Вбивство в американській провінції: три причини дивитися мінісеріал «Мейр з Істтауна» від HBO

У «Золоту епоху телебачення» мінісеріали стали популярні як ніколи до цього. Можна навіть визначити, коли саме почалося відродження цього формату — у 2014 році. Так, у 2009 та 2010 роках премія «Еммі» назбирала всього двох номінантів на премію «Найкращий мінісеріал», і, щоб не вибирати переможця з такого маленького пулу, об’єднала цю категорію з «Найкращим телефільмом».

Але з 2014 року категорія знову відокремилася, і відтоді щороку збирає повноцінних п’ятьох номінантів. За ці 8 років чотири рази статуетку отримував телеканал HBO (за «Олів Кіттерідж», «Велику маленьку брехню», «Чорнобиль» та «Вартових»), заслуживши репутацію щорічного фаворита цієї гонки. Цього року у HBO непростий конкурент — Netflix зі своїм суперхітом «Хід королеви». І, судячи з усього, саме «Мейр з Істтауна» буде головним претендентом на нагороду від кабельного гіганта.

Головна героїня серіалу — Меріан (Мейр) Шіен (у виконанні Кейт Вінслет), детективка з маленького пенсильванського містечка Істтаун недалеко від Філадельфії. Уже рік вона не може знайти зниклу дівчину, і це не дає їй спокійно жити та підриває авторитет поліції містечка. Коли в річці знаходять труп іншої дівчини, це стає для неї новим викликом та приводом ще раз спробувати відновити справедливість.

Закручений детективний сюжет

За сім серій «Мейр з Істтауна» піднімає багато тем: горя, родини, сімейного насилля, маленької спільноти, наркоманії. Але попри все це серіал не забуває залишатися детективом, з усіма притаманними цього жанру характеристиками — заплутаними і суперечливими мотивами, багатьма підозрюваними, обманними для глядача маневрами та, звісно, несподіваною кінцівкою. Сцени після титрів, як у «Гострих предметах», чекати не доведеться, але «Мейр з Істтауна» все одно приховує свої загадки до останнього.

Втім, це не означає, що серіал дивує тільки в останній серії. Сценарист і шоуранер Бред Інґелсбі стратегічно розставив кліфгенґери та сюрпризи в кожному епізоді, тому нудьгувати в очікуванні розв’язки не доводиться.

Атмосфера американської провінції

Творці серіалу надзвичайно ретельно підійшли до відтворення побуту та акценту жителів околиць Філадельфії. Художники-постановники старанно «заношували» речі, протираючи на них дірки, поки актори годинами займалися з тренерами діалектів, практикуючи специфічну вимову. Саме тому, якщо ви не боїтеся субтитрів, спробуйте подивитися цей серіал в оригіналі — не пропадати ж задарма акторській роботі. Зйомки серіалу теж відбувалися не в павільйонах, а «на локації», максимально близько до місць, де відбуваються події.

Проте атмосфера створюється не тільки деталями, але й персонажами. Серіал абсолютно невимушено занурює нас у крихітну спільноту, майстерно вимальовуючи людей, з яких вона складається. У серіалі щонайменше 20 персонажів з іменами та власними історіями, і дуже легко уявити, як вони зливаються в мішанину з ірландських імен і бородатих облич. Але замість цього вони вправно переплітаються в одне розлоге полотно, де вчинки та мотиви однієї людини прямо впливають на іншу.

Серіалу вдається неповторно передати своєрідну клаустрофобність, замкненість, зацикленість маленького містечка, яке, ніби чорна діра, не дозволяє нікому з нього вирватися, утримуючи мешканців у своїй буденній сингулярності.

Поєднання легкості та серйозних тем

Опіоїдна епідемія, самогубства та вбивства молодих дівчат — не найлегші теми для вечірнього перегляду. Розуміє це і Бред Інґелсбі, тому чергує похмурий побут пересічних американців із моментами легкості. Деякі епізоди навіть межують із фізичною комедією. Наприклад, одне смішне падіння відправляє прабабусю до лікарні.

Своєрідною «душею» мінісеріалу стає Джин Смарт, яка грає матір головної героїні. Акторка (яку ви могли бачити у «Фарґо», «Вартових» і «Легіоні») блискуче контрастує із завжди похмурою та зосередженою Кейт Вінслет, граючи не стільки мудру матір-порадницю, скільки допитливого та набридливого сусіда по кімнаті.

Але такі стратегічні вкраплення легкості не позбавляють «Мейр з Істтауна» драматизму та емоційності. Навпаки, вони вдало доповнюють картину, не дозволяючи серіалу HBO перетворитися на безперервний парад людських страждань, як це зробив інший недавній мінісеріал, «Підземна залізниця» Баррі Дженкінса. Можливо, саме тому «Мейр з Істтауна» став сенсаційно популярним в Америці. Схоже, що цього року, з такими номінантами як «Хід королеви», «Підземна залізниця», «Я можу тебе знищити» та серіалами Marvel боротьба за звання «Найкращого мінісеріалу» буде як ніколи запеклою.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: