Лікування головокружінь

Головним правилом лікування головокружінь будь-якої етіології є те, що терапія призначається тільки спеціалістом (невропатологом, отоларингологом чи отоневрологом), який спостерігає хворого.

Основним є лікування причини виникнення головокружіння або запаморочення. Коли причина невідома або не може бути вилікувана, терапія спрямовується на усунення симптомів.

Є три різні напрямки лікування:

1. Хірургічні методи.

2. Фармакотерапія.

3. Вестибулярне тренування .

1. Хірургічні методи.

Включає виділення одного вестибулярного нерву або руйнування одного внутрішнього вуха  у випадку хронічного перилабіринтиту або важких форм унілатеральної хвороби Меньєра. Ці варіанти лікування повинні вживатися максимально рідко. 

2. Фармакотерапія.

В більшості випадків лікування головокружінь віддають перевагу фармакотерапії. В залежності від того, що лікується – головокружіння або запаморочення, і вибирається один з багатьох варіантів лікування. З практичної точки зору має значення генез головокружіння – центральне, периферичне чи іншого походження.

Використовуються наступні лікарські засоби:

Бетагістину дигідрохлорид (Бетасерк).

Бетасерк - це аналог гістаміну, який є антагоністом Н3 рецепторів та слабким агоністом Н1 рецепторів.

Він покращує мікро циркуляцію та проникність капілярів у внутрішньому вусі та ЦНС. Також препарат нормалізує нейрональну трансмісію в вестибулярних ядрах стовбура головного мозку. 

Бетасерк швидко припиняє гострі напади вестибулярного головокружіння та синдрома Меньєра, головокружіння іншого генезу, позбавляє від шуму в ухах, запобігає розвитку приглухуватості. В хронічних випадках результати досягаються при більш довгому (4 тижні та більше) застосуванні препарату.

Завдяки високій ефективності та низькому рівню побічних ефектів  Бетасерк є найбільш прийнятним препаратом для довгострокового лікування.

Рекомендована доза 48 мг/добу. 

Цинаризин.

Цинаризин - це блокатор  кальцієвих каналів з дією на центральну нервову систему.

Він має седативний, антихолінергічний, антигістамінний та протиблювотний ефекти. Недоліками цього препарату є такі побічні ефекти: сонливість або безсоння, слабкість, апатія, диспепсичні явища та прибавка маси тіла. Все це робить цинаризин непридатним для довгострокової терапії.

Доза 50-255 мг/добу.   

Пірацетам (Ноотропіл).

Пірацетам буває ефективним у літніх пацієнтів з хронічним головокружінням, яке виникло внаслідок вікових змін головного мозку. Але цей препарат непридатний для лікування важких або гострих випадків головокружіння.

Звичайна доза 400-800 мг, три рази на добу. 

Сульпірід (Сульпірід).

Сульпірід – нейролептик ІІ покоління, селективно блокує дофамінові рецептори D2 та D3. Використовується у психіатрії для лікування станів, які супроводжуються збудженням – шизофренічні та параноїдальні психози, неврози. В низькій дозі – 50 мг три рази на добу – в деяких випадках ефективний для зняття симптомів головокружіння. Побічні ефекти: сонливість, безсоння, дратівливість, екстрапірамідні порушення. У молодих жінок часто  призводить до галактореї та аменореї. Дія може продовжуватись багато тижнів після припинення прийому препарату. 

Діазепам (Реланиум, Седуксен, Сибазон)

Діазепам не є специфічним препаратом для лікування  головокружіння. Тим не менш, завдяки заспокоюючій дії, у випадках нападів головокружіння може використовуватись у комбінації із специфічними препаратами, знижуючи вираженість проявів головокружіння.

Загальновживаною є доза 10-20 мг/добу. 

Лікування нападів.

Напади головокружіння важко контролювати.

При виражених нападах для швидкого зменшення симптоматики може застосовуватись Діазепам (5 мг) внутрішньовенно.

Профілактика порушень руху.

Порушення руху (хиткість ходи та ін.) є специфічною вестибулярною реакцією, яка значно погіршує якість життя   пацієнта, особливо дітей. Звичайно ліки для попередження порушень руху вживаються в низьких дозах. З цією метою може застосовуватись цинаризин у дозах у дітей 75 мг/добу та у дорослих 150 мг/добу. 

Схема терапії

Підтримуюча терапія