Share, , Google Plus, Pinterest,

Posted in:

Хто хоче стати мільйонером?

Содерберг докопується до «панамагейту» на замовлення Netflix

Виявляється фанат швидкої зйомки та ще швидшого монтажу Стівен Содерберг полюбляє громадянский пафос. Принаймні такою здається його сатирична замальовка про гроші «Пральня», в якій режисер береться кричати в рупор про те, що корупція — це дуже і дуже погано. На щастя, постановника не покусав Кен Лоуч — Содерберг сам прекрасно розуміє іронічність ситуації, в якій успішний режисер знімає фільм про владність капіталу на замовлення головної корпорації десятиліття з постачання ентертейнменту. Так що в певний момент у «Пральні» Стівен візьметься жартувати навіть над самими собою і такий панчлайн буде важко не помітити.

Сюжет картини запускає середньостатистична домогосподарка Елен Мартін (Меріл Стріп), яка втрачає чоловіка під час нещасного випадку на озері. У спробі отримати грошову компенсацію від страхової компанії, героїня виходить на шлях цілої низки фіктивних підприємств, що існують лише на папері, і опиняється тригером у викритті діяльності панамської юридичної компанії під керівництвом Юргена Моссака (Гері Олдман) та Рамона Фонсеки (Антоніо Бандерас).

В основі фільму лежить книга журналіста Джека Бернштейна, присвячена справі про витік 11,5 мільйона секретних документів, які розкривають найбільші операції з відмивання грошей, до яких причетні сильні світу цього: високопоставлені чиновники, світові політичні лідери, спортсмени та громадські діячі. Коли стало відомо, що Содерберг робить фільм про «панамагейт», запхати у ігрове кіно хитромудру механіку цього скандалу здавалося божевіллям. Але без паніки — режисер явно не раз подивився «Гру на пониження» МакКея і зрозумів, як розповісти про складні речі просто. Автор у такому творчому методі йде далі — з першої ж секунди ламає четверту стіну і показує водевільну чорну комедію.

ОРИГІНАЛЬНА НАЗВА
LAUNDROMAT
ХРОНОМЕТРАЖ
140 МИН
ПРЕМ'ЄРА
18 ЖОВТНЯ 2019
ЖАНР
КОМЕДІЙНА ДРАМА
РЕЖИСЕР
СТІВЕН СОДЕРБЕРГ
СЦЕНАРІЙ
СКОТТ БЕРНС
В РОЛЯХ
МЕРІЛ СТРІП
ГАРІ ОЛДМАН
АНТОНІО БАНДЕРАС
ДЕВІД ШВІММЕР


«Пральня» — це кіно-антологія замальовок, які об’єднують у якості нараторів (а радше гідів) ті самі юристи Фонсека та Моссак.

Так, сюжетна першооснова більш ніж реальна, щоправда Содерберг персоналізує та одомашнює це кіно про цифри присутністю в кадрі простих людей — жертв махінацій. Є тут і багатії, які також потерпають, але тепер вже від того, що добре налагоджена система ухилення від податків раптом дала тріщину. Історія однієї махінації нашаровується на іншу, народжуючи мозаїку банальних злочинів: африканець-олігарх обіцяє дочці багатомільйонну компанію за мовчання про його зраду дружині, жінка-клерк з низькооплачуваною роботою на папері виявляється директором десятків тисяч компаній, самовпевнений англійський бізнесмен намагається обдурити дружину корумпованого китайського функціонера.

«Пральня» — це кіно-антологія замальовок, які об’єднують у якості нараторів (а радше гідів) ті самі юристи Фонсека та Моссак. Вони неначе трікстери, спершу пояснюють нам природу грошей як головної рушійної сили прогресу, запевняючи, що розбагатіти може буквально кожен. А вже потім наочно розкривають всю хитромудру корумповану систему, на якій трималися багатомільярдні статки. Ось такий сторітелінг покликаний спростити сприйняття доволі складної історії для глядача, але у пошуці чистої комедії Содерберга часом заносить. Окрім яскравих метафор та цинічних коментарів, в хід йдуть мало не танцювальні та пісенні номери, від яких просто таки несе бутафорією.

Часом «Пральня» сама не може визначитись, на яку сторону схилятися — викривальної комедії чи соціального висловлювання. Те, що у МакКея працювало на рівні кліпового монтажу та спрощеної мови фінансів, у Содерберга постійно хоче перетворитися на анекдот з антитрампівською мораллю.

На щастя, гострий підхід Содерберга затягує, і навіть цілком у дусі Netflix, що так любить сатиричний док на злобу дня. Цілком ймовірно, що Стівен зняв своє найбільш глядацьке кіно з атракціоном зіркових камео, абсурдних перевтілень і безглуздих ситуацій. Втім головне, що «Пральня» буде більш ніж зрозумілою кожному. До страху зрозумілою.

Review overview

Summary