Талановита міс Гаррінґтон
Останні роки можна спостерігати, як Голлівуд не дуже успішно намагається розкусити формулу фільму з «сильними жінками». Спершу здавалося, що відповідь — підліткова фантастика на кшталт «Голодних ігор», але «Дивергент» і «П’ята хвиля» продемонстрували, що це працює не завжди. Іншим варіантом стали жіночі ремейки, але «8 подруг Оушена» і «Мисливці за привидами» створили більше гейтерів, ніж прихильників нового погляду на знайому історію.
І найбільш прикро в цьому те, що студійний Голлівуд вміє знімати класні фільми, де жінки — не просто прикраси, але, схоже, забув, як це робити. Бо ще 70 років тому на екрани вийшов фільм «Все про Єву» режисера та сценариста Джозефа Манкевича (не плутати з Германом Манкевичем, який написав «Громадянина Кейна» та про якого зняв кіно Девід Фінчер), і одразу став приголомшливо успішним: 14 номінацій на «Оскар» (більше немає ні в кого) і 6 статуеток. Одразу чотири акторки отримали номінації за найкращу жіночу роль: Енн Бакстер і Бетті Девіс за головну, Селеста Голм і Тельма Ріттер — за другорядну. Відтоді стрічка регулярно з’являється в списках найкращих фільмів в історії, і недарма. Єдине, що видає 70-річний вік картини — чорно-біла картинка та деякі застарілі слова. В усьому іншому «Все про Єву» залишається настільки ж актуальним і сучасним, як і в 1950 році.
Стрічка розповідає про зірку Бродвею Марґо Ченнінг (Бетті Девіс), яка вже відсвяткувала свій 40-й день народження й відчуває, що їй починає бути некомфортно в ролях 20-річних дівчат, яких їй доводиться грати в театрі. Поява в її житті молодої дівчини, Єви Гаррінґтон (Енн Бакстер), дещо заспокоює зірку. Єва марить театром і вважає Марґо мало не божеством. Дівчина стає особистою асистенткою свого кумира, і Марґо із задоволенням приймає її увагу. Але поступово стає зрозуміло, що Єва хоче не просто увійти в життя зірки, а отримати його собі.
- Оригінальна назва
- All about Eve
- Тривалість
- 138 хв
- Прем’єра
- 13 Жовтня 1950
- Жанр
- Драма
- Режисер
- Джозеф Манкевич
- Актори
- Бетті Девіс, Мерилін Монро, Енн Бакстер, Селеста Голм, Тельма Ріттер, Ґері Меррілл
Як показує стрічка, самого таланту недостатньо, щоб стати зіркою — у всіх акторок його більше ніж достатньо. Але щоб отримати можливість проявити свій талант, жінкам доводиться бути безжальними і навіть жорстокими одна до одної.
Перше, що кидається в очі, це підкреслена театральність фільму. Персонажі не просто розмовляють, а читають монологи чи обмінюються гострими та ідеально відполірованими репліками. Але згодом (і особливо при повторному перегляді) стає зрозуміло, що це не недолік і не випадковість. Адже персонажі і справді грають, бо не можуть інакше. Єва вдає невинну дівчину, а Марґо — примадонну. І показово, що ближче до кінця фільму, коли героїня Бетті Девіс нарешті примирюється з життям, вона починає поводитися й говорити природніше.
Інша складова театральності фільму — майже повна відсутність кінематографічних прийомів. Стрічка й справді подекуди нагадує просто зафільмовану театральну постановку: прості рухи камери, весь фільм — діалоги в різних декораціях. Але, знов-таки, так тільки здається на перший погляд. Адже одна з головних відмінностей театру від кіно — кут зору, під яким глядач дивиться на події. У театрі актори та режисер працюють одразу і для перших рядів партеру, і для балконів по боках, граючи на всі 180 градусів. А от кінокамера дивиться саме туди, куди їй вказує режисер, дозволяючи таким чином «обмежити» кут огляду глядача.
І саме це й робить Манкевич, до останнього приховуючи від глядачів справжнє обличчя Єви. Попри те, що героїня є майже в кожному кадрі, ми тільки під кінець фільму нарешті бачимо її наодинці, у розпачі в гримерці. Але навіть це не відсторонений об’єктивний погляд, а скоріше підглядання іншого персонажа, який стоїть під дверима й бачить цю картину. Так само й закадровий голос, який традиційно вважається проявом «ледачості» сценариста, потрібен скоріше для того, щоб зорієнтувати глядача, з чиєї точки зору ми дивимося на цю загадкову Єву. Так, Манкевич — не Гічкок, він не грається з камерою, але, тим не менш, «Оскар» за режисуру він отримав.
На жаль, усі акторки залишилися без статуеток, навіть неперевершена Бетті Девіс. Попри те, що Девіс на той момент уже була однією з найбільш шанованих акторок в історії Голлівуду, саме роль Марґо у «Все про Єву» стала найвідомішою в її кар’єрі. І, можливо, це не випадково. Сама Девіс багато в чому нагадувала свою героїню: така ж безкомпромісна, дещо конфліктна, часто зверхня. Навіть в особистому житті подібність збереглася: невдовзі після зйомок Девіс вийшла заміж за Ґері Меррілла, який зіграв у «Все про Єву» її чоловіка.
Але Девіс — не єдина зірка Голлівуду, яку можна побачити у фільмі. Коротку роль у «Все про Єву» зіграла тоді ще абсолютно невідома Мерилін Монро. І навіть за той мізерний час, що вона з’являється на екрані, легко повірити, що вона стане однією з найвідоміших акторок в історії американського кіно — настільки молода Мерилін притягує око.
Проте «Все про Єву» — фільм не тільки про акторок. Манкевич-сценарист достатньо гостро критикує шоу-бізнес, який вимагає жертв від тих, хто хоче в нього потрапити. Адже, як показує стрічка, самого таланту недостатньо, щоб стати зіркою — у всіх акторок його більше ніж достатньо. Але щоб отримати можливість проявити свій талант, жінкам доводиться бути безжальними і навіть жорстокими одна до одної. І коли в кінці (чи на початку, бо фільм починається й закінчується однією сценою) Єву нагороджують за заслуги, єдине, про що в цей момент можна думати — чи справді це вартувало всього. І, як і всі найкращі фільми, «Все про Єву» дозволяє кожному з нас знайти відповідь на це запитання самостійно.
+ сценарій
+ блискуча акторська гра
+ увага до деталей
— до театральності треба звикнути
