У чому сила, бро?
Фільм власного виробництва Netflix за сценарієм молодого й популярного в Голлівуді сценариста, який обіцяє оригінальний задум, а насправді виявляється шаблонним бойовиком з легким нальотом соціального коментарію. Можливо, вам здасться, що це про фільм Bright 2017 року, але ні, це про новинку стрімінг-сервісу – Project Power з Джеймі Фоксом і Джозефом Ґордоном-Левіттом.
За сюжетом стрічки на вулиці Нового Орлеану потрапляє новий наркотик, Power, який на 5 хвилин пробуджує в людині супергеройські здібності. Фокс і ДҐЛ намагаються знайти джерело небезпечного продукту, у чому їм допомагає дівчинка Робін у виконанні Домінік Фішбек.
Невідомо, чи річ в алгоритмах, чи в низьких стандартах, але Netflix чомусь полюбляє «продати» глядачу цікаву ідею, а насправді показати фільм, який усі бачили вже багато разів. Здавалося б, несподіване масове поширення надприродних сил – перспективна тема. «Хроніка» Джоша Транка вже зробила з цього драму, серіал «Покидьки» зробив з цього комедію, не кажучи вже про «Людей Х», які зробили з цього франшизу. Project Power рекламувався як бойовик на цю тему. Але, на жаль, у самому фільмі супергеройський аспект майже не розкривається. Крім бійки куленепробивного Ґордона-Левітта з людиною-невидимкою, яка була в трейлері, у фільмі є тільки одна сцена, де під час поєдинку обидва персонажі використовують суперздібності. У решті ситуацій суперсилу можна замінити, приміром, на базуку, і нічого не зміниться. Той, у кого вона є, нападає, решта тікають і намагаються сховатися.
- Оригінальна назва
- Project Power
- Тривалість
- 114 хв
- Прем’єра
- 14 Серпня 2020
- Жанр
- Бойовик
- Режисер
- Генрі Джост, Аріель Шульман
- Актори
- Джейми Фокс, Джозеф Гордон-Левітт, Домінік Фішбек
Фільм намагається бути глибшим, ніж «просто бойовик», але робить це надто відверто й повчально.
Тому Project Power – це передусім бойовик з усіма звичними складовими: перестрілками, мережею наркодилерів, намаганням пройти по ланцюжку до того, хто всім керує, та, звісно, головними героями, які змушені працювати разом. Але фільму нецікаво вкотре повторювати «Смертельну зброю», тому Фокс і Ґордон-Левітт майже не з’являються разом на екрані, ще й зустрічаються вперше тільки в середині стрічки. Де-факто ж головну роль грає Фішбек, яка є, мабуть, найбільш натхненною частиною картини. Її персонаж – гостра на язик школярка, що мріє стати реперкою, але поки що підробляє продажем наркотику Power, щоб назбирати грошей на операцію для мами. Фішбек у цій ролі фактично тримає фільм на плаву, не поступаючись харизмою своїм набагато відомішим колегам. Її спільні сцени з Фоксом і Левіттом є емоційною основою стрічки, що не дають фільму стертися з пам’яті одразу після перегляду.
Режисери Генрі Джост і Аріель Шульман уміло маскують, що бюджет їхнього супергеройського фільму в два-три рази менший, ніж у стрічок DC і Marvel, і це проявляється тільки в окремих кадрах, де пил чи хитка камера намагаються приховати недосконалі візуальні ефекти. Попри хронометраж у майже дві години, стрічка майже не провисає, як часто буває з фільмами й серіалами від Netflix. Суперсили тут хоч і є радше додатком до автоматів і пістолетів, але принаймні намагаються освіжити звичайні для бойовиків перестрілки. А спокійніші сцени тримаються на Фішбек і її взаємодії з Фоксом і Ґордон-Левіттом.
Автором сценарію є Меттсон Томлін, який несподівано виявився одним з «найгарячіших» сценаристів у Голлівуді. Це його перший фільм такого масштабу, а на черзі ще «Бетмен» з Робертом Паттінсоном, екранізація гри Mega Man і романтично-фантастичний Little Fish про коханців, які через вірус починають забувати спільне минуле. Томлін став популярним завдяки проєкту The Black List, який щороку збирає найкращі сценарії в Голлівуді, які ще не запустили у виробництво. У 2017 і 2018 роках одразу чотири його сценарії опинилися в цьому списку, і Project Power (а тоді ще просто Power) – один з них. Але не всі учасники «чорного списку» перетворюються на чудові картини, і це саме такий приклад.
Фільм намагається бути глибшим, ніж «просто бойовик», але робить це надто відверто й повчально. Уся соціальна критика промовляється вголос, а мотивація персонажа Ґордона-Левітта, поліцейського Френка, межує з карикатурою, настільки часто він повторює, що «більше не дозволить кривдити своє місто». Адже події фільму розгортаються в Новому Орлеані не випадково – саме він найбільше постраждав від урагану Катріна 2005 року. Тому Френк принципово не довіряє федеральній владі, яку вважає винною в недостатніх зусиллях з ліквідації катастрофи. Через усе це складається враження, що Netflix спеціально робить фільми з розрахунком на те, що їх дивитимуться неуважно, на фоні, і якщо прогресивні ідеї ніхто не вимовлятиме вголос, їх ніхто не помітить і не почує.
Загалом, якщо не очікувати від Project Power масштабного супергеройського екшну та пробачити йому певну прямоту, то це кіно, яке не встигає набриднути, але й не викликає бажання ще раз до нього повернутися. На жаль, цього літа це поки що найближче, що ми маємо до блокбастеру.
+ динаміка
+ харизматичні актори
— шаблонний сюжет
— занадто відвертий соціальний коментар
— не використана центральна ідея
