Share, , Google Plus, Pinterest,

Posted in:

Культ кіно: рецензія на «Назад у майбутнє 2»

Як Земекіс вже вдруге культуру змінював

«Найки», що самостійно шнуруються, куртка, яка змінює розмір, говерборд, Pepsi у дивній пляшці — 21 жовтня 2015 року мало виглядати саме так. Реальність виявилась не такою яскравою, але «Назад у майбутнє 2» все одно задав той зразок веселого футуризму, який опирається не на науку, а на поп-культуру. А ще змусив Майкла Джея Фокса грати одразу кілька ролей різних гендерів, передбачив тріумф Трампа та ще й влаштував майстер-клас роботи з часовими аномаліями на екрані.

Що цікаво, першочергова ідея для сиквелу була дещо інакшою. Сценарист Боб Гейл планував відправити Марті у 60-ті, де той знову потрапляв у халепу, ледь не зірвавши власне зачаття. Щоправда епоха гіпі так і не потрапила на великий екран — Роберт Земекіс вирішив, що стрічка вийде надто схожою на оригінал. Натомість було вирішено поекспериментувати і показати оригінальну картину з іншого боку.

Реальність внесла деякі корективи. Так, Кріспін Гловер захотів гонорар як у Майкла Джей Фокса, а Клавдія Велс, що зіграла Дженніфер, не змогла взяти участь у зйомках через хворобу матері. І якщо дівчину Макфлая зіграла Елізабет Шу, то з Гловером режисер попрощався, використавши у картині двійника та старі кадри. Щоправда через позов від актора студії все ж довелось виплатити йому гонорар у бажаному розмірі, а профільна американська гільдія прийняла нові правила щодо використання фото- та відеоматеріалів.


Хоч зараз робота із сюжетними лініями у «Назад у майбутнє 2» вважається зразковою, на момент виходу картини у 1989 році критики були шоковані подіями у фільмі, не розуміючи як же їх оцінювати.

ОРИГІНАЛЬНА НАЗВА
BACK TO THE FUTURE 2
ХРОНОМЕТРАЖ
108 ХВ
ПРЕМ'ЄРА
22 ЛИСТОПАДА 1989
ЖАНР
ПРИГОДНИЦЬКИЙ ФІЛЬМ
РЕЖИСЕР
РОБЕРТ ЗЕМЕКІС
СЦЕНАРІЙ
РОБЕРТ ЗЕМЕКІС БОБ ГЕЙЛ
В РОЛЯХ
МАЙКЛ ДЖЕЙ ФОКС
КРІСТОФЕР ЛЛОЙД
ТОМАС Ф. ВІЛСОН
ЕЛІЗАБЕТ ШУ
ЛЕЯ ТОМПСОН


Хоч зараз робота із сюжетними лініями у «Назад у майбутнє 2» вважається зразковою, на момент виходу картини у 1989 році критики були шоковані подіями у фільмі, не розуміючи як же їх оцінювати.

Хоч зараз робота із сюжетними лініями у «Назад у майбутнє 2» вважається зразковою, на момент виходу картини у 1989 році критики були шоковані подіями у фільмі, не розуміючи як же їх оцінювати. Дехто (як, наприклад, Роджер Еберт) оцінив гумор картини та ефекти, але зауважив, що стрічці не вистачає запалу оригіналу, з чим, якщо чесно можна посперечатися. Дехто навпаки, критикував картину за вторинність (фактичну!), мізогінію (бідна Дженніфер весь фільм була без свідомості) та підозрілі нахили у Майкла Джей Фокса (за перевдягання!).

Хоч зараз робота із сюжетними лініями у «Назад у майбутнє 2» вважається зразковою, на момент виходу картини у 1989 році критики були шоковані подіями у фільмі, не розуміючи як же їх оцінювати.​ Окремо варто згадати про візуальні ефекти, які при повторному перегляді навіть зараз виглядають круто, хоч і дещо кумедно (особливо якщо ми говоримо про грим). Причина такого успіху ховається у небажанні Земекіса використовувати комп’ютерну графіку — кілька CGI-кадрів добре помітні навіть зараз. Решта ж ефектів були виключно практичними — починаючи від гай-тек одягу і закінчуючи кількома Фоксами у одному кадрі.

Акторська гра у картині ніколи не претендувала на «Оскари», але запам’яталась, як мінімум дуже реалістичним Трампом-Танненом (те, що при створенні образа альтернативного Біфа надихалися Трампом, усі неодноразово підтверджували). Також не варто забувати про дебют Елайджі Вуда у кіно (хлопчик біля ігрового автомату) та епізодичну роль басиста RHCP Флі, що потім з’явився ще й у заключній частині трилогії.

З точки зору сухих цифр, сиквел «Назад у майбутнє» нічим не запам’ятався — єдина номінація на «Оскар», кілька другорядних нагород і лише шостий результат у бокс-офісі 1989 року. Насправді ж картина Роберта Земекіса чи не найбільше вплинула на сучасну поп-культуру — настільки, що Lexus досі намагається винайти говерборд, а Nike з року в рік заробляє мільйони на обмежених партіях кросівок, що самі шнуруються. І поки бренди вижимають максимум із продакт-плейсмента 30-річної давності, навряд чи хоч хтось відмовиться від того 2015 року, де не існує мобільних телефонів, зате є автомати «Одинокого стрільця», куртки, що самі сушаться і літаючі автомобілі. «Щелепи 19» можна залишити реальності.

Review overview

Summary