуть, це єдине, в чому сходяться Снайдер і Скорсезе), «Ніхто» встигає відкланятися рівно за півтори години, нагадуючи, наскільки приємнішими бувають фільми без зайвого «жиру».
«Ніхто» — це атракціон у парку розваг, на якому ви катаєтеся вже не вперше. Ви знаєте кожен підйом і кожен спуск, пам’ятаєте кожного скелета, який вистрибує з-за рогу, щоб налякати вас. Але при цьому все одно радісно їдете, бо не можете відмовити собі в цьому задоволенні.
+ бойові сцени
+ легкий гумор
+ відсутність претензійності
— ви бачили цей сюжет 100 разів
