Share, , Google Plus, Pinterest,

Posted in:

Усі жінки — відьми

Коли Disney не знає, що робити з таким скарбом, як Анджеліна Джолі

Можна лише уявляти, які розмови вели продюсери та сценаристи в офісі Disney на черговій зустрічі по сиквелу «Малефісенти». «Отже у нас є Анджеліна Джолі, це головне», «Ель Фаннінг також підписала контракт, ура», «Мішель Пфайффер ідеально підійде на роль антагоністки, досвід гри негідниць у неї є, «Зірковий пил» всі ж бачили, так?» Хтось при цьому обов’язково відволікатиметься на телефонні розмови чи інстаграм, хтось ліниво питиме каву, проглядаючи останні цифри по мерчу «Зоряних війн». Принаймні саме таке відчуття необов’язковості викликає продовження «Малефісенти», який Disney неначе зробив з чернеток вже готових фільмів, відзнятих і закинутих на далеку темну полицю.

З тих пір як Аврора (Ель Фаннінг) звільнилася від закляття, пройшло п’ять років. Дівчина править царством чарівних істот у магічному лісі в той час як її хрещена Малефісента (Анджеліна Джолі) залишається в тіні, спостерігаючи за діями названої доньки і зневажаючи людей (знову). Принц (Харріс Дікінсон), якого в цій частині чомусь грає інший актор, нарешті просить руки принцеси. Аврора дає згоду, але Малефісента зовсім не рада цьому рішенню, а особливо перспективі об’єднання двох королівств — чарівного і людського. Тим часом, король Джон (Роберт Ліндсей) передбачає, що союз його сина і Аврори прокладе мости між двома світами, а королева Ігріт (Мішель Пфайффер) має свої, зловісніші плани на чарівних істот.

Для початку проясню — навіть перша «Малефісента» не надто просилася на великий екран, її єдиним виправданням був неймовірно влучний кастинг Анджеліни Джолі, яка, цілком можливо, навіть у реальному житті здатна зачаклувати будь-кого. Втім не забуваємо, що у 2014 році Disney ще не поставив на потік live-action адаптації, а сама «Малефісента» технічно була навіть не екранізацією, а переосмисленням і розширенням історії канонічної антагоністки. Так, сценарій вийшов дещо слабкий, але метафора сексуального насилля у вигляді викрадених крил головної героїні виглядала потужно. Та і фінал картини зрезонував з female power, який на той час ще не став модним гештегом у твіттері.

ОРИГІНАЛЬНА НАЗВА
MALEFICENT: MISTRESS OF EVIL
ХРОНОМЕТРАЖ
118 ХВ
ПРЕМ'ЄРА
17 ЖОВТНЯ 2019
ЖАНР
КАЗКА
РЕЖИСЕР
Хоакім Роннінґ
В РОЛЯХ
АНДЖЕЛІНА ДЖОЛІ
МІШЕЛЬ ПФАЙФФЕР
ЕЛЬ ФАННІНГ
ПРОКАТЧИК
KINOMANIA


Краса та магнетизм виконавиці доволі часто відволікають від її драматичних здібностей і автори «Чаклунка» часом самі змушені смикати себе за рукав аби не знімати лише крупні плани Анджеліни з видатними скулами.

Що робить «Чаклунка: Володарка темряви»? Перекреслює нечисленні здобутки першого фільму і відверто зловживає методами марвелівських блокбастерів. Ось тут як ніколи доречно знову згадати, що об’єднує всі ці фільми спільна студія Disney. Ще доречніше нагадати, як в 40-50-х компанія не раз використовувала відмальовані зразки анімацій аби задіяти їх у створенні інших мультиків (саме тому персонажі «Книги джунглів» танцюють так само, як герої «Робіна Гуда»). В «Чаклунці» батальні сцени нагадують про сутички супергероїв у повітрі, зберігаючи при цьому дитячу невинність та відповідний повільний темп, певно, аби молодша аудиторія встигла все розгледіти.

Ще одна фірмова марвелівська фішка — слабкий антагоніст. У нас є нова негідниця у вигляді злої королеви Ігріт, чия мотивація, як і годиться, розкривається у самому фіналі, але абсолютно не виправдовує таку побудову сюжетної арки. Інтриги її поганих вчинків як такої немає, саспенс викриття поганої королеви відсутній, талант Пфайффер змарновано у черговом прохідному фентезі. Західні критики пишуть про неймовірну хімію Анджеліни та Мішель у спільних сценах — дві могутні жінки, що змагаються за невинну Аврору. Будьте готові до того, що таких сцен в картині всього дві, решта фільму віддана навіть не Джолі, а другорядним персонажам.

За це, до речі, особливо неприємно — головна зірка фільму раптом стала мовчазним сюжетним пристроєм для замилування. Правда у тому, що Анджеліна Джолі — хороша акторка. Краса та магнетизм виконавиці доволі часто відволікають від її драматичних здібностей і автори «Чаклунка» часом самі змушені смикати себе за рукав аби не знімати лише крупні плани Анджеліни з видатними скулами. Але у спробі розширити всесвіт «Чаклунки», в жертву був принесений розвиток характерів того самого центрального дуету матері та доньки — Джолі та Фаннінг.

Сценаристи взяли за мету показати, хто все ж таки населяє цей чарівний ліс і звідки походить сама Малефісента, не втримавшись від актуального месседжу нетерпимості та расизму, який у декораціях казки раптом отримав вайб «Аватару». Щойно постановник фільму Хоакім Роннінг це зрозумів, у хід пішли фірмові прольоти камери по цій чарівній умовній Пандорі з елементами трайбл-культури. Комерційність «Чаклунки» підкріплена ще кількома перевіреними штампами — прекрасна принцеса, благородний кавалер, малюки-ельфи, турботливі феї, незграбні тролі, наївний король, розважлива королева. Всі ці пишні CGI-декорації залишається лише доповнити (а точніше затиснути у всі можливі щілини) перевантаженим саундтреком Джефа Дзанеллі, який не лишає жодної беззвучної сцени в картині.

Але найбільший панч постановник явно приберіг для фіналу. Перша «Малефісента» закінчувалась коронацією Аврори, нівелюючи традиційний казковий фінал з весіллям. «Нарешті, — думали ми, — сімейне фентезі, яке не сакралізує квітчасте вінчання як єдиний можливий happy ever after». Виявляється, весілля приберегли на потім, можливо, саме для цього друга частина і була задумана — аби нарешті одружити Аврору. У такому випадку скупа сльоза гостей на торжестві цілком зрозуміла — ти точно заслуговуєш більшого, Енджі.

Review overview

Summary