Сцени з розлученого життя
Це кіно почнеться закадровим голосами головних героїв. Кожен з них послідовно розповість, що йому/їй так подобається в партнері. Кращого представлення для персонажів не придумаєш — перед нами до біса чарівні чоловік та дружина — амбітні і азартні, смішні і освічені, вперті та незграбні, пристрасні батьки, що зроблять все для благополуччя сина. Втім попереду на нас чекають не надто приємні відкриття про людей, які раптом зрозуміли, що тримати при собі власні невдоволення — погана ідея. «Шлюбна історія» — це дві години безперервної балаканини після десяти років тиші. А чого ви чекали ще від майстра мамблкору Ноя Баумбаха?
Чарлі (Адам Драйвер) — авангардний театральний режисер. Колись він приїхав в Нью-Йорк з передмістя, став відданим нью-йорківцем, зібрав власну трупу і зовсім скоро отримає мистецький грант. Ніколь (Скарлетт Йоханссон) — акторка з Лос-Анджелесу. Вона встигла засвітитись хіба що в одній молодіжній комедії, а потім переїхала на інше узбережжя, стала дружиною Чарлі і зіркою його постановок. Згодом у них народиться син (Азі Робертсон), а ще через деякий час — вони вирішать розлучитися.
«Шлюбна історія» нагадує про те, що викреслювати дорогу людину зі свого життя завжди важко, на якій би ноті ви не розійшлись. Кіно Баумбаха навіть не про двох людей, що розлюбили (а тут часом здається, що досі не розлюбили), а про замовчувана, яке щодня підточує і в підсумку руйнує щастя обох. Очевидно, що попри назву фільму, перед нами зовсім не історія шлюбу, а історія розлучення — важливі речі ці двоє почнуть проговорювати лише тоді, коли стануть один одному «екс».
ОРИГІНАЛЬНА НАЗВА
MARRIAGE STORY
ХРОНОМЕТРАЖ
130 ХВ
ПРЕМ'ЄРА
6 ГРУДНЯ 2019
ЖАНР
ДРАМА
РЕЖИСЕР
НОА БАУМБАХ
СЦЕНАРІЙ
НОА БАУМБАХ
В РОЛЯХ
СКАРЛЕТТ ЙОХАНССОН
АДАМ ДРАЙВЕР
ЛОРА ДЕРН
ПРОКАТНИК
NETFLIX
В цілому ж Баумбах робить зі своєї драми справжню креативну колаборація Драйвера і Йоганссон — це настільки майстерно розіграно, що уникнути порівнянь з «Крамер проти Крамера» просто не вийде.
Ноя Баумбаха часто критикують за слабку драматургію і схильність не надто жваво розвивати сюжет. Однак в «Шлюбній історії» розстановка сил між подружжям змінюється мало не в кожній наступній сцені, вибудовуючи справжню інтригу. Кожен з них шар за шаром знімає обладунки змальованої супер-людини у відкриваючій сцені — в кожному наступному діалозі починають проростати сумнівні відкриття про зради та брехню, накопичені роздратування та невиконані обіцянки. На початку фільму дрібні недосконалості Чарлі та Ніколь слугували скоріше як комедійна розрядка, тоді як ближче до фіналу ці вади перетворюється на смертні гріхи, у яких криється причина не ділити батьківську опіку.
Образи вчуваються і в докірливих поглядах, і в спробах спокійно обговорити, і, нарешті, в блискучих та водночас принизливих для подружжя промовах адвокатів на суді. Останні тут, до речі, представлені цілою галереєю сатиричних портретів юристів і працівників соцопіки. Так Лорі Дерн дісталось амплуа справжньої акули юридичної справи. І нехай акторка дещо переграє, фактично знову втілюючи образ Ренати з «Великої маленької брехні», але її монолог про роль матері у суспільстві перекриває всі недоліки і вже гарантує номінацію на «Оскар».
В цілому ж Баумбах робить зі своєї драми справжню креативну колаборація Драйвера і Йоганссон — це настільки майстерно розіграно, що уникнути порівнянь з «Крамер проти Крамера» просто не вийде. Стрічка працює за принципом дуальності — вона органічно перетікає від одного персонажа до іншого. Баумбах до того ж обирає географічну перспективу для цієї історії — Ніколь хоче жити в Лос-Анджелесі, де їй вже запропонували роль у фентезі-серіалі, а Чарлі не мислить життя за межами Нью-Йорку, де мріє дебютувати на Бродвеї.
Часом режисер тяжіє на сторону такого зворушливого та відчайдушного Драйвера, що робить це кіно дуже особистим висловлюванням — найімовірніше, що це вільний переказ його власного розлучення з Дженніфер Джейсон Лі. Втім, Баумбаху вдається у рівній мірі показати правду кожного — і величезне его Чарлі, і невміння Ніколь вербалізувати свої потреби. Між тим, з акторської точки зору по-справжньому ця історія належить саме Скарлетт Йоганссон, давно у неї не було настільки живого персонажа. Так що десь поміж рядків виявляється, що «Шлюбна історія» — це ще й розповідь про усвідомлений вибір жінки бути вільною і не ідентифікувати своє щастя з наявністю в її житті чоловіка. Написаний Баумбахом і зіграний Йоганссон персонаж проходить трансформацію від музи творця до індивідуума, і щира гра Скарлетт із запухшими від сліз очима руйнує будь-які умовні кіно-бар’єри (сподіваюсь, Кіноакадемія це оцінить).
Оповідний стиль Баумбаха тут отримав візуальне доповнення у вигляді блискучого ораторського стилю Роббі Райана — зверніть увагу, який опущений тут кут зймоки аби показати своїх героїв у повний зріст і захопити при цьому трохи стелі. Ірландець Райан освоює простір квартир, театральної студії і офісних коридорів з перспективою у глиб кадру — щось подібне (втім більш гіпертрофоване) ми бачили і в попередній роботі оператора — «Фаворитці» Йоргоса Лантімоса.
При всій своїй інтимності та аскетизмі «Шлюбна історія» — ще й доволі смішна картина, в якій, тим не менше, Баумбах, пробігши по больових точках, готовий розбити нам серце. Він робить все, аби глядач закохався у обох головних героїв, від чого аудиторія — неначе ще одна дитина, яка з жалем спостерігає, як сваряться тато і мама. Відтак Ной Баумбах проходить випробування на зрілість у своєму поки що найкращому фільмі, де розлучення — не змагання, а спільний біль і катарсис.
