Share, , Google Plus, Pinterest,

Posted in:

Культ кіно: рецензія на фільм «Ночі у стилі бугі»

Сімейна лихоманка

У 1977 році Полу Томасу Андерсону виповнилося сім років. В клубах тоді лунало диско, зачіски прикрашали блискітками, а молоде бунтівне покоління ще не знало про чуму XX століття — СНІД. Тож поки майбутній режисер бігав у кінотеатри рідного Лос-Анджелеса на сеанси «Зоряних війн» та «Бріоліну», на сусідній вулиці надзвичайним попитом користувалися фільм дещо іншого жанру.

Порно-індустрія переживала пік, а нічні покази для дорослих користувалися неабияким попитом. Мине 20 років і вже 27-річний Пол спробує розібратися у тонкощах і нюансах епохи, яка не в останню чергу вплинула на формування його особистості. Про це говорить не лише його епічний портрет зміни епох у «Ночах в стилі бугі», а й рання короткометражка 1988 року «Історія Дірка Дігглера», яка зверталася до біографії відомого актора фільмів категорії X. Складно визначити, чи наділив ПТА персонажа частинкою самого себе — незважаючи на поверненні до героя у 1997 році, спільного у них не так багато — хіба що щира любов до поп-культури того часу.

«Ночі в стилі бугі», на щастя, не лише історія одного злету та падіння порно-актора — це майже сімейна сага і портрет зламу часів, коли культурна і технологічна еволюції не просто рухалися вперед, стаючи все доступнішими і дешевшими, але й ледь не заперечували власних попередників як безповоротно застарілих.

Дія фільму відбувається протягом 1977-1983 років. Едді Адамс (Марк Волберг) — молодий і не зовсім освічений хлопець, що працює на кухні знаменитого клубу та іноді продає себе за десятку. Це триває, поки він не зустрічає власну хрещену фею, а точніше — хрещеного батька. Ним виявиться режисер Джек Горнер (Берт Рейнольдс), що знімає порно-фільми і щиро вважає їх витворами мистецтва. Взявши псевдонім Дірк Дігглер, Едді з головою пірнає у життя індустрії, де гумору та абсурдну не менше, ніж драми.

ОРИГІНАЛЬНА НАЗВА
BOOGIE NIGHTS
ХРОНОМЕТРАЖ
150 ХВ
ПРЕМ'ЄРА
10 ЖОВТНЯ 1997
ЖАНР
ДРАМА
РЕЖИСЕР
ПОЛ ТОМАС АНДЕРСОН
СЦЕНАРІЙ
ПОЛ ТОМАС АНДЕРСОН
В РОЛЯХ
МАРК ВОЛБЕРГ
БЕРТ РЕЙНОЛЬДС
ДЖОН СІ РАЙЛІ
ДЖУЛІАННА МУР
ДОН ЧІДЛ
ГІЗЕР ГРЕМ


Полу Томасу Андерсону варто віддати належне хоча б за вміння працювати з крутим ансамблем акторів.

Полу Томасу Андерсону варто віддати належне хоча б за вміння працювати з крутим ансамблем акторів. Тим більше, що він примудряється відкрити його у відкриваючій сцені, знятій одним дублем та відсилаючій до «Хороших хлопців». Поки Рейнольдс та Волберг розігрують проблемну динаміку батька та сина, Джуліанна Мур у ролі порно-зірки і матері-невдахи платить власну ціну за цю модель дисфункціональної сімейки. Інакше цю команду фільммейкерів не назвеш: «діти» Амбер — юні новачки в індустрії, для яких вона проводить ініціацію сексом та кокаїном.

В такій сімейці знайдеться місце для енергійного старшого брата — порно-сайдкіка та мага-початківця Ріда (Джон Сі Райлі) чи амбіційного Бака (Дон Чідл), мріючого відкрити магазин стерео. Є ще вічно сумний асистент режисера дядько Біллі (Вільям Ейч Мейсі), чия дружина (справжня порно-зірка Ніна Гартлі) любить зраджувати йому у публічних місцях. І поки молодша сестра — Дівчина-на-роликах (Гізер Грем) мріє закінчити школу, кріповий кузен Скотті Джей (Філіп Сеймур Гофман) постійно кидає оком на мускулистого Едді.

Таким чином банальна замальовка про життся порно-індустрії в руках ПТА перетворюється у хитросплетіння людської долі та душевних травм, знайшовши серед сцен сексу місце для глибокої трагедії та щирих почуттів. Здається, що для Андерсона навіть секс (доволі стандартна справа для подібних фільмів) носить метафоричний характер. І це, знову таки, дуже ріднить його з протагоністом — згадайте, як натхненно про власну професію (чи навіть про призвання та вищу ціль) розповідає персонаж Марка Волберга в інтерв’ю на телебаченні.

Лише крізь призму часу можна оцінити весь символізм кастингу Марка Волберга. Колись Андерсон бачив у цій ролі Ді Капріо, але той знімався у «Титаніку», тож режисер вирішив запросити його колегу по «Щоденнику баскетболіста» — Волберга. І вже тоді за Маркі Марком тягнувся відчутний секс-шлейф: реклама спіднього Calvin Klein, спроби підкорити реп-сцену на голому торсі та записи тренувань, що користувалися попитом у гей-барах. У 2019 році можна з упевненістю сказати, що кінець 90-х був піком кар’єри Волберга, який в подальшому піде шляхом другорядних комедій та бойовиків (з перервою на «Відступників» Скорсезе). Тож його альтер-его Дірка цілком перегукується з творчим шляхом самого Марка.

Незважаючи на майстерно побудований ритм, де перша половина картини виглядає як вічна вечірка, тоді як друга переростає у трагедію, фільм все ж здається не таким величним, як міг би. Хронометражем у 2,5 години ПТА замахується на літопис порноіндустрії і навіть десь дає відчути болючий перехід на VHS у помпезному вітанні 80-х (нове десятиліття вривається у життя протагоністів буквально зі швидкістю кулі), але історія не дотягує до відповідного масштабу.

Але все ж «Ночі в стилі бугі» — місце та період, в якому Андерсон дослідив улюблену тему маскулінності, яку в подальшому витонченіше розкриє і в «Магнолії», і в «Нафті». А Маркі Марк, між іншим, зміг помахати у кадрі 13-дюймовим членом — однією з найкращих метафор «чоловічої сили» від ПТА.

Review overview

Summary