Огляд серіалу Ферзевий гамбіт (Хід Королеви) /// Queen Gambit від Netflix 2020
Його рекомендує до перегляду Стівен Кінг та вихваляють усі кінокритики. Серіал називають проривом року та ставлять у приклад. До нього приклав руку чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров і у ньому знялись найамбіційніші актори Голівуду. А раніше за картину міг взятися Хіт Леджер. Та чи є насправді серіал Ферзевий гамбіт кращим у 2020 році? Давайте розбиратись.
Цю картину назвали відкриттям року, ще задовго до виходу. Та, напевно, вони, усе ж таки, погарячкували і варто було трохи почекати виходу самого серіалу. Бо, не дивлячись на усі плюси роботи, а їх тут не дуже й багато, Ферзевий гамбіт має цілу низку мінусів, на які намагаються не акцентувати увагу модні журнали, що нахвалюють вбрання головної акторки. До речі, роль Бет Хармон віддали Ані Тейлор Джой, що до цього зіграла маленьку роль у Спліті та провальному Склі.
За сюжетом, маленька дівчинка, яку у першій серії зіграла Айсла Джонстон, потрапляє до дитячого будинку з релігійним нахилом. Але замість того, щоб вчити математику та співати пісні, вона цілими днями грає у шахи і ніхто не помічає її відсутності. Першим та головним тренером дівчинки став прибиральник, а допінгом – транквілізатори, які видавали по обіді в їдальні. І саме вони були для неї найкращим супутником у житті. І разом з ними вона протягом семи серій пробігає шлях від темного підвалу до головного шахового турніру у світі, зустрічаючи по дорозі друзів, перше кохання, нову родину та розпач з алкогольною залежністю. Автор серіалу Скотт Френк показує всі етапи дорослішання дівчинки через незручні, деколи драматичні ситуації, які дійсно іноді трапляються в житті.
Мене ж звуть Сашко, я дивлюсь серіал за серіалом та розповідаю вам про ті, на які варто витратити свій час.
Насправді ж Ферзевий гамбіт – це класична голлівудська історія, за яку дають Оскар та яку обожнюють підлітки, цього разу це – дівчата. Автори стають на шлях мейнстріму та роблять з головної героїні справжню рок-зірку, яка відмінно вдягається, відчуває себе вільною та дає усім чоловікам прочухана, нехай і за шаховою дошкою. Додайте сюди битву СРСР проти США, геніальність проти заучування, бій багатих проти бідних, расову дискримінацію, культурну аналогію на 2020 і отримаєте мікс, який має достукатись майже до кожної верстви населення, на що і розраховують в Netflix. Ферзевий гамбіт є казкою з поразками, перемогами та принцем на білому коні, який є дуже символічним у серіалі про шахи. Також картина ідеально б’є у нерв часу, бо дівчата з сильною позицією дуже популярні на теренах інтернету, згадаємо неймовірний успіх Біллі Айліш та людини 2019 року за версією Time Ґрету Тумберг. Але цей серіал покликаний ще і підняти глядача з дивану та зробити хоч щось, бо картина дійсно мотивує. І якщо у вас немає часу на шахи, то ви точно захочети зіграти у щось подібне, або просто згадаєте як годинами грали у настільні ігри з дідусями та бабусями.
Вплив серіалу звичайно великий і він протягом декількох тижнів займав перше місце на платформі в «топ-10» в 63 країнах. Оригінальний роман, який став основою для шоу, увірвався в список бестселерів New York Times – через 37 років після виходу. Пошуки в Google за запитом «Як грати в шахи» досягли дев’ятирічного максимуму. І це далеко не весь список регалій. Хоч на Netflix і не звикли розкривати грошову статистику по кожному серіалу, цей вже точно приніс не аби який дохід та трішки посунув конкурентів компанії на деякий час.
Права на екранізацію оригінального роману про юну шахістку були продані ще 30 років тому та спочатку з історії хотіли зробити фільм, що на мою думку було б доречніше. Або хоча б картину на чотири години. Але зараз період серіалів та продюсери обрали саме такий формат аби розповісти вигадану історію про Бет Хармон.
Спочатку компанія Netflix замовила лише шість епізодів картини, але автори вирішили зробити сім і, зрештою, лише розтягнули проект. Бо навіть шість епізодів – то забагато для такої камерної маленької історії, де у першій серії буквально нічого не відбувається і таке враження, що вона була відзнята вже після завершення роботи з Ані Тейлор Джой і туди навмисно запхали іншу дівчинку.
Консультантами картини виступили чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров та відомий тренер Брюс Пандольфіні, який вже доклав руку до фільму про Боббі Фішера. Та насправді зовсім неважливо чи правильно ходять гравці та що вони роблять за дошкою, бо монтаж і режисерський досвід може зробити з найнуднішої сцени справжні перегони чи бійню у клітці, головне правильно підібрати музику. Та під час показаних партій на дошку можно і не дивитись, бо все написано у надзвичайно великих очах головної героїні.
Серіал також бере своїм витонченим підходом до підбору одягу та стилю загалом. Якщо відкинути форму, то великого змісту ми не отримаємо, а побачимо лише гарний хід від Netflix, які скопіювали цей прийом з Дивовижної місіс Мейзел від Amazon.
Варто відзначити, що до деталей образів та одягу, автори підійшли доволі детально і глядача дійсно переносять у 60-ті роки минулого століття. Усі пісні та сюжетні ходи співпадають і не ріжуть око чи слух. А от любителів шахів чекає сюрприз, адже у серіалі їх майже немає. Увесь концепт сцен з іграми побудований на емоціях персонажів та їх реакціях. Шахові партії глядачу показують мигцем, аби среднестатистична дівчинка не засумувала під час перегляду. А у картині і без того є з десяток моментів, які хочеться перемотувати.
Та картина все ж таки показує актуальні проблеми сьогодення. Але не випинає їх прямо, не б’є ними глядача по макітрі, а легесенько вставляє у просте речення якийсь мовний зворот або показує на один кадр більше, щоб розкрити якусь проблему детальніше. Також, протягом серіалу, у картині виникають образи шахів, які переходять з дошки на стіни, одяг та людей, що оточують Бет. Цей прийом застосовував ще Набоков у свої історії про Лужина.
Щодо радянської клюкви, то у серіалі її майже немає, за виключенням деяких епізодів та одного великого провалу з піонером, що розвозить горілку. Відверто поганих сцен у картині мало і, я впевнений, що руку до цього приклав Гаррі Каспаров.
А от великої боротьби між США і Радянським Союзом у серіалі не буде. Та це мабуть більше плюс, аніж мінус, бо багато картин вже погоріли на цьому і автори вирішили не лізти в цю історію, а зробити її м’якою та майже аполітичною, окрім кінцівки, у яку додали трішки стандартних сюжетних поворотів, які трапляються у кожній картині де подібне протистояння виникає.
Бет Хармон за ходом серіалу постійно шукає рольову модель, якою спочатку виступає її біологічна матір, потім прийомна, а далі навіть солістка гурту Shocking Blue. Та які б проблеми не виникали перед дівчинкою, глядач заздалегідь знає, що все буде добре і з її чоловіками, і з шахами та, навіть, і з випивкою чи наркотиками. У картині нема різких переворотів чи потаємних шаф. Ферзевий гамбіт – історія дорослішання підлітка, у якого стільки ж проблем, скільки у кожного з нас, але свої масштаби. Серіал зроблений за усіма канонами відомої книги Джозефа Кемпбелла. Ферзевий гамбіт – типова спортивна драма з елементами сучасного фемінізму, прав жінок, спортивної конкуренції та розповіді про важку долю генію. Та поміняйте Ані Тейлор Джой і Томаса Броді-Сангстера місцями і чи отримає тоді серіал настільки велику популярність або він буде припадати пилюкою десь поряд з фільмом «Жертвуючи пішаком» ? Але у будь-якому випадку чудово, що стрімінгові гіганти дають серіальному світу жінок-героїв, хоч і у трішки застарілому образі, бо нагадаю, що роман Ферзевий гамбіт, за яким і зняли серіал, був написаний Волтером Тевісом ще у 1983 році. Та картина стала успішною завдяки гарному прийому, коли глядачу усюди натякають на фемінізм та дискримінацію, але не переходять меж, щоб не викликати обурення обох статей.
Ані Тейлор Джой, як акторка, зіграла дуже добре і залишає лише позитивні емоції. Її неймовірно великі очі притягують до екрану під час показу шахової партії. Але костюмери зробили її вбрання надто шикарними – шахістки так не вдягаються, нажаль. Та і руки дівчинкам після шахових парті не цілують. Не кажучи вже про гру під транквілізаторами чи алкоголем. У реальному житті такий гравець не зміг би навіть завершити партію, яка може тривати більше п’яти годин. Та повторюсь, що Ані Тейлор Джой вдалось показати не просто персонажа, вона буквально стала справжньою Бет Хармон, якої ніколи не існувало і може саме це буде притягувати глядачів під час перегляду, бо якщо така шахістка була ще жива, шукали б у Гуглі саме її фото, а не Інстаграм Тейлор Джой. Того самого Магуайра закидали яйцями після виходу Жертвуючи Пішака, бо він наче і рухався не як Фішер і говорив не те. А Бет Хармон, як персонаж, хоч і створена з життєпису того самого Фішера, але про це майже ніхто не дізнається.
Після фінальних титрів Ферзевий гамбіт не ставить перед глядачем жодних запитань та відкрито підкреслює, що тут може бути і другий сезон, якщо Netflix того забажає. Поки продюсери мовчать, але глядацький бум на серіал може все змінити. Через банальність сюжету, у серіалі важко робити якісь неочікувані повороти і глядача невпинно гойдають американськими гірками. Та усі знають, що паски безпеки не зірвуться, а Бет Хармон отримає усе, чого хотіла. А ось чи отримає Ферзевий гамбіт звання кращого серіалу року, то як на мене, картина потрапить до списку претендентів не через сильний сюжет, а через великий хайп. Та чи не чарівно, що головним серіалом карантинного та самоізольованного 2020-го може стати картина про найсамозаглибленішу гру.
Тому залишаю вам Ферзевий гамбіт, та починаю знов дивитись Серіал за серіалом.
